WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правовий порядок регулювання земельних ділянок сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств - Курсова робота

Правовий порядок регулювання земельних ділянок сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств - Курсова робота

Реферат

Правовий порядок регулювання земельних ділянок сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств

План

Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств.

Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств.

Землі фермерського господарства.

Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств.

Земельні ділянки особистих селянських господарств.

Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю.

Література.

Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств

У статті, що коментується, зазначається, що землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності лише приватним сільськогосподарським юридичним особам. До них відносяться всі сільськогосподарські підприємства, установи та організації, крім тих, які знаходяться у власності держави чи територіальних громад. Державні і комунальні сільськогосподарські юридичні особи, на відміну від приватних, можуть володіти землями сільськогосподарського призначення на праві постійного користування. Разом з тим, слід мати на увазі, що приватні, держанні та комунальні сільськогосподарські юридичні особи можуть використовувати земельні ділянки на основі договору оренди землі.

Приватні сільськогосподарські юридичні особи можуть набувати право власності на землю різними способами, перелік яких не є вичерпним. Так, по-перше, приватні сільськогосподарські юридичні особи набувають право власності на ті земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які вносяться засновниками цієї юридичної особи до її статутного фонду. По-друге, приватні сільськогосподарські юридичні особи можуть набувати право власності на землю шляхом укладення цивільно-правових угод — договорів купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

Положення частини 3 ст. 28 адресоване в першу чергу органам державної влади, які наділені повноваженнями приймати правові акти. Зміст цієї частини полягає в тому, що питання реалізації права власності на землю можуть регулюватися законом. Ті ж з органів державної влади, які наділені повноваженнями приймати лише підзаконні акти (Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади України), вправі приймати правові акти, спрямовані на забезпечення положень закону щодо реалізації права власності на землю. Разом з тим, положення цієї частини ст. 28 стосуються і приватних сільськогосподарських юридичних осіб. Якщо такі особи уклали угоду про набуття права власності на землю, керуючись підзаконним правовим актом, який суперечить чи не відповідає закону, то така угода може бути визнана недійсною.

Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

У ст. 29 розкриваються особливості виділення у натурі земельних часток (паїв) працівниками (членами) сільськогосподарських підприємств двох типів при їх ліквідації, а саме: працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, які ліквідуються у зв'язку з їх приватизацією (ст. 25) та членами колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які отримали землю у колективну власність до 1 січня 2002 р. Однак, якщо колективні та інші сільськогосподарські підприємства, які отримали землю у колективну власність, до 1 січня 2002 р. припинили свою діяльність у зв'язку з їх реорганізацією, то положення цієї статті до них не застосовуються.

В процесі ліквідації зазначених сільськогосподарських підприємств вони або їх працівники (члени) укладають договір з землевпорядною організацією на виконання відповідних землевпорядних робіт, в результаті яких має бути розроблений землевпорядний проект (Проект організації території земельних часток (паїв), на якому проектуються земельні частки (паї). При цьому місце розташування земельних часток (паїв) повинне бути спроектоване таким чином, щоб при виділенні їх у натурі кожний власник земельної частки (паю) отримав найближчу до його населеного пункту вільну земельну ділянку. Саме тому перед перенесенням у натуру (на місцевість) такий землевпорядний проект підлягає затвердженню загальними зборами власників земельних часток (паїв).

Разом з тим, слід відмітити, що держава гарантує кожному громадянину-власнику земельної частки (паю) право на виділення її в натурі у вигляді земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на землю. Це означає, що якщо всі чи якась частина інших працівників (членів) сільськогосподарського підприємства, що ліквідується, не виявлять бажання отримати земельні ділянки у розмірі земельних часток (паїв) або не приймуть участь у загальних зборах власників таких паїв, то це не позбавляє зацікавленого громадянина права на отримання земельної частки (паю) у натурі. У разі виникнення спору такий громадянин може звернутися за захистом належного йому права на виділення земельної частки (паю) у натурі до суду.

Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств

Ця норма визначає порядок розподілу несільськогосподарських угідь при ліквідації: 1) колективних та інших сільськогосподарських підприємств, які отримали землю у колективну власність до 1 січня 2002 р., а їх члени отримали право на земельну частку (пай); 2) державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, які ліквідуються не у зв'язку з їх приватизацією, а в зв'язку з недоцільністю їх подальшої діяльності, банкрутства тощо.

При ліквідації колективного та іншого сільськогосподарського підприємства, якому земля була передана у колективну власність, сільськогосподарські угіддя підлягають розподілові між його членами, які отримали право на земельну частку (пай), а несільськогосподарські угіддя підлягають розподілові відповідно до положень установчих документів (статуту) такого сільськогосподарського підприємства. На жаль, установчі документи переважної більшості колективних сільськогосподарських підприємств не містили положень про розподіл несільськогосподарських угідь таких підприємств, так як доля таких угідь була визначена ст. б Земельного кодексу України 1990 р.: несільськогосподарські угіддя таких підприємств підлягали передачі у відання відповідних рад, тобто у власність держави. При відсутності в установчих документах колективного сільськогосподарського підприємства положень щодо розподілу несільськогосподарських угідь, такі угіддя підлягають розподілу у порядку, визначеному зборами власників земельних часток (паїв). При цьому рішення зборів матимуть юридичну силу: а) при участі у їх роботі всіх власників земельних часток (паїв), які отримали такі паї із земель даного сільськогосподарського підприємства; б) всі власники земельних часток (паїв) дійшли згоди щодо порядку розподілу несільськогосподарських угідь. Рішення зборів підлягають реалізації у землевпорядному проекті, який виконується землевпорядною організацією.

Loading...

 
 

Цікаве