WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Проблеми правового регулювання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні - Курсова робота

Проблеми правового регулювання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні - Курсова робота

Реферат

на тему: Проблеми правового регулювання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні

2008

План

Вступ

  1. Проблема дитячого дорожньо-транспортного травматизму

  2. Адміністративно-правове регулювання дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні

  3. Аналіз нормативно-правових документів з питань профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Конституція України приділяє особливу увагу питанню правового регулювання прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. Така увага пов'язана з тим, що права і свободи людини і громадянина в наш час є загальновизнаною найвищою суспільною цінністю. Нині визнання та практичне здійснення прав і свобод людини й громадянина стало основним критерієм міри демократичності тієї чи іншої держави, дедалі ефективніше включаються у процес захисту прав людини різноманітні міжнародні організації

Так, ст. 3 КУ визначає основні засади взаємовідносин держави й особи, відповідно до якої людина, її здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою суспільною цінністю. У ст. 3 також закріплено принцип відповідальності держави за свою діяльність перед людиною. Він підтверджує серйозність проголошеного курсу на побудову правової держави.

Українське законодавство є досить прогресивним в даному напрямку діяльності, але, на жаль, воно ще не є досконалим. Існує багато суспільних відносин, які досі не врегульовані на законодавчому рівні.

Метою даної роботи є з'ясування особливостей правового регулювання профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму (надалі ДДТТ) в Україні, проведення аналізу розвитку нормативної бази щодо питань профілактики ДДТТ і реалізація безпечної участі дітей у дорожньому процесі, визначення прогалин у правовій регламентації цих питань і визначення основних напрямів удосконалення правового забезпечення цієї діяльності.

Розгляду проблем, пов'язаних із правовим забезпеченням діяльності щодо БДР, приділяють увагу О. Домашенко, В. Новиков, Г. Максимов, В. Розвадовський, С. Тараненко та ін.

Але питання регламентації профілактики саме ДДТТ залишається малодослідженим.

1.Проблема дитячого дорожньо-транспортного травматизму

Перспективи інтеграції України до ЄС висувають перед державною владою певні умови, серед яких – зниження аварійності на вулицях та дорогах країни до 2012р. на 50%, а також удосконалення нормативно-правової бази, приведення вітчизняних нормативно-правових актів у відповідність із міжнародними нормами та стандартами. Зокрема, це стосується забезпечення безпеки неповнолітніх громадян – майбутнього українського народу.

На жаль, на сьогодні кількість дорожньо-транспортних пригод (далі ДТП) за участю дітей і важкістю їх наслідків залишаються надзвичайно значними. Лише за 7 місяців 2006р. через власну необачність загинуло 50 дітей, 1005 – травмовано та покалічено. Загалом з вини дітлахів сталося 1,8% дорожньо-транспортних пригод. За статистичними даними ДДАІ у 2006р. в Україні було скоєно 3237 ДТП за участю неповнолітніх, під час яких 187 дітей загинуло, а 3163 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Подібний стан цієї проблеми зумовлює необхідність постійного проведення профілактичних заходів щодо запобігання ДДТТ, удосконалення існуючих і пошуку новітніх заходів забезпечення безпеко дітей на дорогах і вулицях країни.

Слід зазначити, що у розумінні терміна "профілактика ДДТТ" як серед науковців-криміналістів, так і серед науковців-адміністративістів "профілактика" визначається як система заходів економічного, соціального, культурного, виховного та правового характеру, спрямованих на ліквідацію або зниження певних негативних явищ. У сфері дорожнього руху це буде система заходів, спрямованих на зниження рівня аварійності на автомобільних дорогах і вулицях, мінімізацію шкідливих наслідків ДТП, підвищення гарантій безпеки дорожнього руху (надалі БДР).

Дослідники проблеми ДДТТ переважно приділяли увагу розгляду та вдосконаленню заходів виховного й організаційно-технічного характеру. Не применшуючи значення виховних, організаційних, технічних, культурних, економічних і соціальних напрямів профілактики ДДТТ, слід зазначити, що для підвищення ефективності та стабілізації цієї діяльності необхідно, щоб усі ці заходи здійснювалися в межах правової регламентації.

Враховуючи стан аварійності та негативні тенденції в її розвитку, зростання ДТП за участю дітей, питання профілактики ДДТТ вимагають постійного адміністративно-правового регулювання з боку держави. Недосконалість правового врегулювання питань, що розглядаються, а також питань забезпечення дорожнього руху (правове забезпечення) є одним з основних об'єктивних факторів, які детермінують ДДТТ.

2. Адміністративно-правове регулювання дитячого дорожньо-

транспортного травматизму в Україні

Якісне адміністративно-правове регулювання будь-яких правовідносин у суспільстві повинно характеризуватися розмаїттям, масштабністю, комплексністю, тісним взаємозв'язком із станом суспільства та процесами, що відбуваються в ньому.

Не повинні бути винятком і правовідносини у сфері профілактики ДДТТ.

Безперечним є той факт, що правове регулювання запобігання аварійності на автомобільному транспорті поширюється і на профілактику ДДТТ. Так, норми права, спрямовані на боротьбу з грубими порушеннями правил дорожнього руху (далі ПДР) водіями, вдосконалення та забезпечення безпеки пасажирських перевезень тощо однаково впливають і на суспільні відносини, що складаються у сфері забезпечення безпеки дітей у дорожньому процесі. Разом із тим правове регулювання попередження дитячої дорожньо-транспортної аварійності має свої особливості. Вони зумовлені такими обставинами:

  • присутність особливого об'єкта профілактики впливу – поведінка неповнолітньої особи (віковий критерій) або вихованця дитячого садку, учня школи, СПТУ, ліцею, коледжу, технікуму (соціальний критерій), а також особливості пов'язаних із цим відносин. Г. Максимов зазначав, що основним об'єктом профілактичного впливу є люди – учасники процесу дорожнього руху. У зв'язку з цим форми і методи профілактики необхідно використовувати диференційовано – залежно від соціально-психологічної характеристики груп населення. Причини дитячої дорожньо-транспортної аварійності багато в чому пов'язані з віковими особливостями зазначеної категорії учасників дорожнього руху, що, у свою чергу, визначає використання особливих форм і методів профілактики. Зокрема, у профілактиці ДДТТ повинні переважати методи переконання;

  • суспільна необхідність у попереджені ДДТТ, що виявляється у двоєдиній меті: збереженні життя та здоров'я дітей, збереженні генофонду держави та забезпеченні БДР. Соціальна значущість цієї мети передбачає наявність і розвиток спеціальної (у сфері забезпечення БДР) системи управління процесом профілактики (попередження) ДДТТ;

  • правове регулювання процесу попередження ДДТТ, що здійснюється державою. Провідною ланкою в системі забезпечення безпеки дітей у дорожньому процесі є МВС України, зокрема ДАІ.

Закон України "Про дорожній рух", інші законодавчі акти, як правило, визначають повноваження суб'єктів профілактичної діяльності лише загалом. Яким чином це повинно виконуватись на практиці, які саме заходи повинні вживатися та фінансуватися, законодавець не визначає. Тому основні правові норми, що регулюють діяльність із профілактики ДДТТ та відносини щодо забезпечення безпеки дітей у дорожньому русі, містяться в підзаконних нормативних актах: Указах президента України, постановах, розпорядженнях КМУ, відомчих нормативних актах міністерств та відомств України, рішеннях місцевих органів самоврядування.

У літературі неодноразово наголошувалось на тому, що одним із принципів і недоліків системи нормативного регулювання суспільних відносин у сфері забезпечення БДР є те, що вони регламентуються багатьма актами різного рівня, не мають чіткого взаємозв'язку між собою, нерідко містять суперечливі вимоги. Якщо проаналізувати вітчизняні підзаконні адміністративно-правові акти щодо забезпечення безпеки дітей на дорогах та профілактики ДДТТ, то ми постанемо перед проблемою недостатньої правової регламентації та визначеності тих форм профілактичної діяльності, що маємо на сьогодні. Нечіткість окремих нормативних актів, відсутність визначення конкретних виконавців, їх обов'язків, джерел фінансування заходів і належного контролю виконання ускладнює їх тлумачення та виконання на практиці.

Loading...

 
 

Цікаве