WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Право інтелектуальної власності на географічне зазначення - Курсова робота

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення - Курсова робота

Всі збори, пов'язані з охороною прав на зазначення походження товару, які зазначені у Порядку, необхідно сплачувати на відповідний поточний рахунок Укрпатенту.

Фізичні особи, що постійно проживає за межами України, та юридичні особи з місцезнаходженням за межами України можуть сплачувати збори в іншій нижчезазначеній валюті за офіційним курсом Національного банку.

Крім того, з метою забезпечення виконання вимог пункту 8 Порядку щодо обліку коштів, розрахунковий документ на паперовому носії необхідно додати до відповідної заявки, клопотання, заперечення тощо у разі сплати збору в іноземній валюті фізичною особою, що постійно проживає за межами України, чи юридичною особою з місцезнаходженням за межами України. До суми збору не включається вартість послуг, пов'язаних з його сплатою.

Державне мито за видачу свідоцтва України про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару сплачується: - фізичною (юридичною) особою, яка постійно проживає (знаходиться) в Україні у розмірі 85 гривень на рахунок, що відкритий відповідно до коду бюджетної класифікації 22090300 у територіальному органі Державного казначейства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видається Установою протягом місяця від дати реєстрації цього зазначення або від дати внесення до Реєстру відомостей щодо осіб, яким надано право на використання раніше зареєстрованого цього кваліфікованого зазначення походження товару за умови сплати державного мита в розмірі та порядку, визначених законодавством.

Строк сплати державного мита продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Підстави припинення правової охорони найменування місця походження товару. Такими підставами можуть бути:

  • визнання недійсною реєстрації зазначення походження товару за скаргою будь-якої особи, якщо реєстрацію було здійснено з порушенням вимог законодавства;

  • зникнення характерних для даного географічного об'єкта умов і неможливість виробництва товарів із зазначеними в Реєстрі властивостями, а також визнання цього зазначення видовою назвою товару;

  • дія реєстрації найменування місця походження товару на ім'я іноземної юридичної чи фізичної особи, крім зазначених підстав, може припинитися також у зв'язку з втратою права на дане найменування місця походження товару в країні походження товару [56, 440].

Чинність реєстрації найменування місця походження товару має припинитися з моменту публікації рішення Установи про це в бюлетені.

Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинено:

  • за рішенням суду про припинення права у зв'язку з втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик, зазначених у Реєстрі стосовно даного зазначення походження товару;

  • в разі анулювання реєстрації найменування місця походження товару;

  • у зв'язку з ліквідацією юридичної особи або смерті фізичної особи – володільця свідоцтва;

  • на підставі заяви володільця свідоцтва, поданого до Установи про відмову від права на використання цього зазначення;

  • у разі несплати збору за продовження строку дії свідоцтва[55, 334].

Зрозуміло, що в разі припинення чинності реєстрації зазначення походження товару припиняється і чинність свідоцтва на право його використання. Адже зникає підстава права на використання зазначення походження товару.

Як бачимо, стаття 504 ЦК України закріплює принцип безстроковості дії права інтелектуальної власності на географічне зазначення [70]. Аналогічна норма міститься в ст. 6 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"[24]. У ній, зокрема, встановлено, що правова охорона географічних зазначень, набута на підставі реєстрації права інтелектуальної власності на них, є чинною з дати, наступної за датою державної реєстрації цього права, і діє безстроково. Тому обов'язком суб'єкта права інтелектуальної власності є забезпечення відповідності якості, особливих властивостей та характеристик товару, що виробляється, відомостям про цей товар, внесеним до відповідного Державного реєстру. Вказаному обов'язку суб'єкту права інтелектуальної власності кореспондує право спеціально уповноваженого органу здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано право інтелектуальної власності на географічне зазначення. Відповідно суб'єкт права інтелектуальної власності на географічне зазначення не може перешкоджати такій контрольній діяльності. Відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" право інтелектуальної власності на географічне зазначення може бути визнано недійсним або його чинність може бути припинена. Визнання права інтелектуальної власності на географічне зазначення недійсним здійснюється судом у разі невідповідності географічного зазначення умовам надання правової охорони, передбаченим зазначеним законом, а також якщо державна реєстрація цього права була здійснена з порушенням вимог закону. Визнане недійсним право інтелектуальної власності па географічне зазначення вважається таким, що не набрало чинності. Право інтелектуальної власності па географічне зазначення може бути припинено за рішенням суду в разі втрати характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, що містяться у відповідному Державному реєстрі. Порушення процесу в такому випадку відбувається за заявою виробника товару, асоціації споживачів або іншої заінтересованої особи, чиї права порушені.

3.2 Зміст права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права та (або) майнові права інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 418 ЦК України)[70].

У результаті створення об'єктів права інтелектуальної власності суб'єкт цього права набуває низку суб'єктивних прав як особистого немайнового, так і майнового характеру. Законодавець використав існуючу у теорії цивільного права класифікацію поділу прав інтелектуальної власності на особисті немайнові та майнові.

Під особистими немайновими правами розуміють різновид цивільних прав, які виникають із приводу нематеріальних благ, є невід'ємними від особи та не мають економічного змісту (глава 15 ЦК України). Під майновими правами розуміють суб'єктивні права, які пов'язані з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, а також із тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками правовідносин із приводу використання об'єктів права інтелектуальної власності (наприклад, право авторів та винахідників на винагороду).

Така класифікація прав, що становлять зміст права інтелектуальної власності, незважаючи на деяку умовність, закладену в основі її критеріїв, має значне практичне значення. Закон ґрунтується на тому, що за загальним правилом особисті немайнові права можуть належати лише безпосередньо творцеві об'єкта прана інтелектуальної власності. Вони є невідчужуваними від особи творця та, як правило, не можуть передаватися іншим особам. У той же час у інших осіб, перш за все спадкоємців, виникає право па охорону немайнових прав померлого творця, які діють безстроково.

Майнові права на об'єкти права інтелектуальної власності можуть переходити до інших осіб у спосіб, передбачений законом.

Слід зазначити, що ч. 2 ст. 418 ЦК України має загальний відсильний характер. Це виявляється у тому, що законодавець у розкритті змісту особистих немайнових прав та майнових прав відсилає до інших статей ЦК України та інших законів, які містять норми щодо правової охорони відповідних об'єктів права інтелектуальної власності [70].

Так, безпосередньо загальний зміст особистих немайнових прав інтелектуальної власності розкривається у ст. 423 ЦК України, а майнових прав інтелектуальної власності – у ст. 424 ЦК України. Зміст зазначених прав щодо конкретних об'єктів права інтелектуальної власності розкривається у відповідних главах ЦК України та спеціальному законодавстві – законах України, які регулюють суспільні відносини щодо правової охорони окремих об'єктів права інтелектуальної власності

Стаття 503 ЦК правами інтелектуальної власності на географічне зазначення визначає:

  • право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

  • право на використання географічного зазначення;

  • право перешкоджати неправомірному використанню географічногозазначення, в тому числі забороняти таке використання [70].

Loading...

 
 

Цікаве