WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Права людини - Курсова робота

Права людини - Курсова робота

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ МВС

кафедра державно-правових дисциплін та дотримання прав людини

КУРСОВА РОБОТА

за темою №2 "Економічні, соціальні та культурні права людини"

виконав слухач групи 2 МБПс

кримінально-правової спеціалізації

заочної форми навчання

Вовк Дмитро Миколайович

Домашня адреса: Донецька обл.

м. Макіївка-40 вул. С. Лазо б.8

м. Київ 2008 рік

ЗМІСТ

Вступ

1. Розвиток прав людини в Україні

2. Економічні, соціальні та культурні права людини

2.1. Економічні права людини

2.2. Соціальні права та свободи людини

2.3. Культурні права людини

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Серед інших проблем, які вирішуе народ Украни, одніею із найгостріших є проблема здійснення прав людини та громадянина. Для того щоб у повному обсязі реалізузати права, свободи та обов'язки людини і громалянина, необхшно їх знати. Дослідження та вивчення прав, свобод та обов'язків людини і є предметом цієї роботи.

Загальновизнаним є те, що право і свобода - це гарантовані чинним законодавством вид і міра можлнвої поведінки людини та громадянина у сустльстві та державі. До того ж білышсть авторов ототожнюють право і свободу, розглядаючи їх як рівнозначні явища. Деякі автори під правом розуміють можлнвості людини, забезпечені певним процесом регламентації порядку його здійснення, а під свободою, як правило, розуміють таку сферу поведінки людини, куди держава не повинна втручатися. Отже, свобода означає автономність людини від держави. Р. Даль вважав, що бути автономним означае не бути під контролем іншого, бути незалежнима.

Права та свободи людини, їх соціальне призначення всуспільстві, - одна з найбільш важливих проблем історичного,соціального та культурного розвитку людства. Вони незмінно знаходилися і сьогодні знаходяться в центрі уваги філософськоії, політичної, правової, етичної, релігійної та інших форм суспільної думки.

Поняття прав людини як окрема категорія виникло ще в епоху Просвіти. Тоді розвинулася думка, що природа наділяє людину певними невід'ємними фундаментальними можливостями, які можуть бути протиставлені урядові, але мають ним охоронятися. Відтоді права людини розглядаються як природні елементарні передумови гідного людського існування.

Значний вклад у розробку теорії природних прав людини внесли такі видатні вчені, як: Г. Гроцій, Дж. Локк, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Вольтер, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо та ін. Проблемам прав людини були присвячені праці німецьких та італійських просвітників: Ч. Бекарія, X. Вольфа, С. Пуфендорфа, X. Томазія та ін. Захисту прав і інтересів бідноти були присвячені роботи французьких комуністів-утопістів Г. Маблі, Ж. Мельє, Мореллі.

У Росії і в Україні теорію природних прав людини почали розробляти у другій половині XIX ст., після проведення буржуазних реформ 60-70 рр. Окремі її положення були втілені у документах російського лібералізму та опозиційного земства. Найбільш повно ця теорія висвітлювалася на початку XX ст. з переходом Російської імперії до конституційної монархії. Активно працювали у цьому напрямі О. Алексєєв, В. Гессен, Б. Кістяківський, М. Коркунов, С. Котляревський, І. Лазаревський, М. Рейснер, Г. Шершеневич та ін.

Основним у характеристиці прав та свобод людини і громадянина завжди визнавалось те, що вони повинні бути під захистом держави та закону. Більше того, стверджувалось, що будь-які суперечки стосовно прав мають розглядатися компетентним, безстороннім і незалежним судом, який міг би застосовувати процедури, які забезпечать повну рівноправність та справедливість щодо широкої громадськості та відкритого проголошення прийнятих рішень.

Ідея сформувати основні права виникла з потреби захисту людини від впливу державної влади. Тому спочатку увага була зосереджена на тих правах, які зобов'язують уряд утримуватися від певних дій. Права людини цієї категорії називають фундаментальними свободами. Як результат ідей щодо передумов для гідного існування людей права людини слугують перш за все орієнтиром для законодавця.

Специфічна природа прав людини, що є суттєвою передумовою розвитку людства, впливає як на відносини між людиною та державою, так і на відносини між самими людьми. Хоча первинною метою прав людини залишається встановлення правил, що регулюють відносини між людиною та державою, деякі з них є важливими у стосунках між людьми. Уряд не тільки зобов'язаний утримуватися від порушення таких прав, але й мусить захищати людину та громадянина від зазіхань інших людей та їх колективів.

В Україні права людини в першу чергу пов'язуються з правовим статусом особи, що характеризується як юридичне закріплення правового положення людини і громадянина в сучасному суспільстві. Основою правового статусу людини і громадянина є її права і свободи. Теорія прав і свобод як юридична наука і навчальна дисципліна містить: а) загальну характеристику предмета та методів, систему юридичних знань, вчень, доктрин, концепцій; б) походження та історичний розвиток, починаючи від виникнення до сучасного стану; в) їх соціальну цінність при здійсненні потреб і інтересів людини та громадянина; г) їх реалізацію відповідно до чинного законодавства.

Отже, права, свободи і обов'язки людини та громадянина в Україні можна розглядати як: а) систему нормативне закріплених можливостей щодо здійснення певного варіанту правомірної поведінки (комплексний юридичний інститут права); б) систему нормативно-правових актів у яких права, свободи та обов'язки людини та громадянина закріплюються; в) юридичну науку, тобто систему юридичних знань, концепцій і доктрин про виникнення, розвиток і сучасний стан можливостей людини та громадянина при здійсненні своїх інтересів і потреб відповідно до чинних правових норм; в) навчальну дисципліну, що вивчається в навчальних закладах юридичного профілю.

У роботі пропонується дослідження і вивчення поняття, предмета, методології, змісту, внутрішньої і зовнішньої форми економічних, соціальних та культурних прав людини.

1. РОЗВИТОК ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України відкрило нову сторінку історії нашої держави та її народу, дало змогу розширити права та свободи громадян, наповнити їх новим змістом і значенням.

У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. і зверненні Верховної Ради України "До парламентів і народів світу" 5 грудня 1991 р. наголошувалося на тому, що до сім'ї цивілізованих країн бажає увійти нова, демократична, правова держава, яка ставить собі за мету, зокрема, реально забезпечити права, свободи людини і громадянина і зобов'язується суворо дотримуватись загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини. Суспільно-політичні зрушення у 1985–1990 рр. і особливо події серпня 1991 р. глибоко сколихнули українську громадськість та створили сприятливі умови для демократичних перетворень.

Перші ж законодавчі акти щойно утвореної незалежної держави не залишали ніяких сумнівів щодо правового закріплення накреслених цілей. Достатньо звернутись до законів України "Про власність", "Про підприємництво", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про громадянство України", "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" та інших, щоб переконатися в тому, що пріоритетним напрямом діяльності держави є захист і забезпечення прав та свобод людини і громадянина, створення дійового механізму їх реалізації.

Прийняття 9 листопада 1995 р. України в члени Ради Європи суттєво вплинуло на подальший розвиток прав і свобод людини і громадянина. Україна приєдналась до великої кількості багатосторонніх європейських конвенцій у галузі прав і свобод людини і взяла на себе конкретні зобов'язання щодо імплементації їх норм у національне законодавство. Крім цього членство у Раді Європи стимулювало процес підготовки і прийняття Конституції – основного закону нової демократичної держави.

Конституція України 1996 р. є певною мірою взірцем сучасного конституціоналізму з питань прав і свобод людини і громадянина. Вона визначила якісно новий, сучасний статус людини і громадянина в Україні, здійснивши фактично "гуманітарну революцію"[1,3].

Людина, її життя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Конституції (ст.3) найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини і громадянина є змістом і спрямованістю діяльності держави. Держава згідно з Конституцією відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Виходячи з цієї концепції, в чинній Конституції України правам, свободам і обов'язкам людини і громадянина присвячено спеціальний розділІІ. Цей розділ є одним з найважливіших в Конституції і містить близько третини її статей.

Чинна Конституція України імплементувала всі основні положення міжнародно-правових актів з прав людини і насамперед Загальної декларації прав людини, міжнародного пакту про громадянські і політичні права та міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, які є одним з найбільших досягнень людства XX ст. у гуманітарній сфері, справжнім "людським виміром", мірою людської гідності [4,96].

Чинна Конституція України впершезамість фрагментарного набору прав і свобод визначила систему прав і свобод у всіх основних сферах, передбачивши, зокрема, громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні права і свободи людини і громадянина.

Loading...

 
 

Цікаве