WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Проблеми визнання недійсними установчих господарських товариств - Курсова робота

Проблеми визнання недійсними установчих господарських товариств - Курсова робота

2) невідповідність змісту установчих документів вимогам закону.

Передача основних засобів та інших матеріальних цінностей як внеску до статутного фонду господарського товариства є одним із способів відчуження майна, який використовується для привласнення майна державних та комунальних підприємств, приховування майна фінансово неспроможних підприємств від кредиторів тощо. З цих мотивів правомірність участі одного чи кількох засновників у господарському товаристві та внесення майна до його статутного фонду оспорювалась:

— кредиторами одного із засновників господарського товариства (зокрема, у випадках, коли засновник перебував у процесі банкрутства);

— заставодержателями майна, переданого до статутного фонду господарського товариства;

— орендарями майна, внесеного до статутного фонду господарського товариства.

Необхідною умовою задоволення позовних вимог про визнання недійсними установчих документів є порушення прав позивача у зв'язку з укладенням установчого договору, передачею майна до статутного фонду товариства та іншими порушеннями при створенні товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. З таких мотивів господарський суд відмовив у задоволенні позову про визнання недійсними змін до установчих документів колективного виробничо-торгового підприємства. Позивач, який був кредитором відповідача, вимагав визнання недійсними змін до установчих документів, які стосувались порядку скликання позачергових загальних зборів, визначення категорій осіб, які можуть бути учасниками підприємства. Господарський суд дійшов висновку, що спірні зміни до установчих документів внесені без порушень закону і не зачіпають прав та охоронюваних інтересів позивача. З такою позицією місцевого господарського суду погодились також апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України (далі — ВГСУ)

З таких самих мотивів господарські суди відмовили у визнанні недійсними установчих документів господарського товариства за позовом орендаря майна, переданого до статутного фонду останнього.

Встановивши, що до статутного фонду господарського товариства одним з його засновників було передано майно, яке на час передачі перебувало в заставі або під арештом, господарські суди задовольняли позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів.

Але, мабуть, найчастіше з позовами про визнання недійсними установчих документів господарських товариств звертаються учасники цих товариств. У більшості випадків мета таких позовів — домогтися повернення майна, переданого як внесок до статутного фонду господарського товариства. У цьому контексті заслуговує уваги позиція господарського суду у справі за позовом ТОВ "З." до ВАТ "ТЕЦ" (відповідач 1) та ТОВ " ТЕЦ" (відповідач 2); треті особи без самостійних вимог: на стороні позивача — розпорядник майна відповідача 1, на стороні відповідача — АТЗТ "К.", РВ ФДМУ, Мінпаливенерго, НАК, про визнання недійсним установчого договору про створення відповідача 2.

Господарський суд задовольнив позовні вимоги, встановивши, що корпоратизація ВАТ "ТЕЦ" не була завершена у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ВАТ, а тому ВАТ є державним підприємством. У мотивувальній частині судового рішення зазначалось, що відчуження від держави засобів виробництва, які є державною власністю і закріплені за державними підприємствами, відповідно до норм ст. 10 чинного на той час Закону України "Про підприємства в Україні" здійснюється виключно на конкурентних засадах у порядку, що визначається Фондом державного майна України. У мотивувальній частині судового рішення вказувалось і на те, що передача майнового комплексу, який є основним засобом виробництва, фактично зводить нанівець усю виробничу діяльність підприємства, а отже, відчуження засобів виробництва проведено всупереч уставним цілям діяльності ВАТ "ТЕЦ".

Часто в обґрунтування вимог про визнання недійсними установчих документів господарських товариств учасники (акціонери) цих товариств посилаються на неправомірність прийняття рішення про їх участь у заснуванні товариства та передачу майна до статутного фонду, а саме порушення порядку скликання та роботи органу, який прийняв це рішення, підписання установчих документів від імені позивача не уповноваженою на те особою.

За відсутності чіткого регулювання наслідків порушень нормативних актів у процесі створення юридичних осіб судову практику вирішення таких спорів не можна назвати усталеною. Як приклад, наведемо дві справи.

1. У справі за позовом Спілки громадян-співвласників, яка є акціонером ЗАТ, проти ЗАТ про визнання недійсними установчих документів ЗАТ господарський суд встановив, що рішення позивача про передачу майна до статутного фонду відповідача прийнято з порушеннями, які свідчать, що збори учасників спілки фактично не проводилися, а тому згода всіх співвласників на відчуження майна відсутня. За таких умов господарський суд визнав неправомірною участь спілки у заснуванні ЗАТ та передачу майна до його статутного фонду, недійсними — рішення про участь позивача у заснуванні відповідача та положення статуту ЗАТ, які стосувалися участі позивача.

2. Позивач і двоє його учасників (чиї корпоративні права щодо позивача ґрунтувались на договорах про придбання частки у статутному фонді) створили ТОВ. Через деякий час угоди про придбання часток учасників у статутному фонді позивача були у судовому порядку визнані недійсним. Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним установчих документів ТОВ, обґрунтовуючи його тим, що рішення учасників позивача про участь позивача у заснуванні ТОВ прийнято неуповноваженими особами. Господарські суди всіх рівнів відмовили у задоволенні позову, мотивуючи рішення тим, що установчі документи підписано керівником позивача, який мав повноваження діяти від його імені.

Не задовольнялися господарськими судами позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, обґрунтовані тим, що рішення про участь у заснуванні господарського товариства прийнято спостережною радою або виконавчим органом засновника (учасника).

Законодавством прямо не визначено, до компетенції якого органу господарського товариства належить прийняття рішення про участь в інших господарських товариствах. Відповідно до п. "е" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень. Але вказана норма п. "е" ч. 3 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" поширюється лише на випадки створення дочірніх підприємств, а не участі у господарських товариствах. Якщо статутом засновника не передбачено, що питання створення нових господарських товариств віднесене до компетенції загальних зборів, господарські суди відмовляють у визнанні недійсними рішень про заснування господарських товариств та їх установчих документів.

Господарські суди не визнавали достатніми підставами для визнання останніх недійсними:

— непідписання їх усіма членами асоціації (позов про визнання недійсними установчих документів асоціації);

— підписання нової редакції установчих документів головою правління (а не головою зборів учасників) та порушення строку реєстрації нової редакції установчих документів.

У випадках визнання неправомірності участі того чи іншого учасника у створенні господарського товариства господарські суди нерідко задовольняють позовні вимоги лише частково і визнають недійсними лише ті положення установчих документів, які передбачають участь у товаристві особи, яка не мала права на заснування товариства та внесення майна до статутного фонду. Такі рішення мотивуються тим, що для визнання недійсними установчих документів господарських товариств у цілому необхідно залучати всіх його учасників, серед яких є й фізичні особи, котрі не можуть бути учасниками господарського товариства.

Визнання недійсними установчих документів лише в частині участі позивача, на наш погляд, є більш адекватним способам судового захисту прав — у даному разі відновлення прав позивача не спричиняє припинення юридичної особи, яка може продовжувати існувати і надалі, якщо тільки внаслідок виключення однієї із сторін статутний фонд товариства не стане меншим за передбачений законом мінімальний розмір.

Варто звернути увагу на неврегульованість у законодавстві правової долі акцій, випущених на частку у статутному фонді того засновника ЗАТ, участь якого у товаристві визнана судом неправомірною.

Ще однією підставою недійсності установчих документів судова практика визнає невідповідність змісту установчих документів вимогам законодавства.

Обов'язкові вимоги до змісту установчих документів передбачені ч. 2 ст. 57, ст. 82 ГК України, статтями 88, 143, 154 ЦК, статтями 4, 37, 51, 65, 67 і 76 Закону України "Про господарські товариства". Очевидно, закон вимагає наявності в установчих документах усіх цих положень у їх сукупності. Лише за зазначеної умови установчі документи господарського товариства можна вважати такими, що відповідають вимогам законодавства щодо їх змісту.

Loading...

 
 

Цікаве