WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правовий вплив і правове регулювання: проблеми співвідношення - Курсова робота

Правовий вплив і правове регулювання: проблеми співвідношення - Курсова робота

Діючим право може вважатися як з формальної позиції, тобто з точки зору юридичного закріплення норм права у відповідному джерелі, так із фактичного боку, тобто норми права здійснюють реальний вплив на суспільні відносини. Тому правовий вплив має місце тоді, коли співіснують формальна і фактична складова дії права.

Виходячи з наведеного, можна дати наступне визначення правового впливу.

Вплив права – це результативна дія формально-юридичного джерела права на поведінку індивідуальних і колективних суб'єктів.

Вплив права на суспільні відносини пов'язаний з настанням певного результату. При цьому результативним вплив права вважається як для суб'єкта, з поведінкою якого пов'язується реалізація нормативно закріплених приписів, так і для суспільних відносин, в межах яких здійснюється процес реалізації права.

Правовий вплив може відбуватися в двох формах: активній та пасивній.

Активна форма передбачає безпосереднє використання засобів та методів правового регулювання та правової охорони в процесі соціальної життєдіяльності. Цілі активного впливу полягають у :

вдосконаленні та оптимізації усталених правових відносин;

усуненні правопорушень;

реалізації юридичної відповідальності стосовно правопорушників.

Пасивна форма передбачає опосередкований вплив права на суспільні відносини. Тому не відбувається безпосереднього правового втручання в суспільні відносини, але сам факт наявності права виступає в якості фактора, що спонукає суб'єктів діяти відповідно до юридично закріплених приписів і утримуватися від вчинення дій протиправного характеру. Цілями пасивного впливу є:

збереження усталеного на даному етапі соціального розвитку правопорядку;

запобігання правопорушень

2. Взаємодія правового впливу і правового регулювання

Дослідження співвідношення правового впливу і правового регулювання вимагає уточнення понять "регулювання" і "вплив", оскільки в юридичній літературі справедливо наголошується на нерівнозначності цих категорій. Поняття "регулювання" походить від латинського слова "regulo" - "правило" і означає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. "Вплив" означає цілеспрямовану дію на що-небудь за допомогою системи засобів.

Ці два поняття мають близький зміст, який не є тотожним. Поняття "вплив" за обсягом є ширшою категорією, ніж "регулювання", оскільки вплив охоплює як регулювання за допомогою певної правової норми, так й інші правові засоби і форми впливу на поведінку людей. Тому неможливо зводити правові засоби і форми впливу права на суспільні відносини лише до правового регулювання.

Слід також зазначити на існуючій позиції, коли правовий вплив та правове регулювання розглядаються як синоніми. Справді ці поняття не є тотожними, оскільки їх обсяги є різними, але їх не можна штучно відокремлювати, оскільки вони тісно взаємопов'язані як "родове" і "видове" поняття.

Правовий вплив з усією його багатоманітністю здійснюється на суспільне життя, на свідомість та поведінку людей за допомогою правових і неправових засобів. Правовий вплив здійснюється на людину двома шляхами: інформаційним і ціннісно-орієнтаційним, а також завдяки вихованню – пропаганді правових знань, юридичній освіті.

Таким чином, правовий вплив – це результативна, нормативно-організаційна дія на суспільні відносини спеціальної системи власне правових засобів (норм права, правовідносин, актів правореалізації та правозастосування), й інших правових чинників (правосвідомості, правової культури, правових принципів, правотворчого процесу), а також неправових механізмів (соціальних, ідеологічних, психологічних тощо).

Під правовим регулюванням суспільних відносин розуміють лише одну з форм впливу права на суспільні відносини – вплив за допомогою специфічних правових засобів: норм права, правовідносин, актів правореалізації тощо.

Всі відмінності між правовим регулюванням і правовим впливом можна визначити як:

відмінності за обсягом;

за змістом;

за механізмом реалізації права.

Відмінності за обсягом полягають у наступному: предмет правового впливу є значно ширшим, ніж предмет правового регулювання. Його складають відносини (економічні, соціальні, політичні), які безпосередньо не врегульовані правом, але на які розповсюджується його дія.

Відмінності за змістом складає таке: правовий вплив не завжди має точний юридичний засіб, адже окрім норм права, вплив охоплює інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей. Правове регулювання завжди містить певний юридичний засіб (регулювання відбувається за допомогою визначеної правової норми).

Відмінності за механізмом реалізації права полягають в наступному: правовий вплив здійснюється шляхом системи неюридичних засобів – ідеологічних, психологічних, інформаційних та інших механізмів, тоді як у правовому регулюванні право реалізується через механізм – систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації та застосування норм права тощо).

3. Підходи до визначення правового регулювання

Право за своєю природою є завжди регулятивним. Тому що регулює поведінку суб'єктів права, ставить її у відповідні рамки.

Правовим регулюванням може вважатися процес, що передбачає безпосередній (активний) вплив на юридично значимі суспільні відносини.

Таким чином, правове регулювання є таким процесом, що передбачає:

- наявність засобу регулювання (норм права),

- суб'єкта, який має можливість і наділений відповідними повноваженнями щодо здійснення регулювання,

- існування певних обставин, що зумовлюють здійснення діяльності, пов'язаної з регулюванням.

В юридичній літературі правове регулювання розглядається науковцями з різних позицій.

З телеологічної точки зору (грецьк. talos теос – мета? wskm) правове регулювання – це цілеспрямований текстуальний (інформаційно-ціннісний) правовий вплив на суб'єктів права.

В функціональному розумінні під правовим регулюванням розуміють орієнтування поведінки суб'єктів права на його нормативні приписи.

Правове регулювання з феноменологічних позицій (Райнах, Шюц) починається з елементарного акту екстерналізації - прояву активності людини як такої. Внаслідок чого відбуваються зміни в оточуючому середовищі, а зовнішня активність відображається в певній формі. Правове регулювання у феноменологічному сенсі включає в себе діяльність формальної і неформальної еліти та народних мас.

Прибічники комунікативного підходу (Вебер, Поляков, Разуваєв) розуміють правове регулювання як складний і багатофакторний процес упорядкування інформаційного обміну, який здійснюється учасниками правової комунікації.

Відаючи належне зазначеним підходам щодо визначення ПР вважається найбільш прийнятним загальновизнаний в сучасній правовій науці, згідно з яким правове регулювання розуміється як здійснюваний за допомогою права і сукупності правових засобів державно-владний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування, закріплення, розвитку та охорони. У загальному вигляді правове регулювання є процесом, спрямованим на те, щоб за допомогою правових засобів ґарантувати поведінку, необхідну суспільству, спрямувати розвиток життєвих ситуацій в бажане русло.

Loading...

 
 

Цікаве