WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правове регулювання іноземних інвестицій - Курсова робота

Правове регулювання іноземних інвестицій - Курсова робота

Усі види користування надрами, згідно зі ст. 16 Закону України " Про надра", підлягає ліцензуванню право отримати таку ліцензію передану переможцю міжнародного конкурсу, тендеру на підставі підписання між ними і замовником тендеру, контракту, на користування надрами, ч. 2 п. 44Положення " Про порядок організації і проведення міжнародних конкурсів (тендерів) для укладання контракту, для користування надрами.

Для типових умов такого контракту належать:

  1. Сторони та предмет контракту;

  2. Район проведення робіт;

  3. Терміни та поняття які використовуються в контракті;

  4. Права сторін, учасників;

  5. Оператор (власник) спеціального дозволу (ліцензії), або інша юридична особа, призначена його власником, для проведення ліцензійної діяльності, на об'єкти тендеру.

  6. Заміна оператору;

  7. Відповідальність сторін, учасників;

  8. Умови повернення площі яка надавалась переможцю конкурсу (тендеру), й продовження терміну діяльності на об'єкті;

  9. Умови реалізації продукції;

  10. Застосування Українського законодавства ( оподаткування, нагляд і контроль, охорона природного навколишнього середовища, охорона надр та їх раціональне використання, припинення діяльності, право власності, на геологічну інформацію, тощо;

  11. Форс мажорні обставини, виконання Україною потенціалу, підготовка національних кадрів;

  12. Розв'язання спорів та арбітраж;

  13. Порядок проведення та фінансування ліквідаційних робіт на об'єкті користування надрами;

  14. Зобов'язання щодо конфіденційності;

  15. Інформування сторін контракту;

  16. Повноваження на підписання контракту;[41]

Прикладом інших категорій договорів, може бути концесія на будування та реконструкцію, автодоріг, що регулюються указом президента України "Про концесію на будівництво та реконструкцію автодоріг", від 4.06.98 р. № 735-98

Цей нормативний акт визначає концесійний договір як письмову угоду між концесодавцем (спеціально уповноваженим органом виконавчої влади і концесіонером (юридичної чи фізичної особи, без обмежень, щодо державної належності), що визначає права та обов'язки сторін під час будівництва та експлуатації побудованих або реконструйованих концесіонером автодоріг.

Концесійний договір укладається з переможцем концесійного конкурсу, у договорі повинні зазначатися:

  1. Сторони договору;

  2. Об'єкти концесії;

  3. Строк дії договору, порядок та умови повернення концесії концесодавцю;

  4. Умови, строки та порядок внесення плати, за надання концесії;

  5. Зобов'язання концесодавця, щодо передачі об'єкта концесії і його право на контроль за використанням цього об'єкту;

  6. Зобов'язання концесіонера, щодо утримання об'єкту концесії в робочому стані;

  7. Умови страхування об'єкту концесії;

  8. Перелік юридичних фактів, за яких є можливою зміна умов концесійних договорів, чи його розірвання однією зі сторін;

  9. Відповідальність сторін та порядок розв'язання спорів, фінансові гарантії сторін, розмір і порядок внесення плати за проїзд автодорогами.

Рівночасно спеціальним законодавством можуть бути передбачені особливості здійснення інвестиційної діяльності в окремих сферах господарювання.

Практика залучення іноземних інвестицій виявляє загальний негативний імідж нашої країни як держави-реципієнта. Це обумовлюється такими факторами:

1. Значне податкове навантаження, велика кількість податків, ускладненість їх адміністрування та податкових процедур, особливо процедури повернення податку на додану вартість, нестабільність податкового законодавства.

Слід зауважити, що пільги, які були передбачені Законом України від 13 березня 1992 року "Про іноземні інвестиції" з його гарантіями від зміни законодавства, поетапно скорочувалися (відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 року і Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року) аж до практично повного зрівняння правового статусу іноземних інвесторів із вітчизняними (відповідно до змін до п. 5 постанови Верховної Ради України від 19 березня 1996 року "Про порядок введення в чинність Закону України "Про режим іноземного інвестування", що були внесені постановою Верховної Ради України від 6 липня 1999 року, а особливо відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року "Про усунення дискримінації в оподатковуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених із використанням майна і засобів вітчизняного походження").

2. Відсутність чіткої урядової позиції щодо економіко-правового режиму діяльності іноземних інвесторів.

Тобто з одного боку, присутність в українському законодавстві поняття національного режиму інвестиційної діяльності, що не виключає згідно українських нормативних документів можливості застосування пільгового режиму або режиму найбільшого сприяння, декларування гарантій з боку держави відносно іноземних інвестицій, сталості та незмінності інвестиційних договірних відносин, що підкріплюється і конституційними нормами (ст. 59 Конституції України), а з іншого, – постійні зміни в законодавстві України, зокрема податковому, і тиск державних службовців, озброєних численними приписами, які інколи слабко узгоджуються із законодавчими актами та правовою логікою.

3. Відсутність чіткої регламентації відшкодовування державою збитків, завданих інвестору в результаті інвестиційної діяльності. Зокрема, згідно ст. 10 Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків. Компенсація, що сплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною і ефективною.

В даному випадку важлива наявність не декларативних заяв щодо готовності відшкодовування цих збитків у будь-який час, а конкретний підзаконний нормативний акт із поетапним переліком необхідних дій. Відсутність такого документу, в свою чергу, не сприяє активності іноземних інвесторів.

Отже, розглянувши визначене коло проблем, пов'язаних із ситуацією в сфері міжнародного та національного правового регулювання інвестиційних відносин, зокрема укладання інвестиційного договору, доречно зробити деякі висновки та рекомендації.

По-перше, у сучасних економічно-правових умовах, які склалися в Україні, одним з найдоступніших механізмів залучення іноземних інвестиційних ресурсів є інвестиційний договір.

Це пояснюється переважно негативним ставленням з боку іноземних учасників інвестиційних відносин до ініціатив щодо повного об'єднання матеріальних ресурсів. Воно зумовлюється не зовсім прозорими перспективами інвестиційного клімату в нашої державі. Тому особливої актуальності набуває очевидна потреба в прискоренні і завершенні роботи законодавчих органів з підготовці необхідної правової бази, що регламентуватиме процес інвестування в економіку України, створенні кодифікованого правового документа, який буде регулювати інвестиційні відносини в окремих галузях господарства та бізнесу. Даний правовий акт повинен враховувати позитивний міжнародно-правовий досвід на основі здійснення процесів імплементації та адаптації міжнародного права у національну правову систему України.

Крім цього, з огляду на розкиданість заборон та обмежень щодо залучення іноземного капіталу до окремих видів діяльності по різних чинних українських законодавчих актах, що є незручним для іноземних інвесторів, а також повну відсутність відповідних заборон та обмежень стосовно регіонів України, вбачається за необхідне розробити та затвердити Верховною Радою України відповідний перелік, який би інформував потенційних іноземних інвесторів про те, в яких галузях і на яких територіях вони можуть діяти без будь-яких обмежень.

На законодавчому рівні треба визначити заборони та обмеження діяльності будь-якого іноземного інвестора на території України. Виконавча влада має приймати конкретні рішення щодо адаптації умов на українському ринку капіталів саме для іноземних інвестицій із урахуванням концептуально визначених інвестиційних пріоритетів, чинних міжурядових та міжгалузевих угод тощо.

По-друге, необхідна ревізія законодавчої термінології, що торкається інвестиційних процесів. Наприклад, поняття інвестиційного договору в українському законодавстві є взагалі відсутнім. Більш того, гіпотетична присутність цього терміну навряд чи було б ефективною через явно недостатню конкретизацію в законі вихідного для всіх родинних понять терміну "інвестиції". Тому необхідність ревізії законодавчої термінології, що стосується інвестиційних процесів, у розрізі проблеми стабільності умов інвестиційних договорів просліджується досить яскраво.

Loading...

 
 

Цікаве