WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правова організація працевлаштування громадян - Курсова робота

Правова організація працевлаштування громадян - Курсова робота

Крім цього, сьогодні важко собі уявити законодавство про зайнятість без таких міжнародно-правових актів, як конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці (МОП),які встановлюють міжнародні стандарти у сфері працевлаштування та зайнятості .

Серед них можна згадати Конвенцію № 2 "Про безробіття" 1919 року, Конвенцію №29 "Про примусову чи обов'язкову працю" 1930 року, Конвенцію № 105 "Про ліквідацію примусової праці" 1957 року, Конвенція 1958 р. № 111 <Про дискримінацію в галузі праці і зайнятості>, Конвенцію № 122 "Про політику у галузі зайнятості" 1964 року, Конвенцію № 142 "Про професійну орієнтацію і професійну підготовку у галузі розвитку людських ресурсів" 1975 року, Конвенцію № 159 "Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів" 1983 року, які ратифіковані Україною.

Конвенція 1958 р. № 111 про дискримінацію в галузі праці і зайнятості містить достатньо гнучкі і загальні положення, що стосуються дискримінації в галузі праці і занять, які б грунтувалися на відмінностях раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, соціального походження і національної належності. В цій Конвенції передбачається, що країни, які її ратифікували, проводять політику ліквідації дискримінації відповідно до умов і практики країни, скасовують або змінюють будь-які законодавчі положення, що не відповідають цій політиці, і вживають заходів, які можуть сприяти в загальній практиці рівності можливостей і звернень.

Згідно з Конвенцією № 122 "Про політику в галузі зайнятості" 1964 року кожна держава — учасник цієї Конвенції здійснює активну політику, спрямовану на сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості. Причому вказана політика має на меті забезпечення роботи для всіх, хто бажає працювати ; щоб ця робота була якомога продуктивнішою; була свобода вибору зайнятості і можливості для кожного працівника здобути підготовку та використовувати свої навички і здібності для виконання роботи, до якої він придатний, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, іноземного чи соціального походження .

Рекомендація 1962 р. № 117 про професійне навчання передбачає створення національних систем професійного навчання, регламентує їх планування і управління, встановлює заходи щодо професійної орієнтації та відбору, допрофесійної підготовки, організації самого навчання тощо, тобто фактично пропонує детальний план державних заходів щодо організації професійного навчання.2

Огляд нормативних актів у сфері працевлаштування та зайнятості свідчить про те, що багато держав прагне розробити заходи по забезпеченню повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості , надання рівних прав всім хто бажає працювати незалежно від статі, раси, віросповідання .

III. Органи , які забезпечують зайнятість населення

Перш за все зайнятість населення забезпечується державою , шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва. При цьому державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких законодавче визначених принципах :

  • забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від

походження, соціального і майнового стану, расової та національної

належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до

релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності

відповідно до здібностей та про фесійної підготовки з урахуванням

особистих інтересів і суспільних потреб;

  • сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню

безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку

підприємництва;

  • координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами

економічної і соціальної політики на основі державної та

регіональних про грам зайнятості;

  • співробітництва про фесійних спілок, асоціацій (спілок)

підприємців, власників підприємств, установ, організацій або

уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного

управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням

заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

  • міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості

населення, включаючи працю громадян України за кордоном та

іноземних громадян в Україні.

З метою створення умов для здійснення громадянами права на працевлаштування держава передбачає:

заходи інвестиційної та податкової політики, спрямовані на

раціональне розміщення продуктивних сил, створення нових технологій, створення малих підприємств і застосування гнучких режимів праці та праці вдома, інші заходи, які сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;

забезпечення прав і інтересів працівників, вдосконалення законодавства про зайнятість населення і працю ;

проведення аналітичних та наукових досліджень структури

економіки і прогнозування наступних змін якості й розподілу

робочої сили;

регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині

залучення і використання іноземної робочої сили в Україні на

основі квотування і ліцензування;

сприяння в разі необхідності створенню додаткових робочих

місць підприємствами, установами і організаціями всіх форм

власності, а також поліпшенню умов праці у суспільному

виробництві;

організацію професійної орієнтації.

У забезпеченні зайнятості та організації працевлаштування населення, реалізації державної політики зайнятості , соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян беруть участь державні органи двох видів : загальні та спеціальні .

Загальне керівництво працевлаштуванням і його організація покладається на Міністерство праці та соціальної політики України і його органи на місцях .

Спеціальним органом працевлаштування виступає Державна службазайнятості , діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з:

Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики

України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних,

Київського та Севастопольського міських, районних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації про фесійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації професійної

орієнтації населення, інспекцій по контролю задодержанням законодавства

законодавства про зайнятість населення.

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні

заклади професійної підготовки незайнятого населення ,

інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані

бюро зайнятості, центри реабілітації населення , підприємства,

установи і організації, підпорядковані службі зайнятості.

Статтею 19 Закону України "Про зайнятість населення" Державна служба зайнятості має права :

  • одержувати від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності статистичні дані по наявність вакантних робочих місць, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

  • розробляти і вносити на розгляд місцевих Рад народних депутатів пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування;

  • направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності за наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби

зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки;

  • направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;

  • укладати за дорученням підприємств, установі організацій всіх форм власності договори з громадянами при їх працевлаштуванні з попереднім (у разі потреби) професійним навчанням, оплатою вартості проїзду, добових, а також надавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та праці зарахунок коштів підприємств, установ і організацій;

  • оплачувати вартість професійної підготовкиосіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлюватиїм на період навчання стипендії у розмірах, передбачених законодавством України;

  • вносити пропозиції до місцевих Рад народних депутатів про зупинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України;

  • компенсувати до 50 відсотків витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.

Loading...

 
 

Цікаве