WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Права та обов’язки власника права інтелектуальної власності на торгівельну марку і географічні позначення - Курсова робота

Права та обов’язки власника права інтелектуальної власності на торгівельну марку і географічні позначення - Курсова робота

Наприклад, слово "Мерседес", як товарний знак є лише словом із трьохпроменевою зіркою, проте в якості торгівельної марки мається на увазі цілий понятійний ряд, збагачений українським, російським чи будь-яким іншим фольклором, тобто саме процесом використання товару, який пропонується споживачеві під торговим знаком "Мерседес".

Як бачимо, соціально-економічне визначення товарної (торговельної) марки є більш змістовно ширшим, ніж правове розуміння, яке поєднує в собі економічну та соціальну сторону, які в даному випадку є невід'ємними, адже сама економіка (ринкова економіка) є побудованою на ідеї виробництва товарів та надання послуг саме для споживача - для задоволення його потреб та бажань [10].

1.2. Реєстрація торговельного знака

На сьогоднi в Україні існує повноцiнна система патентного захисту більше десятка рiзних видiв об'єктiв промислової власностi, в т.ч. товарного знака, знака обслуговування, логотипа, бренда, фірмової назви, оригінальної назви продукції чи етикетки, на які можна отримати виключні права через реєстрацію як знаків для товарів і послуг відповідно до Закону України "Про захист прав на знаки для товарів і послуг".

Державна реєстрація знака забезпечує:

— виконання вимог Закону України "Про пiдприємство", де вказано, що обов'язковими атрибутами пiдприємства є "зареєстрований в установленому порядку знак для товарів і послуг";

— виконання вимог Закону України "Про захист споживачiв", згiдно з яким усi товари повиннi мати зареєстрований в установленому порядку знак для товарів і послуг;

— виконання вимог Закону України "Про рекламу", згідно з яким зовнішня реклама з використанням фірмового найменування і знаків для товарів і послуг здійснюється з додержанням вимог авторського права;

— підтвердження свідоцтвом права власності на знак та виключне право на його використання;

— занесення в митний реєстр i опублікування знака та даних про підприємство в офіційному бюлетені, який розповсюджується в Україні та 32-х країнах свiту;

— реалізацію в режимі виключного права трьох основних функцiй товарного знака: індивідуалізація товарiв (послуг) і самої фірми, рекламна (стимулятора продажу) та правова;

— можливість купити, продати чи внести в статутний фонд компанії знак в якості нематеріального активу;

— значно підняти престиж компанії і товару та довір'я до нього споживача;

— зареєструвати знак як доменне ім'я;

— право проставляти поряд iз знаком попереджувальне маркування: (™) — знак поданий на реєстрацію в Патентне вiдомство країни, — знак зареєстрований в Українi [2].

Відсутність реєстрації містить загрозу порушення чужих прав на тотожні чи подібні знаки і втрату пріоритету. Розроблений знак може зареєструвати хто-небудь інший на своє ім'я, (національне законодавство дозволяє це, якщо першокористувач таку реєстрацію не здійснив), а потім заявити претензії.

Товарний знак це обличчя фiрми, а обличчя повинно бути чистим!

Для того, щоб розпочати процедуру реєстрацiї знака необхiдно заповнити бланк заяви і надіслати на адресу патентному повіреному*. Після одержання заявки буде висланий проект договору. У договорi можуть бути передбаченi роботи по тематичнiй i дизайнерськiй розробцi зображення товарного знака. Роботи що виконує патентний повірений: перевірка знака на тотожність i подібність по зареєстрованих і поданих на реєстрацію позначеннях, класифікація товарів і послуг по МКТП, оформлення заявочних матеріалів і подача в Укрпатент, супроводження попередньої i патентної експертизи знака в Укрпатенті, одержання свідоцтва, внесення змін i продовження дії свідоцтва, реєстрація свідоцтва на нові класи товарів і послуг, підготовка експертних висновків з приводу порушення прав власника.

Відповідно до п.5.4.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових", затверджених наказом Міннауки від 21 .01.1999 №15 і погоджених з ДПА, оплата послуг патентного повіреного та витрати на проведення експертизи пов'язані з отриманням охоронних документів на об'єкти промислової власності відносяться до складу валових витрат платника податку.

Гарантується особлива процедура захисту iнтересiв за участю патентного повіреного України, що прискорює проходження заявки i ймовiрнiсть реєстрації товарного знака [3].

Розділ ІІ. Права та обов'язки інтелектульної власності на торговельну марку

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам [2].

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу. Право володільця свідоцтва забороняти іншим осам використовувати без його дозволу торговельну марку є виключним правом, тобто це право належить лише володільцеві і нікому іншому. Відповідно до ст.495 ЦК України виключно володільцеві свідоцтва належить також право дозволяти використання торговельної марки.

Разом з тим володілець свідоцтва не має права забороняти використання торговельної марки, якщо таке використання відповідно до закону може здійснюватися іншими особами без його дозволу. Зокрема, відповідно до статті 500 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача) [1].

На підставі пункту 6 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" виключне право володільця свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється також на:

  1. Здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати подання пріоритету заявки;

  2. Використання знака для товару, введеного під цим знаком в господарський (комерційний) обіг володільцем свідоцтва чи за його згодою, за умови, що володілець свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

  3. Використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів";

  4. Некомерційне використання знака;

  5. Усі форми повідомлення новин та коментарів новин;

  6. Добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом [7].

Loading...

 
 

Цікаве