WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правове регулювання відносин комунальної власності - Курсова робота

Правове регулювання відносин комунальної власності - Курсова робота

Об'єкти права комунальної власності, що надаються в концесію не підлягають приватизації в період дії концесійного договору.

Рішення про надання об'єкта комунальної власності в концесію приймається уповноваженим органом місцевого самоврядування за підсумками концесійного конкурсу, що проводиться гласно. Право на укладення концесійного договору отримує претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії, враховуючи інтереси територіальної громади в забезпеченні споживачів товарами, роботами, послугами.

Комунальне майно може також використовуватись шляхом укладення інших договорів, передбачених цивільним та господарським законодавством України, обов'язковою умовою яких є забезпечення інтересів територіальних громад.

2. Правові основи обмеження монополізму та захисту економічної конкуренції

2.1 Правове забезпечення розвитку змагальності та попередження монополістичних зловживань

Сучасна система антимонопольного конкурентного законодавства включає в себе сукупність нормативних актів. Перш за все, це Конституція України. Ст.42 Конституції України (КУ) встановлює, що держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види та межі монополії визначаються законом. Ст.92 КУ вказує на необхідність виключно законодавчого визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання.

Систему антимонопольного конкурентного законодавства України складають:

ЗУ „Про Антимонопольний комітет України".

ЗУ „Про захист від недобросовісної конкуренції".

ЗУ „Про захист економічної конкуренції".

Деякі норми антимонопольного законодавства містяться в інших нормативних актах, зокрема в Господарському кодексі України, ЗУ „Про природні монополії" та інших.

Безпосередній державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захистом інтересів підприємців від недобросовісної конкуренції здійснює Антимонопольний комітет (АМК) відповідно до компетенції.

АМК створює територіальні управління, тобто має право делегувати свої права відносно надання підприємцям та органам управління обов'язкових для виконання розпоряджень. Територіальні відділення АМК створені в АРК, областях, м. Києві та м. Севастополі.

Відповідно до ЗУ „Про Антимонопольний комітет України" основними задачами комітету є:

  1. Здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.

  2. Попередження, виявлення та припинення порушень антимонопольного законодавства.

  3. Контроль за економічною конкуренцією.

  4. Сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Органи комітету розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства і за результатами розгляду приймають обов'язкові для виконання рішення:

- про припинення порушень антимонопольного законодавства та відновлення первинного становища;

- про примусовий поділ монопольного утворення;

- про припинення неправомірних угод між підприємцями; у випадку необхідності звертаються до суду чи господарського суду з позовом; передають до правоохоронних органів матеріали про порушення законодавства, які містять ознаки злочину.

В межах своїх повноважень органи АМК контролюють діяльність підприємців всіх форм власності, органів влади та управління в усіх галузях економіки України.

2.2 Правове регулювання обмеження монополізму

Для прийняття рішень про наявність або відсутність монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку органами Антимонопольного комітету України (АМК України) проводяться такі дії:

    1. складається перелік товарів, відносно яких визначають монопольне становище, а також перелік його споживачів;

    2. встановлюють проміжок часу, протягом якого визначається становище на ринку (як правило, за рік);

    3. встановлюють товарні межі для кожного з визначених товарів, тобто визначається група взаємозамінюючих товарів, товарів однієї споживчої вартості, в межах якої споживач може перейти від споживання одного товару до іншого і формується група товарів, ринки яких розцінюються як товарний ринок.

Для суб'єктів господарювання на ринку визначається співвідношення обсягу надходження товарів на ринок від кожного підприємця до обсягу ринку товарів в цілому.

Відповідно до законодавства, монопольним визнається таке становище суб'єкта господарювання, доля якого на ринку певного товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Зловживанням монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне(домінуюче) становище на ринку, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним становищем зокрема визнається:

  • встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

  • застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на це умов;

  • обмовлювання укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою, або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмету договору;

  • обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

  • часткова або повна відмова від придбання або реалізації товарів за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

  • суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

  • створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку покупців, продавців, інших суб'єктів господарювання.

Монопольна ціна – ціна, яка встановлюється підприємцем, що займає монопольне становище на ринку; призводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживачів. Серед основних задач, на яких органи АМК України концентрують свої зусилля особливе місце займає діяльність з попередження, виявлення та припинення дій державних органів влади та управління, що протирічать вимогам антимонопольного законодавства.

Анти конкурентними діями органів влади, місцевого самоврядування адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень і т.п.), внесення письмових або усних вказівок, укладання угод або в будь-якій іншій формі дії чи бездіяльність вищевказаних органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, обмеження або порушення конкуренції.

    1. Законодавство про захист від недобросовісної конкуренції

Недобросовісна конкуренція порушує права та законні інтереси суб'єктів господарювання.

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Види недобросовісних конкурентних дій:

  1. Неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу, порівняльна реклама).

  2. Створення перешкод господарюючим суб'єктам в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг в конкуренції (дискредитація господарюючого суб'єкта, купівля - продаж товарів, виконання робіт, надання послуг з примусовим асортиментом, схилення до бойкоту господарюючих суб'єктів, схилення постачальника до дискримінації покупця, замовника, схилення господарюючого суб'єкта до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника покупця чи постачальника, досягнення неправомірних переваг в конкуренції).

  3. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці та інші дії.

Законодавством України поряд з поняттям недобросовісна конкуренція ще визначено таке поняття, як недобросовісна реклама.

Недобросовісна реклама – реклама, яка в наслідок штучності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчання, порушення вимог відносно часу, місця та способу розповсюдження, а також інших вимог, передбачених законодавством України вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особі чи державі.

Список літератури

  1. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 592с.

  2. Вишнивецька В.О., Грудницька С.М., Деревянко Б.В., Зубатенко О.М., Клещенков О.В. Господарське право: навч. посібник у схемах і таблицях для студ. вищ. навч. закладів / Донецький юридичний ін-т при Луганському держ. ун-ті внутрішніх справ / Микола Леонідович Шелухін (ред.). – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 616с.

  3. Вінник О.М. Господарське право: навч. посібник. – 2-ге вид., змінене та доп. – К. : "Правова єдність", всеукраїнська асоціація видавців, 2008. – 766c.

  4. Войтович М.Г, Федик Є.І., Попадюк С.С. Господарське право: навч. посіб. для студ. напряму підгот. 6.030401 "Право" – Л. : Новий Світ - 2000, 2008. – 226с.

  5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р./ Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 67.

  6. Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М., Бєлік Ю.В. Господарське право України: навч. посіб. / Олена Миколаївна Неживець (відп.ред.). – К. : Кондор, 2007. – 718c.

  7. Кравчук С.Й. Господарське право України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. – К. : Кондор, 2009. – 294с.

  8. Рєзнікова В.В. Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні: навч. посіб.. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 280c.

  9. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 3.вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 653с.

Loading...

 
 

Цікаве