WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правові засади фінансової діяльності держави - Курсова робота

Правові засади фінансової діяльності держави - Курсова робота

Ланкою фінансової системи є кредит.

Основними формами кредиту є:

Державний кредит — фонд коштів, що утворюється шляхом випуску державних позик. У цих відносинах позичальником виступає держава, а кредиторами — громадяни, які купують цінні папери. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, складають її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розрахуватися з кредиторами.

Банківський кредит — це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та міжбанківських розрахунках, коштів, переданих за платню Ощадному банкові, з утворених за рахунок внесків населення коштів державного бюджету, які передаються Міністерством фінансів України на умовах платності.

З фондів банківського кредитування видається цільова короткотермінова і довготермінова позичка на умовах повороткості і відплатності підприємствам, об'єднанням, організаціям усіх форм власності та населенню.

Майнове та особисте страхування — це економічні відносини, скеровані на утворення фондів коштів для захисту майнових Інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків). Грошові фонди, що формуються шляхом сплати страхових платежів страхувальниками, знаходяться у розпорядженні страховиків — юридичних осіб, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю.

Страхування може бути добровільним і обов'язковим.

Кредитна система України є дворівнева. Перший рівень — Національний банк України, створений у відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" і діє на основі законодавства України, свого Статуту, а також договорів та інших угод України з іншими державами у галузі кредитно-грошових відносин.

Національний банк України є юридичною особою, центральним банком України, її емісійним центром, є власністю держави і підзвітний Верховній Раді України, має право законодавчої ініціативи.

Національний банк проводить єдину грошово-кредитну політику, регулює діяльність банківської системи в цілому, організовує і здійснює міжбанківські розрахунки. При введенні власної валюти несе повну відповідальність за забезпечення її стабільності, отримує монопольне право на випуск грошей в обіг, установлює курс грошової одиниці відносно валют інших країн, створює та забезпечує діяльність державної скарбниці України.

Діяльність Національного банку скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві.

Майно Національного банку складається із фондів, основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Національного банку України.

Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержувані від банківської діяльності у відповідності з Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Доходи Національного банку України утворюються за рахунок надання позичок і гарантій, дисконтування векселів, продажу цінних паперів, валюти інших держав. Витрати Національного банку здійснюються в зв'язку з одержанням позичок і гарантій, купівлею цінних паперів, валюти, інших операцій. Основним показником госпрозрахункової діяльності Національного банку є прибуток. Національний банк і його установи, за винятком госпрозрахункових, звільняються від сплати податків, зборів і державного мита.

Верховна Рада України щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл його прибутків. Національний банк утворює статутний і резервний фонди, фонд основних коштів, фонд накопичення і споживання, фонд валютних відрахувань та інші.

Статутний фонд Національного банку утворюється за рахунок коштів держави.

Резервний фонд призначається для покриття можливих збитків по операціях Національного банку. Відрахування в резервний фонд проводиться за рахунок прибутку Національного банку до досягнення ним розмірів статутного фонду. Якщо резервний фонд частково або повністю буде використано на покриття збитків, то відрахування в цей фонд поновлюються і проводяться до досягнення ним установленого розміру.

Для виконання завдань, покладених на Національний банк Статутом, за ним закріплені такі функції і надані права:

а) брати участь у розробці основних напрямів і тенденцій економічного і соціального розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

б) розробляти основні напрямки єдиної грошово-кредитної політики, у відповідності з якими Національний банк здійснює регулювання грошового обігу;

в) концентрувати кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статутного та інших фондів, залишків коштів республіканського бюджету, коштів на депозитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;

г) на договірних засадах продавати і купувати кредитні ресурси;

д) утворювати фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи республіки за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначати розміри формування цього фонду;

є) організовувати і здійснювати інкасацію, перевезення грошових знаків та інших цінностей;

є) проводити єдину кредитну політику в республіці, встановлювати правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку і звітності у банках; визначати розмір плати за залучені із інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

ж) здійснювати регулювання рівня банківських процентних ставок;

з) організовувати касове виконання державного бюджету і обслуговування державного боргу;

і) давати дозвіл на утворення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб і громадян, реєструвати комерційні банки і встановлювати для них економічні нормативи тощо.

3. Державні фінансові органи України

Фінансова політика держави безпосередньо виробляється і реалізується органами управління державними фінансами. В країнах з розвинутою ринковою економікою більша частина фінансових відносин перебуває поза прямим управлінням з боку держави, оскільки частина фінансових ресурсів формується та використовується тут їх власниками у відповідності з їх же інтересами. Держава здійснює вплив на цю сферу суспільних відносин лише через податкову політику, регулювання фінансового ринку, формування амортизаційного фонду і систему державної підтримки приватного бізнесу шляхом субсидій та інших форм і методів. Тобто в дійсності відбувається не управління фінансами з боку держави, а вплив через фінанси — реалізація фінансової політики. В залежності від концептуальних передумов держава то посилює, то послаблює своє втручання в регулювання тих або інших сторін економічних і соціальних процесів.

В сферу безпосередньо державного управління входять лише державні фінанси. Це відносини по формуванню лише тієї частини фінансових ресурсів, яка мобілізується державою в державний і місцеві бюджети, спеціальні цільові державні фонди і державні підприємства. Управління цими фінансами здійснюється насамперед вищим органом законодавчої влади шляхом прийняття фінансового законодавства, прийняття державного бюджету та звіту про його виконання, коректування податкової системи, затвердження граничного розміру державного боргу та інших фінансових параметрів.

В залежності від історичних традицій, державного устрою і політичної системи такими органами публічної влади є, наприклад, Парламент у Великобританії, Національні збори у Франції, Конгрес у США, Бундестаг в Німеччині, Федеральні Збори в Російській Федерації, Верховна Рада в Україні.

У зв'язку з тим, що виконання завдань держави вимагає від кожного її органу певної роботи, пов'язаної з використанням грошових коштів, у фінансовій діяльності беруть участь всі державні органи законодавчої і виконавчої влади. Проте масштаби їх фінансової діяльності і міра участі з ній неоднакові в силу відмінностей у завданнях та правовому статусі кожного з цих органів зокрема.

Державні органи законодавчої влади (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) і державні органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні в містах державні адміністрації) управляють фінансовою діяльністю поряд із здійсненням інших функцій у відповідних територіальних масштабах — України в цілому, Автономної Республіки Крим, відповідної адміністративно-територіальної одиниці. В їх компетенцію входить вирішення загальних фінансових питань, що забезпечують комплексний економічний і соціальний розвиток, формування збалансованого ринкового господарства на відповідній території, її основи закріплені в Конституції України, в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Loading...

 
 

Цікаве