WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правовий вплив і правове регулювання: проблеми співвідношення - Курсова робота

Правовий вплив і правове регулювання: проблеми співвідношення - Курсова робота

Правовий вплив і правове регулювання: проблеми співвідношення

  1. Поняття дії права і правового впливу.

  2. Взаємодія правового впливу і правового регулювання.

  3. Підходи до визначення правового регулювання.

  4. Рівні правового регулювання.

  5. Ознаки правового регулювання

1. Поняття дії права і правового впливу

В сучасному суспільстві право відіграє провідну роль, адже впорядковує відносини між людьми. Але, як оцінити право? На сьогодні, в науці поширений підхід, згідно з яким оцінити право можливо через його ефективність. Законодавство – це форма життя права. Саме законодавство надає правовим нормам формальної визначеності. А оскільки право і законодавство взаємопов'язані явища, і система законодавства є зовнішнім виразом системи права, тому зупинимося на дослідженні проблем ефективності законодавства. Спочатку визначимось з теоретичним підґрунтям проблеми. Для цього дамо характеристику термінів дія права, вплив права, правове регулювання. З'ясуємо їх визначення.

Будь-яке розуміння права базується на тому що ми розуміємо під здатністю права бути регулятором суспільних відносин. Вихідні ціннісні засади права – здатні здійснювати вплив на волю та свідомість людей.

Дія права – це ті канали, завдяки яким нормативний зміст права, його світоглядний потенціал, або "дух" законів, потрапляє в свідомість людей, впливає на їхню поведінку. Дія права проявляється в правовій ідеології, правотворчому впливові. Можливо сказати, що дія права – це вияв всіх властивостей та якостей права, що відображають його здатність чинити вплив на поведінку соціальний суб'єктів. Тому дія права дозволяє оцінити його реальну силу, соціальну міць, або соціальний ефект в суспільному житті.

Призначення категорії "дія права" полягає в тому, щоб відобразити всі можливі форми і сфери прояву права, тобто охарактеризувати право в процесі формування (генезис права), сприйняття індивідуальною та масовою правосвідомістю і здійснення в практичній діяльності.

Дія права означає певним "розріз" права, вона відображає життя права на різних рівнях: стосовно окремої особистості, суспільних груп, суспільства в цілому. Тому вказана категорія дозволяє визначити юридичні засоби та механізми, тобто той правовий інструментарій, що є необхідним окремим індивідам, їх об'єднанням, для цивілізованої участі в громадському житті. Тому дія права є свого роду фізіологією права, а складовими змісту дії права виступають: правовий вплив, сприйняття права, правові дії і правовідносини, правовий порядок.

З цього випливає, що дія права не зводиться до право реалізації або до правового регулювання. Правове регулювання є специфічною стороною або стадією дії права.

Тому відповідно правовий вплив дає можливість охарактеризувати право на етапі його формування і впливу на учасників регульованих відносин; сприйняття права означає причетність до індивідуальної та суспільної правосвідомості і напрацювання на цій основі внутрішньої мотивації до поведінки в правовій сфері, правова дія, правовідносини сприяють здійсненню громадянами, їх об'єднаннями, структурами держави правозастосовних дій, а правовий порядок забезпечує надання внаслідок правозастосування регульованим відносинам якості правових (впорядкованих, організованих), забезпечених та гарантованих державою, всією системою юридичних засобів.

Дія права – це його інформаційний ціннісно-мотиваційний і безпосередньо регулюючий вплив на суспільні відносини в межах визначеного (певного) простору, кола і часу осіб.

Таким чином, право втратило б будь-який зміст, якщо б не виявило себе як активне творче першоджерело, не формувало б і не змінювало б суспільне середовище, не визначало б напрями та форми поведінки учасників суспільних відносин. Право діє і в сфері законотворчості і в сфері активної реалізації встановлених законодавчих приписів і в сфері пасивної охорони чинних нормативних актів.

Дія права, означає перехід (переклад) соціальних моделей і абстрактних цінностей, в реальну практику. Дія права матеріалізує притаманну праву за визначенням справедливість в поведінку окремої особи, соціальних цінностей, спосіб життя суспільства. Право як серйозна соціальна сила реалізує свій потенціал під час впливу на суспільні відносини.

Дія права має свої зовнішню і внутрішню сторони. Внутрішня сторона пов'язана із сприйняттям права його адресатами, зовнішня – з формами і методами, за допомогою яких заявляє про себе право.

Окрім того було б неправильно розглядати дію права окремо від потреб та інтересів людей. Тому що право зумовлюється соціально-економічними, політичними, культурними та власне правовими чинниками.

Було б неправильно розмежовувати дію права від діяльності держави. Держава скрізь забезпечує права. Саме держава напрацьовує засоби правової реалізації і застосовує їх для досягнення кінцевих цілей права.

Дія права відбувається двома шляхами:

інформаційному;

ціннісно-мотиваційному.

Інформаційна дія права полягає в тому, що право містить різноманітну інформацію, і не просто правову інформацію, а знання про різноманітніші сфери життя суспільства. Невипадково по історичним пам'яткам права ми багато що дізнаємось про життя наших пращурів. А, знання, як відомо, в свою чергу вчить і закликає до певних дій. Тому дуже важливо, що закладена в праві інформація не була неправдивою, дезорієнтаційною, інакше через певний час право перестане діяти.

Ціннісно-мотиваційна дія права означає вплив різноманітних знань на мотивацію адресатів права. Законодавцю доводиться приймати спеціальні норми і приписи, що закріплюються зокрема, в преамбулах, щоб викликати мотиви правомірної поведінки у суб'єктів.

Інформаційна і ціннісно-мотиваційна дія права, насамперед, реалізують охоронну функцію права . Але особливою змістовною стороною дії права є власне ПР. що відображає суто динамічну роль права. Тут право організує поведінку учасників суспільних відносин, змушуючи їх діяти активно відповідно до покладених на них обов'язків. Тут право стимулює відповідну поведінку, фіксуючи у свідомості адресатів суб'єктивні права.

Таким чином дія права охоплює собою:

1)предметну дію;

2)дію в часі;

3)дію в просторі;

4)дію за колом осіб.

Всі ці аспекти детально розглядалися нами в темі, присвяченій дії нормативно-правових актів. Різного рівня і різної юридичної сили акти діють по-різному, але є, спільне, що характеризує дію права в цілому.

1- Предмет правового регулювання охоплює вольові відносини, що виключає поширення права на події та стани, в яких не бере участі людська воля. Вплинути на їх перебіг право не може. Цивілізований законодавець виключає притягнення до відповідальності за спосіб думок (переконання), вважаючи таку практику реакційною.

2 - Дія права в часі розпочинається ще до появи державного веління. Адже саме право спонукає до дії законодавця і вимагає свого закріплення в законі. І лише потім актуалізується проблема дії актів, прийнятих в установленому порядку компетентними державними органами.

3- Дія права в просторі не обмежена певними територіальними кордонами. Не випадково має місце примат міжнародного права. Відбувається формування світового права. Але дія законів та інших нормативних актів, що приймаються державою, обмежуються кордонами державної території.

4 - Загалом, право адресоване людині. Але, втілюючись в НПА держави, воно обмежується в своїй дії, як правило, колом осіб, які проживають на території даної держави.

Слід розрізняти дію права і правових норм від дії НПА. Під дією НПА найчастіше розуміють не фактичну здатність правового акту визначати права і обов'язки суб'єктів, а наявність у нього т.зв. юридичної сили. Юридична сила вказує на його державно-вольове визнання і місце в ієрархії інших правових актів.

Loading...

 
 

Цікаве