WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Принципи та види попередження злочинності - Курсова робота

Принципи та види попередження злочинності - Курсова робота

Спеціально-кримінологічний рівень попередження злочинів характеризується сукупністю заходів, спеціально спрямованих на усунення причин злочинності або конкретних злочинних проявів. Масштаб їхнього застосування, як правило, набагато менше, ніж в загально-соціальних заходах, у деяких випадках він набуває значних розмірів та охоплює, наприклад, цілі галузі народного господарства або поширюється на окремі категорії осіб (неповнолітніх злочинців, рецидивістів і т.д.).

Спеціально-кримінологічне попередження злочинів - це соціальний процес, основою якого є застосування спеціальних методів і прийомів, знань і навичок регулювання соціальних відносин, які відповідають вимогам суспільної моралі й законності з метою ліквідації тих їхніх негативних наслідків, які можуть викликати здійснення злочинів.

Спеціальне кримінологічне попередження називається так не тільки тому, що воно спрямовано на досягнення зазначених цілей, але й тому, що вимагає спеціальних кримінологічних знань, які необхідні і при розробці комплексних планів і цільових програм, і при розробці та реалізації заходів попередження окремих видів злочинів і т.д.

У даний час існує три рівня попередження злочинів, які перебувають у тісному взаємозв'язку й доповнюють один одного.

Перший рівень (вищий) передбачає рішення великих соціальних, економічних та інших проблем життєдіяльності суспільства, що виражається в соціально-економічних перетвореннях, посиленні виховної та ідеологічної роботи, а в цілому - в удосконалюванні суспільних відносин на даному етапі розвитку суспільства. Цим забезпечується планомірний опосередкований вплив на всі ланки антигромадського поводження особистості, починаючи з моменту її формування й закінчуючи впливом на вже сформовані мотиви поводження.

Другий рівень (середній) спричиняє запобігливо - профілактичний вплив на конкретні соціальні групи й суспільні верстви населення, що піддаються впливу негативних тенденцій. На цьому рівні, наприклад, можуть прийматися заходи щодо працевлаштування випускників шкіл, що не вступили у вищі, середні або спеціальні навчальні заклади, наведенню належного порядку й культури обслуговування в системі торгівлі й побутового обслуговування й т.п.

Третій рівень (нижчий) пов'язаний з індивідуально-профілактичним впливом на конкретних осіб. Завдання такого впливу складається в позитивній зміні системи ціннісних орієнтації людини, у подоланні антигромадських поглядів та установок, переорієнтації поводження в соціально схвалюваному напрямку. Індивідуалізація застосовуваних заходів є основою для виділення загального індивідуального попередження злочинів, що мають свою специфіку, яка виражається, як у способах і прийомах впливу на об'єкт регулювання, так і самому характері об'єкта. Обидва цих види попередження злочинів перебувають між собою в взаємозв'язку й доповнюють один одного.

Загальне попередження злочинів складається в діяльності, що забезпечує позитивний вплив на соціальні процеси й сприяє усуненню дії криміногенних факторів. Воно здійснюється в рамках суспільства в цілому, окремих регіонів, а також у відношенні різних соціальних груп і колективів і має метою мобілізувати членів суспільства на боротьбу з тими явищами соціальної дійсності, які за певних умов створюють можливість переходу індивідів на анти-суспільні позиції. По своїй суті загальне попередження злочинів спрямоване на таке керування соціальними процесами, що протидіє прояву передумов антигромадського поводження й можливого його переростання в злочинне. Об'єктом загального попередження злочинів служать детермінанти злочинності, криміногенні явища різного рівня: такі, що впливають в цілому на злочинність, її динаміку й структуру; на окремі види й групи злочинів, на конкретні злочини й особистість злочинця.

Загальне попередження злочинів пов'язане із цілеспрямованим впливом суб'єктів цієї діяльності на недоліки криміногенного характеру в організації та керуванні соціальними спільнотами, державними органами та громадськими організаціями. З певним ступенем умовності сфери застосування загального попередження злочинів можна підрозділити (залежно від характеру і змісту тих суспільних відносин, які підлягають урегулюванню з погляду рятування від елементів криміногеності) на економічну, ідеологічну, культурно-виховну, організаційно-господарську.

Загальне попередження злочинів може бути ефективним лише тоді, коли воно сполучається з іншими засобами попереджувального впливу, зокрема з індивідуальним попередженням злочинів.

Індивідуальне попередження злочинів складається в безпосередній виховній роботі з конкретною людиною, і лише в тому випадку, коли її поводження свідчить про реальну можливість переходу на злочинний шлях. Із практичної сторони індивідуальне попередження - це виявлення осіб, схильних до здійснення злочинів, вивчення їх та позитивного впливання на них з метою недопущення здійснення злочинів. Безпосередніми об'єктами індивідуального попередження є як конкретні особи, так і їх навколишнє мікро-середовище.

Заходи індивідуального попередження злочинів покликані не тільки усунути, або виправити негативні риси внутрішнього миру, в якому склалися антигромадські орієнтації, але й поступово сформувати такі якості, які можуть забезпечити неухильне дотримання соціальних норм і правил суспільної моралі.

При здійсненні індивідуального попереджувального впливу необхідно також виходити з того, що формування злочинного поводження не є одноразовим актом, а відбувається поступово й на різних етапах життєдіяльності, антигромадська спрямованість індивіда виражається по-різному та з неоднаковим ступенем інтенсивності. Індивідуальний попереджувальний вплив, в свою чергу, поділяється на раннє попередження та безпосереднє. Таке розмежування проводиться по ступеню соціальної "зіпсованості" особи або інтенсивність прояву криміногенних елементів у тому або іншому явищі або процесі.

Раннє попередження за часом значно випереджає можливі негативні наслідки й застосовується тоді, коли криміногенність тільки починає проявлятися, але ще не досягла великої інтенсивності і у цьому випадку настання негативних наслідків хоча і можливе, але віддалено за часом.

Безпосередній попереджувальний вплив здійснюється тоді, коли криміногенні елементи, як в особистості, так й у явищах (процесах) уже досить закріпилися (наприклад, особа вже перебуває в стані близькому до здійснення злочину, або в явищі криміногенні елементи стали переважними). У цій ситуації поряд із профілактичними, застосовуються заходи запобігання злочинів, з метою недопущення конкретною особою задуманого або кримінально карного діяння, що готується, схилення до добровільної відмови від його здійснення.

Найважливішою вимогою, що стосується індивідуального попередження злочинів, є педагогічна підготовленість і психологічна обґрунтованість цієї діяльності, оскільки мова йде про конкретну особистість, що потребує педагогічної корекції поведінки і має свої індивідуально-психологічні особливості. Виходячи із цього, можна виділити:

а) осіб, що виявили перші ознаки соціальної нестійкості поведінки (порушення найпростіших норм моралі, правил гуртожитку, здійснення малозначних правопорушень), що легко піддаються негативному впливу;

б) осіб, поведінка і спосіб життя яких свідчить про не повагу до соціальних норм, про наявність системи в порушенні їхніх вимог;

в) особа, що раніше робила злочини.

Загальне та індивідуальне попередження злочинів у літературі часто позначають як їхню профілактику. Але термін "профілактика" використовується для характеристики не тільки кримінологічного виду діяльності, спрямованого на недопущення самої можливості здійснення правопорушення. Виділяється кілька інших різновидів профілактики, до числа яких відносяться:

моральна - затвердження моральних принципів, приписань та оцінок, що моделюють певний тип поводження і ставлять під контроль суспільної моралі;

правова - спрямована на недопущення правопорушень і будь-яких форм протиправного поводження;

кримінально-правова - здійснювана відносно осіб, що вчинили злочини та потребують виправлення та перевиховання;

віктімологічна - спрямована на осіб, які можуть стати жертвами злочину.

Висновки

Попередження злочинів є одним з найбільш необхідних у наш час заходів. Правоохоронні органи, держава та взагалі люди повинні усі сили кинути на те, щоб оздоровити суспільство та викорінити злочинність. Попередження злочинів є системою по застосуванню об'єктивних і суб'єктивних передумов таких негативних явищ, що реалізується шляхом цілеспрямованої діяльності усього суспільства по усуненню, зменшенню й нейтралізації факторів, що сприяють існуванню злочинності та здійсненню злочинів.

Попередження впливає на всі види існування злочинності: соціальні, соціально-психологічні, психологічні, об'єктивні й суб'єктивні, прямі й непрямі, головні й другорядні. Попереджувальний ефект виражається у звуженні, ослабленні криміногенного впливу, у нейтралізації дії тих або інших негативних факторів, в усуненні конкретних недоліків, недоглядів, помилок у соціальній діяльності суб'єктів, вад у свідомості, психології окремих осіб, у їхньому відношенні з найближчим оточенням.

Перелік використаної літератури:

  1. Дубоносов Е.С. Криминология: учебник для вузов, Юстицинформ. – М., 2008. – 528 с.

  2. Под редакцией Аванесова Г.А. Криминология, Юнити-Дана, 2006. – 496 с.

  3. Под редакцией Кузнецовой Н.Ф., Лунева В.В. Криминология, Волтерс Клувер, 2004. – 640 с.

  4. Криминология, Серия Institution's, Юристъ, 2004. – 736 с.

  5. Шиханцов Г.Г. Криминология, Издательство Гревцова, 2009. – 296 с.

Loading...

 
 

Цікаве