WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Предмет, метод цивільного права - Курсова робота

Предмет, метод цивільного права - Курсова робота

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем – вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

60. Відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

Делікті зобов'язання – цивільно-правові зобов'язання, за якими потерпілий (кредитор) має право вимагати від особи, відповідальної за спричинення шкоди (боржника) відшкодування в повному обсязі протиправно спричиненої шкоди шляхом відшкодування її в натурі чи стягнення спричинених збитків.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

25. Способи забезпечення виконання зобов'язань: види, їх коротка характеристика

Обязательства основываются на вере кредитора в то, что должник в будущем надлежащим образом выполнит взятые на себя обязанности (отсюда название "кредитор" – веритель).

Ненадлежащее исполнение обязанностей должником влечет применение к нему мер гражданско-правовой ответственности и других санкций. Тем не менее выработан ряд специальных средств (видов), позволяющих обеспечить исполнение обязательств. Данные виды обеспечения исполнения обязательства регулируются Главой 49 ГК. Суть специальных средств обеспечения исполнения обязательства заключается в предоставлении кредитору должником дополнительного кредита – личного или реального. Исключение представляют собой неустойка (мера ответственности) и удержание (мера оперативного воздействия на правонарушителя).

По закону выделяются такие средства обеспечения исполнения обязательств, как: неустойка (штраф, пеня); залог; поручительство; задаток; гарантия; удержание. Все способы обеспечения исполнения обязательства подразделяются на 2 вида: акцессорные (дополнительные): задаток, поручительство, залог: порождает акцессорное правоотношение. Недействительность основного обязательства влечёт недействительность акцессорного. неакцессорные (взаимосвязанные с основными): гарантия. Не зависит от основного обязательства. Неустойка представляет собой исключение, т.к. является элементом обеспечиваемого обязательства. Предусмотренные главой 49 виды обеспечения исполнения обязательства не являются исчерпывающим перечнем. Как указано в ст. 546 ГК, законом или договором могут устанавливаться иные виды (средства) обеспечения. К иным средствам фактического обеспечения исполнения обязательств, не предусмотренным Главой 49 ГК, но признаваемым гражданским правом, относятся: меры оперативного воздействия на правонарушителя (предусмотрены ГК и ХК); договор репо (договоры об обязательном последующем выкупе продавцом ценных бумаг по заранее обусловленной цене) сделки, совершаемые под условием; предварительные договоры.

Согласно ГК, соглашения об установлении обеспечения исполнения обязательства заключаются в обязательной письменной форме, под страхом их недействительности (ст. 547 ГК). Для некоторых видов соглашений (ипотека) устанавливается обязательная нотариальная форма, а дополнительно -требование государственной регистрации.

(1) Неустойка (ст. ст. 549-552) Статья 549 ГК: неустойка – это денежная сумма или иное имущество, которую должник обязан уплатить кредитору в случае нарушения (неисполнения или ненадлежащего исполнения) обязательства. Неустойка выполняет двойную функцию: санкция (мера ответственности) и средство обеспечения исполнения обязательства. Является одним из наиболее распространённых средств обеспечения исполнения обязательств. Неустойка это заранее определённая сумма, подлежащая выплате. Преимуществом неустойки перед убытками как меры ответственности служит то, что кредитору не нужно доказывать размер понесенного ущерба и причинно-следственную связь, а достаточно просто продемонстрировать факт нарушения договора Различают штраф (исчисляется в процентах от суммы неисполненного или ненадлежащее исполненного обязательства) и пеню (исчисляется в процентах от суммы несвоевременно исполненного обязательства за каждый день просрочки). Суд может уменьшить сумму причитающейся кредитору неустойки, если её размер является несоразмерно большим по сравнению с понесенными кредитором убытками, и при наличии иных существенных обстоятельств (ч. 3 ст. 551 ГК). Уплата неустойки не лишает кредитора права требовать возмещения убытков. Виды неустойки в зависимости от соотношения с убытками (ст. 204 ГК): зачётная (общее правило по ХК); исключительная; штрафная (кумулятивная) (общее правило по ГК); альтернативная. Кредитор не вправе требовать выплаты неустойки в случае, если неисполнение было обусловлено обстоятельствами, не зависевшими от должника (ст. 550).

(2) Поручительство (ст.ст. 553-5-59). По договору поручительства поручитель обязывается перед кредитором другого лица отвечать за исполнение последним его обязательства полностью или в определённой части. В сущности поручительство это личное ручательство лица за исполнительность и добросовестность основного должника. Отношение поручительства – 3 стороны. Договор между поручителем и должником – двустороннее акцессорное (дополнительное, придаточное) соглашение: (1) следует судьбе основного обязательства; возникает не ранее основного обязательства; (3) требование к поручителю может быть предъявлено не ранее срока исполнения по основному обязательству. Поручительство может обеспечивать только действительные требования.

Поручительство является безотзывным. Поручительство – безвозмездная сделка (нет корреспондирующего права на оплату), однако поручитель может получить вознаграждение от должника. Поручителями могут выступать несколько лиц сопоручителей. Возможно также перепоручительство – поручительство за поручителя. Особая форма договора поручительства – письменная форма под страхом недействительности сделки. Особенность поручительства солидарная ответственность должника и поручителя перед кредитором, если иное не установлено договором поручительства, причём поручитель отвечает в том же объёме, что и должник, за уплату процентов, неустойки, убытков. Сопоручители отвечают перед кредитором как солидарные должники (ст. 192 ГК). Однако договором может быть установлена и субсидиарная ответственность поручителя. Поручитель вправе предъявлять кредитору все возражения, которые мог бы предъявить должник (оспаривание действительности сделки, требование уменьшения объёма ответственности). Закон устанавливает, что к исполнившему поручителю переходят все права кредитора по обязательству (личная суброгация) – обратные требования к неисправному должнику (ст. 193 ГК). Поручительство прекращается в таких случаях: с прекращением обеспеченного обязательства (на основаниях, предусмотренных Главой 19 (например, исполнением)); по срочным обязательствам – если кредитор в течение 3-х месяцев со дня наступления срока обязательства не предъявил иск к поручителю (Проект – 6 месяцев); по бессрочным обязательствам (или обязательствам до востребования) – по истечении 1 года со дня заключения договора поручительства, если иное не предусмотрено договором; при переводе долга, если поручитель не выразил согласия отвечать за нового должника (ч. 3 ст. 201 ГК). Особые формы поручительства: аваль (односторонняя абстрактная сделка, в силу которой определённое лицо (авалист, кавент) принимает на себя простое и ничем не обусловленное обязательство платежа суммы векселя или чека полностью или в части за счёт другого лица, обязанного к платежу по данному векселю); делькредере (ручательство комиссионера за исполнение третьим лицом сделки, заключённой с ним за счёт комитента по украинскому праву возможно только во внешнеэкономической деятельности – ч. 2 ст. 402 ГК);

Loading...

 
 

Цікаве