WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правова система України - Курсова робота

Правова система України - Курсова робота

Причому зрозуміло, що поряд із загальними функціями кожен компонент правової системи виконує тільки йому притаманні, специфічні функції, що не заважає їм, однак, перебувати в логічному зв'язку один з одним.

Взаємозв'язок елементів правової системи, їх функціонування обумовлює саме існування правової системи, оскільки ізольовано, в розрізненому вигляді вона існувати не може.

Однак, неможливо зрозуміти ціле, не враховуючи індивідуальні властивості його частин. З цього приводу Гегель писав, що ціле за своїми характеристиками є те, що містить у собі частини. Але якщо воно буде розділене, то воно перестане бути цілим ( Сочинения. – М.- Т.1., 1975. – с.227).

В сучасній юридичній літературі пропонується широкий діапазон вживання категорії „правова система". Наприклад, Ю.А. Тихомиров вважає, що поняття „правова система" являє собою структуру – інтегрований засіб цілісного юридичного впливу на суспільні відносини. В якості елементів системи він виділяє:

по-перше, межу і принципи правового регулювання;

по-друге, основні різновиди правових актів та їх об'єднання;

по-третє, систематизуючі зв'язки, які забезпечують взаємодію всіх елементів і цілісність системи2.

С.С. Алексєєв назвав таке тлумачення вельми вузьким, відмітивши, що системостворюючі зв'язки не можна вважати елементом правової системи, а скоріше властивістю останньої3 .

Пізніше, Ю.А. Тихомиров запропонував розглянути дві правові системи: „правову систему, що склалася історично" та „систему законодавства, що являє собою продукт раціональної діяльності, форм нормативного матеріалу".

Це формулювання викликало заперечення М.І. Матузова, який вважає, що для визначення внутрішньої побудови права або законодавства немає потреби вводити поняття, для цього існують загальновідомі традиційні категорії – „система права", „система законодавства", „правова система", яких цілком досить, щоб відобразити сутність зазначених явищ, у тому числі з позицій системного підходу1.

Алексєєв С.С. включає в поняття правової системи саме право, судову, а також іншу юридичну практику, правову ідеологію, правотворчість та право застосовну діяльність, індивідуальні дежавовладні розпорядження ( укази), правовідносини, юридичні санкції, систему законодавства, суб'єктивне право та ін. Останнім часом він запропонував виділити серед елементів правової системи:

* власне об'єктивне ( позитивне ) право як сукупність загальнообов'язкових норм, виражених у законі, інших формах позитивного права;

* правову ідеологію – активну сторону правосвідомості;

* юридичну практику – правову діяльність.

В літературі також запропоновано визначення правової системи як сукупності внутрішньо узгоджених, взаємопов'язаних ,соціально-однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативно-організуючий вплив на суспільні відносини (закріплення, регулювання, охорона, захист)2.

Як елементи правової системи виділяють:

  1. право, як сукупність створених і охоронюваних державою норм;

  2. законодавство, як форма вираження цих норм (нормативні акти);

  3. правові установи, які здійснюють правову політику держави;

  4. судова та інша юридична практика;

  5. механізм правового регулювання;

  6. право реалізаційний процес (включаючи акти застосування і тлумачення);

  7. права, свободи і обов'язки громадян (право в суб'єктивному значенні);

  8. система утворених та функціонуючих у суспільстві правовідносин;

  9. законність і порядок;

10) правова ідеологія ( правосвідомість, юридичні доктрини, теорії, правова культура тощо);

11) суб'єкти права (індивідуальні і колективні);

      1. системні зв'язки, які забезпечують єдність, цілісність та стабільність системи;

13) інші правові явища ( юридична відповідальність, правосуб'єктність, правовий статус, законні інтереси тощо), які утворюють начебто „ інфраструктуру правової системи"1.

Такий широкий підхід найбільш повно окреслює обсяг поняття і характеризує правову систему як складне, цілісне, структурне утворення в єдності всіх його складових частин. Тим часом Л.С. Явич виступає проти включення в це поняття всіх без винятку юридичних категорій, всієї правової діяльності, стверджуючи, що було б недоречно вважати елементами правової системи соціальні чинники, які безпосередньо впливають на право утворення і правореалізацію, але не складають їх безпосереднього змісту2.

В.П. Сінюков, з позиції свого аспекту досліджень, визначає правову систему як соціальну організацію, яка включає також основні компоненти національної правової культури (право, як зазначив Сінюков, - різновид духовної творчості народу) . Також він пропонує включити до правової системи правоохоронні відомства та організації1.

Матузов М.І. добавляє в склад правової системи правові установи, які здійснюють правову політику держави. У нього також існує думка, що елементами правової системи слід вважати також законність і правопорядок.

Цікава думка існує у Л. Фрідмена у праці „Вступ до американського права", де виділені правові явища, об'єднані в три групи.

Перша група, названа автором „структура", включає принципи правової системи і правові установи; друга – „суть" об'єднує норми і образи поведінки людей в середині правової системи, рішення, „живий закон", норми, які приймаються; третя група – „правова культура" включає відношення людей до права і правової системи, ідеали і очікування людей в правовій системі суспільства. Правова культура на думку Фрідмена – це та частина загальної культури суспільства, яка має відношення до правової системи.

Багатозначність визначень правової системи, наявність різних тверджень, поглядів на цю категорію, специфічність авторських підходів свідчать про активну творчу розробку даної проблеми, про пошуки найбільш чіткої і повної характеристики досліджувального правового явища.

Пошуки, які проводять вчені в цій галузі є помітним внеском у подальший розвиток юридичної науки, дають конкретний матеріал для використання в практичній діяльності.

Перш ніж закінчити даний розділ, слід зазначити, що на рівні з поняттям „правова система" у вітчизняній юридичній літературі використовуються близькі за змістом і об'єктом, але мають самостійне значення терміни „правова надбудова", „механізм правового регулювання", „система права".

Категорія „правова надбудова" розкриває місце розташування всіх правових явищ в суспільній системі відносно економічного базиса, а поняття „правова система" відображає внутрішні ( структурні ) функціональні і системні зв'язки правових явищ.

Поєднання динамічних і статистичних елементів в структурі правової системи дозволяє пояснити механізм її взаємодії з навколишнім середовищем, який здійснюється першзавсе шляхом обміну інформацією. Так, суспільство (його класи і соціальні групи) „сигналять" про свої потреби, правова система „видає" відповідні правові відписи. При цьому каналом впливу на неї є суспільна правосвідомість, яка – через правотворчість – матеріалізується в нормах права. Останні, в свою чергу, через правовідносини, примінення, дотримання права і т.д. перевтілюються в соціальні відносини. Зміни, з часом, в суспільних відносинах знову потребують коректировки права – і процес відновлюється. У висновку виникає своєрідний „кругообіг" в області права, в рамках якого відбувається постійне перевтілення соціального в правове, а правового - в соціальне. В свій час професор Алексєєв визначив даний процес з допомогою поняття „механізм правового регулювання"( Див.: АлексеевС.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М., 1966.). Але категорія „механізм правового регулювання" покликана звернути увагу на функціональну сторону, на процес регулювання суспільних відносин, тоді як „правова система" показує цілісність і взаємопов'язаність структурних елементів, поєднання станів статики та динаміки1.

Правова система як філософське поняття – це деяке цілісне явище, яке складається з частин (елементів), взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою. Відразу ж слід звернути увагу на те, що не дивлячись на схожість висловів, потрібно чітко розрізняти два поняття – „правова система" і „система права". Термін „система права" характеризує інституціональну внутрішню будову нормативної основи правової системи – права як такого. Правова система ж охоплює всі правові явища в масштабах держави і суспільства2.

Loading...

 
 

Цікаве