WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Принцип розподілу влад та його впровадження в Україні - Курсова робота

Принцип розподілу влад та його впровадження в Україні - Курсова робота

розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Судова влада.

Третій вид державних органів становлять органи судової влади. Це -Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. У своїй сукупності всі суди складають судову систему України. Вони здійснюють судову владу шляхом конституційного, цивільного, кримінального та

хозяйственого судочинства. Органи судової влади постановою законних та обгрунтованих рішень чи вироків, шляхом застосування чинного законодавства на основі принципу рівності всіх перед законом та судом, стримують інші гілки влади від зловживань. При реалізації своєї компетенції органи виконавчої та законодавчої влади повинні діяти в межах закону та наданих їм повноважень, щоб не відчути на собі дієвість судової влади.

Для органів судової влади характерним є те, що судді обираються безстроково.

Особливе, відокремлене місце від судової системи має Конституційний Суд України- єдиний орган конституційної юрисдикції, в Україні, який відрізняється від судів загальної юрисдикції порядком утворення (судді Конституційного Суду призначаються Верховною Радою України, Президентом та З'їздом суддів України, по - шість суддів), складом (18 суддів), специфікою судового провадження та його процедурою, особливістю рішень Конституційного Суду (вони є загальнообов'язковими, остаточними та такими, що не підлягають оскарженню), а також строком призначення на посаду суддів (дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк).

Противаги Конституційному Суду

Правові важелі стримування органу конституційної юрисдикції закладені вже в механізм Гюго формування (по шість суддів від Президента, Верховної

Ради і з'їзду суддів України), обмеженим (як для суддів) строком повноважень - дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Конституційний Суд, що е дуже суттєвим, не в змозі реалізувати свою компетенцію дискреційне. Провадження у справі може розпочатися лише за конституційними поданнями або конституційними зверненнями Президента, не менш як сорока п'яти народних депутатів, Верховного Суду, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Як бачимо, в Конституції досить чітко окреслені повноваження різних гілок державної влади, а створення механізму стримувань і противаг стало дуже

важливим кроком до утвердження демократа в Україні. Однак не можна говорити про повну досконалість Основного Закону в цьому плані. У новій Конституції збереглися елементи виконання вищими державними органами невластивих їм функції: право делегованого законодавства у Президента та імперативний характер мандата народного депутата України. Ще одним недоліком нової моделі сегментації є недостатня лімітація державної влади як такої. Найперше тому, що лише частково відокремлені виконавча установча і законодавча влада. Під установчою розуміють легальну можливість певного чи кількох органів за спеціальною процедурою змінити основи конституційного ладу, в тому числі здійснити перерозподіл повноважень між державними органами чи навіть ліквідувати окремі з них. Така установча влада в Україні з ключових питань державного устрою (форма правління, суверенітет, територіальна цілісність, загальні засади конституційного ладу, вибори, референдум, порядок внесення змін до Конституції) належать спільно Верховній Раді, Президенту і волі громадян України, вираженої шляхом всеукраїнського референдуму. З інших питань вона належить двотретинній більшості конституційного складу парламенту.

24Малиновський В. Актуальні проблеми розлоділу державної влади в України // Вісник Української Академії державного управління .- 1999.-№ 1.-С. 133-140.

Висновки

Ж.Ж.Руссо вважають засновником концепції народного суверенітету, суть якого полягає в тому, що народ є джерелом і носієм державної влади. Суверенність народу, згідно з поглядом Ж.Ж.Руссо, є невідчуженою і неподільною. Тому він критикував прихильників поділу влади, порівнюючи їх з японськими фокусниками, які розрізають дитину на частини, підкидають їх у гору, а дитина залишається живою і неушкодженою. Ідеї поділу влади Ж.Ж.Руссо протиставляв ідею розмежування функцій органів держави.

Суверенітет народу здійснюється через участь усіх громадян у законодавчому процесі. Він був переконаний, що закони, встановлені народом, будуть корисними як для народу в цілому, так і для кожного громадянина зокрема. Ж.Ж.Руссо прихильник прямої демократії заперечував парламентаризм на тій підставі, що парламент, по – перше відображає інтереси окремих партій і клік, по – друге депутати не виражають прямо колективної волі, а є лише уповноваженими для обговорення законів.

Ж.Ж.Руссо доводив, що з виникненням майнової нерівності, а пізніше нерівності політичної, люди стали поневоленими. Тому необхідно укласти новий суспільний договір, за яким суверенітет належить не державі а народові. Він

( Ж.Ж.Руссо) говорив, що суверенітет народу виявляється у здійснені ним законодавчої влади.

Проводячи розмежування між поглядами на ідею розподілу влади Ж.Ж.Руссо і Ш. Монтеск'є, можна зробити слідуючи висновки:

1)Ш.Монтеск'є є прихильником поділу влади. Він висунув ідею розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Ж.Ж.Руссо був критиком цієї ідеї, виділяючи лише законодавчу владу, а також розмежування функцій органів держави.

2)На думку Монтеск'є, народ не в змозі виконувати владу безпосередньо. Руссо ж був прихильником безпосередньої демократії, мовляв закони, встановлені народом будуть корисними як для народу в цілому, так і для кожного громадянина зокрема.

3)Засобом забезпечення законності Монтеск'є вважав принцип "поділу влади" на три гілки. Руссо вважав у цьому ущемлення прав народу, "замах" на його суверенітет.

Отже, запропонований Ж.Ж.Руссо принцип трактування розподіленої влади набуває специфічного, функціонально – організаційного. А Монтеск'є говорив не стільки про змістовий поділ самої влади, скільки про політичний поділ праці у керівництві державою і розподіл владних повноважень між різними соціальними верствами.

Минуло неповних шість років, як Україна живе за новою Конституцією, головним Законом держави, з прийняттям якого значна частина українського суспільства пов'язувала надії початку виходу з небезпечного лабіринту прорахунків і невдач.

Однак, ці сподівання не виправдалися і зараз в країні продовжує панувати тяжка і тривала криза, соціальне - економічні ознаки, якої, все тісніше переплітаються з симптомами часткового паралічу влади. Державі в особі її

вищих законодавчої та виконавчої структур ніяк не вдається виробити та втілити в життя узгоджену, спільну політику, як за її внутрішнім, так і за зовнішнім векторами діяльності. Серед значної частини громадян України все інтенсивніше розповсюджуються небезпечні "віруси" байдужості і зневіри. Поступово Україна наближується до другої фази системної кризи яка характеризується не тільки низькою спроможністю владних інститутів виконувати покладені на них функції, а й небажанням громадян миритися з такою ситуацією.

Причини поглиблення системної кризи вбачаються не лише в недоліках діяльності окремих державних структур та їх керівництва, але і в суттєвих вадах конструкції моделі організації державної влади, закріпленої в Конституції України 1996 року).

Про необхідність зміни контурів форми державного правління в Україні в останній час неодноразово заявлялося з високих владних трибун, на жаль, більшість таких пропозицій не мали достатньо належного обґрунтування, а у деяких випадках вони призводили до загострення і так непростих відносин між суб'єктами владного

Олімпу ( наприклад, ініціювання питання про ліквідацію інституту Президента України).

Як бачимо, проблема організації влади в Україні знову набуває значної актуальності і потребує свого негайного вирішення, зволікання з цим може призвести до подальшого поглиблення системної кризи в державі25 . Підсумки аналізу нової моделі розподілу державної влади, передбаченого Конституцію України, дають підстави для висновку, що така правова та інституційна конструкція не створює повноцінного механізму "стримувань і противаг" - цієї сучасної форми запобігання державним переворотам не сприяє налагодженню тісної конструктивної співпраці між гілками влади в інтересах усього українського народу. А це породжує такі негативні для держави фактори, як: дублювання діяльності гілок влади, відсутність повноцінного взаємного контролю, а отже - неефективність державної влади як такої. За цих умов перед державою як системою буде перманентно поставати проблема узгодження одних елементів цієї системи з іншими, що вкрай негативно впливатиме на здіснення головних функцій держави.

Loading...

 
 

Цікаве