WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Предмет, метод, джерела та система фінансового права - Курсова робота

Предмет, метод, джерела та система фінансового права - Курсова робота

Важливе значення в системі базисних категорій науки фінансового права має категорія "бюджетне право". Потрібно підкреслити два аспекти цієї категорії:

З однієї сторони, вона входить в ряд найбільш фундаментальних фінансово - правових категорій, що являються центральними. Надарма у деяких фінансових практиків бюджетне право асоціюється з фінансовим правом, а в окремих європейських урядах замість міністра фінансів є посада міністра державного бюджету.

З іншої сторони, категорія "бюджетне право" являється початковою для ряду спеціалізованих категорій, як наприклад: "бюджетне упорядкування", "бюджетний процес", "бюджетне регулювання", "бюджетна класифікація", "бюджетно - кошторисне фінансування".

Наукові визначення.

Охарактеризовуючи вище наведені категорії, ми сказали, що категорії - це найбільш загальні поняття, в яких відображені найбільш важливі якості фінансово - правових явищ. Практика показує, що для того, щоб категорії почали працювати, їм потрібно надати визначення, тобто вказати на їх важливі риси. Звертаючись до метаформі, можна сказати, що визначення - це теж поняття, тільки "піднявшись на ноги і ставши до руху". Визначення розвиває поняття, розкриває його зміст, показує "багатства", що закладені в ньому, входить в категорію глибше і вводить в саму серцевину змісту, в її суть. Це - коротке пояснення, але що має, за словами Арістотеля, найвищу якісну цінність.

Наукові визначення мають велику роль в науці фінансового права. Вони мають не тільки теоритичне значення в процесі пізнання даної галузі, але й практичне значення в нормотворчому процесі. Правові визначення повинні коротко розкривати сутність фінансово - правових явищ.

Система категорій, як логос науки фінансового права.

Про науку фінансового права можна сказати так: фінансове право, як наука є щось незмінне, що знаходиться в постійних змінах. Незмінне - це перш за все група базисних фінансово - правових категорій і найбільш важливих спеціалізованих категорій. Фінансове право, як сукупність юридичних норм постійно розвивається, змінюється, удосконалюється, постійно прагне до ідеалу, який, в принципі, важко досяжний. Але понятійний апарат, за допомогою якого формуються норми фінансового права, являється незмінним.

Фінансово - правові категорії являються логосом науки фінансового права. Дякуючи логосу науки фінансового права при всій динамічності і навіть катастрофічності понять і явищ складного, найбільш мозаїчного фінансового світу зберігає стабільність і гармонію.

Враховуючи значення науки про фінанси як науки, що вивчає економічний базис, не треба забувати про необхідність вивчення закономірностей самої надбудови, про активну творчу роль права. Ось чому в галузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, потрібно не підміняти правовий аналіз дійсності наведенням окремих положень науки про фінанси, не розчиняти юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин у вивченні їх економічного змісту.

Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і відносин, що виникають у зв'язку з цією діяльністю, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.

VI.Основні етапи розвитку.

1. Зародження науки фінансового права в Західній Європі.

Всі науки, як відомо, виникають із практичний потреб і проходять перед своїм кінцевим ствердженням "стажировку" в складі інших наук. Це теж можна сказати і про науку фінансового права, яка до середини XIX століття знаходилося в стані ембріонального розвитку і розроблялось в складі інших наук, а саме в складі державного і поліцейського права, а також в складі політекономії і фінансової науки.

Три останніх століття, що прийшли на чергу середньовіччю, відрізняються інтенсивним розвитком економічних відносин: зростом числа купівельних компаній, розвитком банківської справи, ростом мануфактур. Життєві відносини людей, що жили в ці століття підчиняються ідеї економічної і фінансової доцільності. Гроші починають визначати поведінку людей і державних діячів.

Характеризуючи новий час, не лишнім буде підкреслити, що XVII - XVIII ст.ст. - час виникнення блискучих за формою і внутрішній силі адміністративно - командних систем в Швеції, Франції, Росії і Прусії. Функціонування цих систем супроводжувалося ростом державних розтрат, викликаного утворенням великих постійних військ, утриманням великого бюрократичного апарату, а також розкіш"ю королівських дворів. Важлива роль фінансів в житті держави знаходить своє відображення в працях державців і поліцеістів.

Можна стверджувати, що державці першими починають розроблять в своїх працях проблему державних фінансів. Важливе місце ця проблема знайшла в творові відомого французького державця Жана Бодена "Шість книг про державу".

Питання про справедливий податковий збір з народу порушувався в праці "Левиафан" англійського державотворця Гоббса.

В праці "О духе законов" (1748р.) Монтеск'є, ворог абсолютизма, стверджував, що основні питання фінансової політики держави повинні вирішуватися в парламенті. Фінансовий ідеал Монтеск'є, як і Локка, вплив якого він мав, - прийняття фінансових законів представницькою владою і виконання цих законів - виконавчою, на чолі якої стоїть монарх.

Більш детально була відображена роль фінансів в житті держави в працях перших європейських поліцеістів - француза Деламара і німецьких вчених Юсті і Зоненфельса.

Капітальна робота Деламара з багатою по змісту, але не систематизованою інформацією, стала основою для написання робіт, в яких державні фінанси досліджувалося з юридичних позицій, а точніше поліцейського права. Одним із таких авторів являється Юсті, до головних праць якого відносяться "Державне господарство" (1752 р.), "Подробное рассуждение о налогах и податях" (1755 р.) і "Система фінансів" (1766 р.).

Другим великим поліцеістом, досліджуваним в своїх працях фінансові проблеми, був австрійський письменник і державний діяч І.Зоненфельс. Він - автор фундаментального трьохтомного твору "Основные начала полиции, коммерции и финансов" (1776 р.).

В тому же XVIII з'явились мислителі, які по іншому подивилися на роль фінансів в житті держави, розглядаючи їх більш ширше, як з точки зору інтересів держави, так і с точки зору матеріального забезпечення окремого громадянина. В цьому плані особливе значення мала капітальна робота знаменитого англійського політеконома А.Сміта "О богатстве народов" (1776 р.), книга була присв'ячена фінансовим питанням. В роботі не зустрічаються поняття "фінанси", "право", але автор ставить питання про юридичну регламентацію фінансових відносин і, в першу чергу, податкових.

А.Сміт відіграв велику роль в розроблені фінансово - правових питаннях і в формуванні науки фінансового права. Він намітив контури фінансової науки і шляхи їх поділу від політекономії, створив одночасно приписи ділення від фінансової науки науки фінансового права.

В першій половині XIX століття закінчується ембріональний розвиток науки фінансового права і, став повнолітньою, вона виходить на арену самостійного життя: наукового і учбового. саме с середини XIX століття і на протязі другої половини цього століття розпочинається викладання фінансового права на юридичних факультетах університетів, створюються кафедри фінансового права, опубліковуються перші курси лекцій і підручники, готовляться кадри викладачів і вчених в цій області наукових знань. сам факт з'явлення на науковій і учбовій арені нової самостійної науки був обумовлений характером і особливостями XIX століття.

В цілому в області фінансового права в західно - європейській літературі на протязі другої половини XIX і всього XX століття панує дві теорії: одна заперечує всяку самостійність фінансового права і не признає кордонів між фінансовим правом і фінансовою наукою, а інша, являючись норматвістською, зводила задачі науки фінансового права до вивчення позитивного законодавства. Перша лінія фактично приводила викладання фінансового права до викладання науки про фінанси. Її представляли такі вчені - професора, як Л.Штейн, Г.Еліннек, А.Вагнер, в російській літературі - І.С.Капустін, І.Х.Озеров, Г.І.Тікітін.

Важливий внесок в розробку питань фінансового права вніс німецький державотворець другої половини XIX - початку XX століття Георг Еллінек. Особливу увагу Еллінек приділяв проблемам бюджетного права і присв'ятив цьому інституту спеціальну роботу. Характерним для Еллінека являється визначення бюджета, як централізованого фінансового фонда держави, який будується на основі парламентського закона і направлений на задоволення індивідуальних і національних інтересів, що розвивалися в направлені прогресу.

Друга теорія була представлена відомим французьким теоретиком фінансового права кінця XIX - початку XX століття Гастоном Жезом. Велику популярність мав підручник Жеза по фінансовій науці і його трактат, присвячений проблемам теорії бюджету і бюджетного права.

В другій половині XX століття лінію Г.Жеза в науці фінансового права продовжив другий французький вчений - Поль Годме. Це відомий спеціаліст по цивільному і фінансовому праву. Він видав двохтомну роботу, в оригіналі названу "Публічні фінанси", а в нас переведену як "Фінансове право", так як робота в цілому присвячена цій галузі права. Автор починає своє дослідження з визначення фінансового права, під яким розуміється "галузь публічного права, предметом якої являються норми, що регулюють державні фінанси".

Loading...

 
 

Цікаве