WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Предмет та методологія інформаційного права України - Курсова робота

Предмет та методологія інформаційного права України - Курсова робота

Зустрічаємо термін "інформаційне право" у А.Б. Агапова, котрий хоча і застосовує його, але не дає його визначення. Втім він позначає, що сукупність відносин щодо вироблення інформації та масової інформації слід вважати частиною складу інформаційних відносин.

Більшу увагу визначенню "інформаційного права" було приділено у роботах В.О. Копилова. Так у свою монографію в 1997 році він включає наступне визначення інформаційного права - це система соціальних норм і відносин, що охороняються силою держави та виникають в інформаційній сфері - сфері виробництва, перетворення та споживання інформації. Основні предмети правового регулювання тут - це інформаційні відносини, тобто відносини, що виникають при здійсненні інформаційних процесів, - процесів створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, поширення й споживання інформації.

Пізніше, у 2002 році той же автор формулює більш поширено поняття "інформаційного права", доповнюючи перелік інформаційних процесів категорією "передача інформації".

У М.М. Рассолова також знаходимо визначення інформаційного права, що здійснено ним у 1999 році. Він формулює його як галузеву юридичну науку: "...інформаційне право - це галузева юридична наука, яка вивчає сукупність норм права, що регулюють інформаційні відносини у суспільстві та містять приписи, що відносяться до інформаційної сфери в цілому".

І.Л. Бачило у своїх публікаціях спробував сформулювати свою концепцію інформаційного права. Центральною ідею його визначення можна охарактеризувати наступною дефініцією: інформаційне право - сукупність доктринальних положень юридичної науки, правових норм держави, що формують самостійний масив національного права, норм міжнародного законодавства, а також стан правової свідомості суб'єктів права у сфері інформаційної діяльності і відносин, пов'язаних з інформаційними ресурсами, функціонуванням інформаційних систем та мереж в умовах застосування сучасних інформаційних технологій, які орієнтовані на забезпечення безпечного задоволення інформаційних потреб громадян, їх організацій, держави і суспільства в цілому, забезпечення адекватної реакції юридичної системи на порушення встановлених законодавством правил в області інформації та інформатизації.

Без формулювання дефініцій звертається до цієї проблеми також академік С.С. Алексєєв: "В даний час формуються своєрідні сфери комплексного характеру, що юридично опосередковують нові "прошарки соціальності" (екологічне право, інформаційне право, підприємницьке право) і, більш того, наростає тенденція їхнього переростання в основні галузі".

Охоплене означеною галуззю (інформаційного права) питання правового інформування громадян пресою не осталося поза увагою у вітчизняній юриспруденції. Українські науковці та їх розробки також звертаються активно до цих питань та напрямків. Так, у публікаціях та монографіях А.А. Письменицького означена проблематика досліджується з 1994 року. В своїх теоретичних розробках ним також пропонуються певні визначення категорії: "інформаційного права", "інститутів інформаційного права", "системи інформаційного права" та ін.

В деяких аспектах цих визначень проглядається спільність з російськими вченими. Так аналізуючи галузеві ознаки інформаційного права А.А. Письменицький формулює визначення інформаційного права "Розуміння галузі інформаційного права як системи норм та інститутів, що регулюють певну самостійну сферу суспільних відносин, які виникають... з приводу права на інформацію, що розуміється як право на пошук і отримання, використання і зберігання, поширення та захист інформації".

Водночас тут зроблена спроба визначити формулювання критеріїв, що є фундаментом формування нової галузі інформаційного права. Так серед них можна виділити:

наявність реальних суспільних відносин інформаційного характеру, що потребують правового регулювання (юридичного захисту інтересів суб'єктів інформаційних відносин);

накопичення певного комплексного і відносно відокремленого в системі законодавства масиву нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини;

єдність об'єкту правового впливу - права на інформацію;

формування в сфері норм інформаційного законодавства окремих груп норм (інститутів і підгалузей), що регулюють відносно відокремлені суспільні відносини у межах інформаційного права.

Останній аспект безпосередньо вказує на формування інститутів права в межах інформаційного права як галузі. При цьому наводяться приклади таких інститутів. Серед таких інститутів можна, наприклад, назвати інститут таємної інформації, інститут журналістського права, інститут комп'ютерного права, інститут рекламного права, інститут правового інформування та інші.

3. Засоби пізнання інформаційного права

Методичні основи даної навчальної дисципліни складає комплексний підхід до використання системи загально-філософських, загально-наукових та спеціальних методів дослідження. В інформаційному праві використовується діалектичний, історичний, логічний, системно-структурний, порівняльний та інші методи. З допомогою порівняльного методу в визначається рівень розвиненості національного законодавства про інформацію стосовно аналогічного законодавства інших держав. Метод системно-структурний надає можливість узагальнення нормативно-правової бази щодо окремих сфер інформаційно-правових відносин. Історичний метод використовується для встановлення певних хронологічних етапів розвитку інформаційного права та інформаційних відносин у суспільстві, а також рівня наукової розробленості інформаційно-правової сфери юридичних досліджень.

Інформаційне право виконує суттєву роль і місце у підготовці фахівців для МВС України. Особливо це стосується питань юридичної підготовки спеціалістів з пошуку та захисту інформації в системі МВС, оперативних співробітників, спеціалістів по боротьбі з інформаційними правопорушеннями, а також фахівців, що спеціалізуються в сфері організації зв'язків органів МВС з засобами масової інформації та громадськими об'єднаннями й населенням (public relations).

Взаємозв'язок інформаційного права з іншими навчальними дисциплінами навчального плану проявляється у запозиченні юридичних принципів та термінології з теорії держави і права. Водночас структура дисципліни свідчить про її галузевий характер. Певний комплексний характер інформаційного права пов'язаний з тематичним перетинанням цього юридичного напрямку з конституційним, адміністративним, цивільним та кримінальним галузями права.

Список літератури

  1. Основи інформаційного права України: Навч. посіб. / В.С. Цимбалюк, В.Д. Павловський, В.В. Грищенко та ін. / За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного, П.В. Мельника. - К.: Знання, 2004. - 274 с.

  2. Тедеев А.А. Информационное право. - М.: Эксмо-Пресс, 2005. - 463 с.

  3. М.А. Лапина, А.Г. Ревин, В.И. Лапин. Информационное право. Издательство: Юнити-Дана, 2004 г.

  4. В.И. Кутузов, А.Т. Раимова. Основы информационного законодательства: Издательство: Эдиториал УРСС, 2004 г.,

  5. Загородников С.Н., Шмелев А.А. Основы информационного права: Учебное пособие: Издательство: Академический Проект, 2005 г.

  6. Рассолов М.М. Информационное право: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 1999. - 400 с.

  7. Ковалева Н.Н. Информационное право России: Учебное пособие. - М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2007. - 360 с.

  8. Информационное право: Основы практической информатики. Учебное пособие / И.Л. Бачило, - М.: 2001. - 352 с.

  9. Копылов В.А. Информационное право: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2003. - 512 с.

  10. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 384 с.

  11. Ліпкан В.А., Максименко Ю. Є., Желіховський В.М. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - 280с.

Loading...

 
 

Цікаве