WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Права людини - Курсова робота

Права людини - Курсова робота

Дошкільна освіта та виховання відіграють важливу роль у становленні особистості та створенні належних умов для здобуття дітьми дошкільної освіти. Основними завданнями держави є дотримання права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти, створення необхідних умов функціонування і розвитку закладів дошкільної освіти та виховання. Державна політика у галузі дошкільної освіти та виховання визначається згідно з Конституцією України і проводиться центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Загальна середня освіта відіграє значну роль у процесі людського розвитку, вона є важливою ланкою системи безперервної освіти. Уповноважений з прав людини відмічає, що для впровадження передбаченої Конституцією обов'язкової безоплатної загальної середньої освіти в державі здійснюються певні заходи, які мають забезпечити її належну якість. Зокрема, передбачається безумовне виконання Закону України "Про середню освіту", впровадження державних стандартів загальної середньої освіти, системи тестування й перевірки рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Водночас Конституція України передбачає обов'язковість загальної середньої освіти, з метою забезпечення її певного рівня. До того ж держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядишюмної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Цьому праву громадян кореспондує конституційний обов'язок держави забезпечувати можливість здобути безоплатно вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Щодо умов одержання освіти представниками національних меншин, що мешкають в Україні, то Конституція надає їм можливість навчатися рідною мовою, а також вивчати рідну мову в державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства, відповідно до Декларації прав національностей України від 1 листопада 1991 р. Більш конкретно питання освіти регулюються Законом України "Про освіту" від 23 травня 1991 р.

В Україні прийнято низку законів, що сприяють забезпеченню прав громадян на освіту. Передусім це Закон України "Про освіту", прийнятий у 1991 р., закони України "Про загальну середню освіту" (1999 р.), "Про професійно-технічну освіту" (1998 р.). Підготовлено законопроекти "Про дошкільну освіту та виховання", "Про позашкільну освіту" та "Про вищу освіту", які знаходяться на розгляді у Верховній Раді України.

Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності; право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, що передбачене ст. 54 Конституції України, є необхідною умовою розвитку культури суспільства у її широкому розумінні. Воно охоплює різні галузі культури, починаючи з мистецтва і літератури і закінчуючи творчою діяльністю у сфері науки і техніки.

До того ж поряд з наданням свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості відбулося їх гарантування і захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожен громадянин отримав право на результати своєї творчої діяльності. Ці результати, за винятками, встановленими законом, ніхто не може використовувати або поширювати без згоди винахідника чи автора. Щодо інтелектуальної власності, яка тривалий час не мала у нас чітко визначеного статусу, то треба зазначити, що нині її використання досить детально регулюється чинним законодавством. Об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та інші результати інтелектуальної праці.

Відповідно до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності", а також конституційними положеннями зазначеної статті держава зобов'язується сприяти розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.

Держава піклується про розвиток національно-культурних потреб українців, які проживають за її межами; сприяє розвитку творчих організацій, спілок і об'єднань, надає державну підтримку ученим, винахідникам, раціоналізаторам; забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність; вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться заїї межами відповідно до вимог цієї статті Конституції та положень Закону України з Основ законодавства України про культуру.

Загалом положення цієї статті, крім зазначених вище нормативних актів, деталізуються законами України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на промислові зразки" , "Про науково-технічну інформацію" , "Про наукову і науково-технічну експертизу" та ін.

ВИСНОВОК.

Розглянувши викладені в даній роботі матеріали можемо зробити висновки, що відповідно до Конституції України основне праволюдини і громадянина - це їхнє можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, які встановлені державою і закріплені в Конституції інших нормативно-правових актах.

Закріплення прав, свобод та обов'язків людей і громадян на конституційному рівні є найголовнішим у нормативному регулюванні правового статусу особи будь-якої держави. Адже у випадку, коли правам, свободам і обов'язкам людини і громадянина не відведено належної уваги в Основному Законі, вони можуть перетворитися у декларації і не мати практичного використання. Водночас сучасною юридичною теорією і практикою людина визнається найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи повинні визначати зміст і спрямованість діяльності законодавчих, виконавчих, судових та інших державних органів.

Конституція України закріпила права й свободи людини і громадянина системно. Тобто на рівні їх теоретичного моделювання і сприйняття вони поділяються на особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні права й свободи. Іноді в літературі та в законодавчій практиці трапляються й інші класифікації, наприклад, поділяють на соціально-політичні, соціально-економічні та інші права. Це дає змогу охопити зазначену систему як єдине ціле, єдиний правовий організм, усі складові якого мають бути узгодженими та взаємодіяти між собою.

Підбіваючи підсумки можна відзначити, що проблема прав та свобод людини і громадянина є багатопланова та змістовна. Цим зумовлюється той факт, що в дані роботі розглянуті лише деякі з основних найбільш загальних та важливих прав і свобод людини та громадянина. Насамперед, йшлося про конституційні права, свободи людини і громадянина. Окремі приклади наводилися з Конституції України та деяких кодексів і законів.

З викладеного матеріалу потрібно відзначити, що основою розвитку і сучасного функціонування прав, свобод людини і громадянина становить громадянське суспільство, яке є середовищем їх формування, а засобом їх реалізації та захисту є правова держава.

Вважаю, що слід комплексно розглядати механізм реалізації і захисту прав, свобод, гарантії їх забезпечення, юридичні елементи механізму та процес практичного втілення можливостей у дійсність.

Отже слід наголосити на тому, що система конституційних прав і свобод людини й громадянина становить основу всіх інших прав і свобод, які закріплюються нормами галузевого законодавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Конституція України від 28 червня 1996 р. К. 2007 р.

  2. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні: підручник А.М. Колодій, А.Ю. Олійник К., 2008 рік

  3. Основи конституційного права України: підручник за ред. Копейчикова В.В. К., 1998 р.

  4. Права людини. Міжнародні договори України. Ю.К. Качуренко К., 1992 рік

  5. "Права людини": підручник для ВУЗів Є.А. Лукашенка М., 1996 р.

  6. "История политических и правових учений": учебник для ВУЗов Нересьянц В.С. М., 1997 г.

  7. Збірник нормативних актів: К., 1996 р. Юрінком-інтер

  8. Доповідь уповноваженого з прав людини "Про стан дотримання прав людини в Україні" К,. 2001 рік

  9. Закон України "Про уповноваженого з прав людини" від 23.12.1997 р.

  10. Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 р.

  11. Закон України "Про міжнародні договори України" від 29.04.2004 р.

  12. Закон України "Про захист прав споживачів", прийнятий 12.05.1991 р

  13. Міжгалузева комплексна програма "Здоровя нації" на 2002-2011 роки

Loading...

 
 

Цікаве