WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правове положення громадських організацій і політичних партій по законодавству України - Курсова робота

Правове положення громадських організацій і політичних партій по законодавству України - Курсова робота

Таким чином, що міститься в проекті закону про політичні партії формулювання головної кваліфікаційної ознаки партії утрачає своє практичне значення, тому що не служить відокремленню її від інших видів суспільних об'єднань.2

Політична партія — це організація, що о6'єднює індивідів на основі спільності політичних поглядів, визнання визначеної системи цінностей, що знаходять своє втілення в програмі, яка намічає основні напрямки політики держави.3

Ще Г. Еллинек розглядав програму як кваліфікаційну ознаку політичних партій. При відсутності в угруповань "визначеної широкої програми державної політики", відзначав він, вони являють собою "несправжні" партії, тому що їхні члени не об'єднані загальними поглядами на всю державну політику.1 На це ж вказує і відомий російський філософ М. Рац: "Без програми немає і не може бути політичної партії".2

У цьому зв'язку інтерес представляють розуміння М. Раца про програми багатьох російських політичних партій: "Якби наші "партії" всерйоз і чесно зайнялися розробкою своїх програм, а Президент як гарант Конституції утримував би при цьому за допомогою Мін'юсту рамку права, та не тільки число партій могло б скоротитися, але і вся політична карта Росії переконструювалася."3 Маються на увазі, зрозуміло, не беззмістовні декларації і гасла, а дійсно програма, в якої докладно визначені цілі і задачі партії, засоби і методи їхнього досягнення і рішення. І навряд чи прав С. А. Авак'ян, що хоча і визнає "доцільним'' (що, до речі, не означає "обов'язковим") для партій і суспільно-політичних рухів мати свої програмні документи, але вважає що до їх числа "можна віднести не тільки об'ємні програми, але і відносно короткі політичні декларації, заяви й інші документи, що суспільні об'єднання рахують для себе більш придатними".4 Власне кажучи, така позиція означає відмовлення від визнання програми обов'язковою ознакою політичної партії.

Політична партія — це об'єднання, що діє на постійній основі, що має формалізовану організаційну структуру.

Ця ознака включається законодавством ряду країн у визначення політичної партії.

Ця ознака відрізняє політичні партії від тимчасових і вузьких по своєму складі об'єднань, що також можуть брати участь у політичному житті. До них відносяться, насамперед, об'єднання виборців (союзи, комітети, групи), що створюються на період виборів і звичайно припиняють своє існування з їх закінченням.

Поняття "постійна організація", використовуване законодавством, не зводиться тільки до тимчасового фактора (тривалість, тривалість існування організації). Воно припускає також наявність визначеного числа членів організації, без чого остання не може діяти на постійній основі і виконувати функції, властивим партіям. Чисельність партії розглядається законодавством деяких країн як один з її кваліфікаційних ознак.

Розглянуті ознаки політичної партії, що знаходять своє закріплення в законодавстві різних країн, дозволяють сформулювати її загальне юридичне визначення: політична партія - це суспільне об'єднання, що створене для участі в політичному процесі з метою завоювання і здійснення державної влади конституційними засобами, діє на постійній основі і має політичну програму.1

Проблеми типології виникають у всіх випадках, коли аналізуються різнорідного складу об'єкти. Типологія пояснює принципи дискретності, уможливлює системний опис групи об'єктів, дає підстави вияснити тенденції подальшого їхнього розвитку. У політології запропоновано немало підходів до типологізації політичних партій (М. Дюверже, М. Вебер, С. Коен, В. Ленін, 3. Ньюмен та ін.). Усі підходи виступають не альтернативними варіантами. а як взаємодоповнювальні. Маємо можливість узагальнити попередній досвід і, використавши метод конструювання типів, де тип (партія) — це об'єкт, який виділяється за рядом ознак із безлічі даного роду явищ, запропонувати таке групування сучасних партій1:

Критерії

Класифікації

Види партій

1

2

Організаційна

Структура

  • централізовані – з суворою внутріпартійною субординацією, єдиним керівним центром;

  • децентралізовані – з широкою автономією структурних підрозділів;

  • кадрові (нечисленні), у яких відсутній механізм організованого прийняття у партію і статутною регулювання внутріпартійних відносин;

  • масові – з фіксованим членством, із широкою мережею місцевих партійних організацій;

Характер партійного керівництва

  • колективне, але з явно вираженою роллю лідера;

  • вождистського типу;

  • харизматичне, за якого владу зосереджено в руках лідера в силу його авторитету в партії чи в суспільстві взагалі;

  • консенсусне;

Спосіб функціонування

  • демократичні,

  • авторитарні;

Соціальні інтереси

  • загальнонаціональні,

  • класові: пролетарські, буржуазні, дрібнобуржуазні, селянські;

  • міжкласові,

партії соціальних груп;

Ідеологічний генотип

  • ліберальні,

  • консервативні,

  • соціал-демократичні,

  • лівосоціалістичні,

  • комуністичні,

  • фашистські;

Характер доктрин

  • ідеологічні,

  • прагматичні,

  • партії ділових інтересів;

Ставлення до характеру перетворення суспільства

  • реформістські,

  • революційні,

  • консервативні;

Статус

У політичній сфері

  • правлячі,

  • опозиційні,

  • системні,

  • несистемні;

Місце у спектрі політичних сил

  • ліві,

  • центристські,

  • праві;

Нормативність

  • традиційні, що спираються на сталий соціальний престиж керівника і партії в цілому;

  • раціонально-нормативні, що базуються на статутних нормах;

  • харизматичні, засновані на цілковитій вірі в лідера;

Правове становище

  • легальні,

  • нелегальні;

Зв'язок із соціальним середовищем

  • відкриті,

  • закриті.

Розглядаючи запропоновану типологію, слід мати на увазі тенденції в розвитку партій, які спричиняють зміну їхнього місця у типологічній шкалі. Одні партії перетворились, приміром, на переважно електоральні, другі — на ідеократичні, треті претендують на статус "народних".1

Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією. Згідно з Конституцією України (ст.36) громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Дана стаття розвиває та конкретизує положення статті 20 Загальної декларації прав людини та статті 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права щодо свободи асоціацій і передбачає, що право на свободу об'єднання є невід'ємним правом громадян України, яке гарантується Конституцією України. Громадяни об'єднуються в політичні партії і громадські організації на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод та виконання обов'язків.

Відповідно до Закону України "Про об єднання громадян" від 16 червня 1992 р. політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та, регіонального самоврядування. Громадська організація - це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Loading...

 
 

Цікаве