WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Принципи та види попередження злочинності - Курсова робота

Принципи та види попередження злочинності - Курсова робота

Донецький університет економіки та права

Кафедра Кримінального права та процесу

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

З дисципліни Кримінологія

На тему Принципи та види попередження злочинності

Студентки

Спеціальність Правознавство

Курс 4 семестр 7 група ПЗ 1

2009

Зміст

  1. Поняття попередження злочинів

  2. Мета попередження злочинів

  3. Принципи попередження злочинів

  4. Види попередження злочинів

Висновки

Перелік використаної літератури

I. Поняття попередження злочинів

Кримінологія – це є знання про попередження злочинів, що на даний час є актуальною та необхідною діяльність правоохоронних органів та суспільства в цілому. Попередження злочинів є системою по застосуванню об'єктивних і суб'єктивних передумов таких негативних явищ, що реалізується шляхом цілеспрямованої діяльності усього суспільства по усуненню, зменшенню й нейтралізації факторів, що сприяють існуванню злочинності та здійсненню злочинів.

Попереджувальний вплив впливає на всі види існування злочинності: соціальні, соціально-психологічні, психологічні, об'єктивні й суб'єктивні, прямі й непрямі, головні й другорядні. Однак залежно від характеру та сутності різних галузей попереджувальний ефект може бути різним. Він виражається у звуженні, ослабленні їхнього криміногенного впливу, у нейтралізації дії тих або інших негативних факторів, в усуненні конкретних недоліків, недоглядів, помилок у соціальній діяльності суб'єктів, вад у свідомості, психології окремих осіб, у їхньому відношенні з найближчим оточенням.

Попередження злочинів у більше вузькому, прикладному значенні являє собою діяльність, спрямовану на недопущення їхнього здійснення шляхом виявлення й усунення причин злочинів, умов, що сприяють їхньому здійсненню, надання попереджувального впливу на особи із протиправним поводженням.

Як що виходити з того, що злочинність – це продукт суспільства, слідство об'єктивно існуючих у ньому протиріч, то завдання її повної ліквідації, остаточного викорінювання її причин та умов є нереальним завданням. Її можна стримувати, але не подолати. В усі часи були бідні та багаті, праведні та ті, хто стояв по той бік закону. З давніх часів були створені правила поведінки, прообрази закону, за якими злодіїв страчували, а крадіям відрубували руки.

II. Мета попередження злочинів

Суспільство, держава змушені миритися з існуванням злочинності як неминучим злом. Але, здійснюючи попередження злочинів, вони в стані:

  • контролювати й стримувати злочинність;

  • переборювати її найбільш руйнівні тенденції;

  • нейтралізувати її причини й умови;

  • захищати громадян й інтереси суспільства від злочинних зазіхань.

У кримінології існують два близьких по духу терміна "попередження" та "профілактика", які означають "недопущення чого-небудь". У практичній діяльності правоохоронних органів використання терміна "профілактика" широко поширена стосовно до загального та індивідуального спеціально-кримінологічного попередження злочинів, і особливо до індивідуального попередження злочину на ранній стадії формування в осіб антигромадської установки. Воно складається з недопущення карного діяння, яке готується або з схилення особи до добровільної відмови від його здійснення і носить назву запобігання - одна зі складових елементів індивідуального попередження злочину.

Що ж стосується припинення злочинів, то воно виходить за рамки їхнього попередження, оскільки являє собою здійснення спеціальних заходів, спрямованих на недопущення негативних наслідків початих (на стадіях готування до злочину, замаху на злочин) або триваючих злочинів.

Метою попередження злочинів, як і метою боротьби зі злочинністю, є протидія кримінальним процесам у суспільстві, забезпечення стримування, скорочення злочинності й темпів її росту, захист особистості, суспільства й держави від злочинних зазіхань. Ця мета знаходить свою конкретизацію в рішенні ряду наступних завдань:

  • виявлення, усунення або нейтралізація причин злочинності й умов, що сприяють їхньому здійсненню;

  • індивідуальний профілактичний вплив на особу із протиправною поведінкою;

  • запобігання задуманих злочинів та злочинів, що готуються;

  • зниження в населення та окремих громадян ризику стати жертвами злочинних зазіхань.

Попередження злочинів є важливою частиною загального процесу боротьби зі злочинністю. Воно включає в себе:

- виявлення, розкриття та розслідування злочинів;

- розшук осіб, що зникли від органів досудового слідства й суду;

- здійснення правосуддя по кримінальних справах; виконанні карного

покарання;

- усунення негативних наслідків злочинів.

У загальному процесі боротьби зі злочинністю кримінологічне попередження злочинів тісно пов'язане із цілеспрямованою діяльністю спеціальних суб'єктів, орієнтованих на виявлення, припинення й розкриття злочинів, установлення й усунення їхніх причин й умов, призначення та виконання покарання, тобто на реалізацію кримінально - правового попередження. Такого роду діяльність, реагування відповідних органів на факт уже зробленого діяння, здійснюється в рамках кримінально-правового й карно-процесуального законодавства. Мета кримінально-правового попередження складається у своєчасному виявленні злочину, вжитих належних заходів до його розкриття, установленню й викриттю винних, забезпеченні правильного застосування закону для того, щоб кожен злочинець був підданий справедливому покаранню, і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності й засуджений. Тобто за вчинений злочин є неминуче покарання і це є загальною та індивідуальною мірою попередження вчинення злочинів, тому що саме страх перед покаранням стримує деяких осіб від вчинення злочину. Кримінально-правове попередження включає в себе і об'єктивний, всебічний розгляд і рішення кримінальних справ судом, що складається в призначенні справедливого покарання відповідно до ваги вчиненого й особистості підсудного. Рівною мірою це стосується і виправлення й перевиховання засуджених, покликаний сприяти попередженню повтору злочинів.

Але попередження злочинів не обмежується самим тільки кримінально-правовим аспектом. Попередження злочинів – це завдання не тільки правоохоронних органів, але й усього суспільства. Не тільки правоохоронні органи повинні проводити боротьбу зі злочинністю. За радянських часів злочинність звісно була, але не у такому розмірі. Винних розстрілювали, засилали у лагеря та на тяжкі каторжні праці. Соціалізм передбачав зрівняння класів, та матеріального становища. Багатими були лише правляча еліта, а усі інші працювали і отримували рівну зарплатню, носили однаковий одяг, їздили на однаковому транспорті. Тому злочинність не процвітала – усі ж були рівні. І хоча така модель побудови держави була утопією – ввечері на вулицях було спокійніше. Тому для вирішення долі кримінальної насиченості в суспільстві, у наш час, необхідно не все покладати на плечі міліції та прокуратури, а на державу. Бо саме на державному рівні потрібно вживати заходи, щодо підвищення життєвого рівня, соціальної захищеності, забезпеченістю роботою та житлом населення. Рішення потрібно приймати у сфері економіки, соціального життя, ідеології та виховання людини.

При цьому кримінологічне попередження злочинів являє собою найбільш діючий спосіб боротьби зі злочинністю, оскільки воно:

- забезпечує виявлення й усунення її коріння та джерел, попереджає можливість робити злочини;

- впливає на криміногенні фактори, коли вони ще не набрали сили і легше піддаються усуненню;

- дозволяє, використовуючи різноманітні засоби та переривати злочинну діяльність;

- перешкоджає настанню шкідливих наслідків;

- вирішує завдання боротьби зі злочинністю найбільш гуманними способами з найменшими витратами, без включення на повну силу складного механізму карної юстиції, без застосування такої форми державного примусу, як карне покарання.

ІІІ. Принципи попередження злочинів

Основними принципами, на яких базується попередження злочинів, є:

- законність, що забезпечує суворе дотримання в процесі реалізації запобіжних заходів вимог Конституції України, міжнародних договорів, законів, а також підзаконних нормативних актів;

- соціальна справедливість і гуманізм, що передбачають захист законних інтересів фізичних й юридичних осіб при здійсненні заходів щодо попередження злочинів, недопущення заподіяння фізичних страждань або приниження достоїнства особистості;

- комплексність, що припускає об'єднання зусиль суб'єктів попереджувальної діяльності;

- своєчасність і достатність використовуваних мір, їхнє використання в такому обсязі й з такою інтенсивністю, які дозволяють не допустити здійснення злочинів;

- диференціація заходів попереджувального впливу, що означає облік особливостей особистості особи, що підлягає профілактиці, динаміки змін його поведінки;

- ефективність, що припускає досягнення найбільших результатів попереджувальної діяльності при найменших матеріальних, фінансових, ресурсних витратах.

IV. Види попередження злочинів

Складність попередження злочинів визначає різноманіття видів цієї діяльності, які виділяються залежно від деяких підстав. Так, по характеру та спрямованості попередження злочинів виділені його загально-соціальний і спеціально-кримінологічний рівні.

Загально-соціальний рівень попередження злочинності відрізняється тим, що складові його міри є необхідним елементом соціально-економічної діяльності, усунення недоліків у політичній, соціальній, морально-психологічній і духовній сферах суспільства. Вони, як правило, пов'язані з поліпшенням матеріального добробуту громадян, умов їхньої праці й відпочинку, зміцненням дисципліни й організованості, а так само з іншими позитивними змінами в суспільстві. Спрямовані на рішення зазначених завдань, ці міри попутно усувають негативні процеси і явища, виконуючи при цьому опосередковано функцію попередження злочинів.

Loading...

 
 

Цікаве