WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Потреби слідчої практики як умова її вдосконалення - Курсова робота

Потреби слідчої практики як умова її вдосконалення - Курсова робота

Для реального використання на практиці науково-технічних досяг нень важливі не лише розробка відповідних потребам засобів і методів, доступність інформації про них, але й бажання практичних працівників шукати і використовувати цю інформацію. У зв'язку з цим нами вивчалось питання про рівень ознайомлення слідчих з працями з актуальних проблем слідчої діяльності, виданими за останні 10 років, у результаті з'ясувалась оцінка ними практичної значущості їх змісту та використання у своїй роботі. Найвищий рівень ознайомлення з окремими роботами у групі слідчих МВС склав усього 23%, а у слідчих прокуратури — в одному випадку —75 %, у інших —менше, ніж 40 %. Оскільки основний контингент опитуваних склали слідчі Києва та Київської області, було перевірено, чи не надана перевага київським виданням (завдяки їх доступності). У список було включено сім видань, опублікованих у Києві, та сім — в інших містах. Коефіцієнт ознайомлення (середній числовий показник ознайомлення з виданням) виявився практично однаковим — відповідно 38,5 та 34,7. Вкрай низький рівень ознайомлення з джерелами інформації про криміналістичні рекомендації, природно спричиняє ще нижчий рівень практичного застосування рекомендацій, тим більше, що слідчі відносять юридичну літературу до основних джерел задоволення своїх професійних потреб.

З урахуванням того, що зміст і форма публікацій мають істотне значення для сприйняття практикою криміналістичних рекомендацій, а отже, і для розв'язання потреб практики, виникає необхідність спеціального їх розгляду. Це пов'язано із задачею створення максимально сприятливих умов для сприйняття і засвоєння слідчим інформації про потреби практики, що наводиться у криміналістичних рекомендаціях. Розв'язання цієї задачі обумовлюється декількома обставинами. Відомості про рекомендації повинні розповсюджуватися у відносно короткий час між розробкою рекомендації та її використанням, причому ця передача повинна бути у чітко сформульована і логічно побудована у доступній формі.

Одним із основних джерел інформації про наукові розробки є публікації. Проте і вони мають характерні істотні недоліки: несвоєчасне і неточне надходження інформації до адресатів, невеликі наклади та обмежувальні грифи.

Більшості джерел властивий чисто теоретичний характер, їх зміст насичений, як правило, матеріалами наукової полеміки. Наявні рекомендації, як правило, не виділяються якістю поліграфічного виконання, детальні публікації зустрічаються зрідка, що утруднює пошук потрібних даних. Недостатня оперативність при випуску деяких видань призводить до того, що в них нерідко міститься застаріла інформація, У зв'язку з цим пропонується виділяти у публікаціях певний перелік даних, що містять інформацію про криміналістичні рекомендації, які можна використовувати на практиці:

  • детальний опис рекомендованого для застосування нововведення, технічного засобу, прийому, методики;

  • вказівка на конкретну мету застосування нововведення;

  • опис умов застосування нововведення;

  • посилання на існуючі або перелік спеціальних правил застосування нововведення;

  • вказівка на порядок використання результатів застосування нововведення у кримінальному процесі; вказівка на недоліки та обмеження у застосуванні [52, с. 33 .].

Такий перелік вимог до змісту і форми криміналістичної рекомендації підкреслює їх сутність і роль у забезпеченні реалізації даних вивчення потреб слідчої практики.

Зрозуміло, що не всі види публікацій мають відповідати усім вимогам наведеного переліку. Так, наприклад, публікації проблемного плану, що висувають якусь нову ідею, не можуть містити елементів, що відповідають рівню завершеності рекомендації. Але для публікацій практичного спрямування, що пропонують порядок використання нововведення, прийому, науково-технічного засобу, такий перелік є гарантією їх точного сприйняття і відповідної реалізації.

Концентрованим виразом цих вимог, що істотно спрощують пошук та вибір необхідних матеріалів, міг би стати чіткий розподіл публікацій за рубриками. Такими рубриками могли б бути: "Назрілі проблеми", "В порядку обговорення", "Опис досвіду", "Практика вимагає" тощо. Ви дання таких публікацій дозволить:

  • підвищити повноту, конкретність, а отже і дієвість публікацій та самої системи розповсюдження інформації про криміналістичні рекомендації;

  • акцентувати увагу дослідників на комплексній підготовці конкретного нововведення до використання;

  • скоротити час пошуку рекомендацій і сприйняття нових пропозицій;

  • спростити процес застосування рекомендацій; визначити вибір подібних рекомендацій з певної їх кількості.

Удосконалення інформованості про розроблені для задоволення потреб практики рекомендації, забезпечення їх використання у практичній діяльності і обліку при організації і проведенні наукових досліджень, вимагають упровадження єдиної системи, єдиного центру, у якому зосереджувалися б усі нові розробки і пропозиції, що містять монографії, науково-практичні посібники, статті, дисертації, матеріали наукових і науково-практичних конференцій, нарад тощо. Картотека таких рекомендацій стала б своєрідним банком даних і була б ефективним засобом підвищення якості підготовки нормативних актів, що регламентують діяльність по розслідуванню злочинів.

У зв'язку з інформуванням практичних працівників про нові засоби та прийоми збирання І дослідження доказів, покликаних вирішувати на явні потреби практики, слід наголосити на існуючому розриві між теорією та практикою, що полягає в тому, що від теоретичного розв'язання конкретного питання до його практичної реалізації, тобто від можливостей до дійсності нерідко спостерігається величезна відстань. Тому у спеціальній літературі абсолютно правильно підкреслюється необхідність обов'язкової вказівки при публікації даних про новий засіб, прийом, методику, що вимагаються для їх практичного впровадження, а також ким і у які строки це може бути здійснене.

Висновки

У роботі органів, що здійснюють розслідування, на певному етапі виникає ситуація, коли розв'язання окремих питань утруднене і вимагає нових підходів і засобів. Тому для визначення того, які аспекти слідчої діяльності потребують вдосконалення і в якому саме напрямі, необхідно знати потреби практики, її невирішені проблеми, те, без чого гальмується її вдосконалення, яке повинне бути пізнане і використане для підвищення її рівня і якості на основі сучасних досягнень науки і техніки. Слідча діяльність, як і будь-яка інша соціальна система, вимагає для свого функціонування пізнання і обліку потреб, спрямованого на підвищення її здібності до виконання свого функціонального

Для того, щоб категорія "потреби слідчої практики" зайняла відповідне її значенню місце в процесі вдосконалення слідчої діяльності, потрібна розробка теоретичних основ вивчення і реалізації потреб слідчої практики, які включають поняття потреб, розкриття їх суті, форм вираження джерел відображення, методів вивчення і т.д.

Забезпечення практики науковими досягненнями, як різносторонній і багатопрофільний процес, як неодмінна умова передбачає точність і ясність категоріального апарату, однозначність трактування категорій, що служать основою для вирішення науково-методичних і організаційних проблем цієї діяльності. Одним з основоположних понять є потреби слідчої практики.

Список використаної літератури

  1. Бахін В.П., Садченко О.О., Кузьмичов В.С. Потреби слідчої практики. — К.: УАВС, 1993. —56с.

  2. Лисиченко В.К., Стринжа В.К., Сегап М.Я. Проблеми криминалистики й судебной зкспертизы // Криминалистика й судебная экспертиза.— К., 1987.— Вып. 34.— С. 4 – 15.

  3. Кикнадзе Д.А. Потребности. Поведение. Воспитание.— Потребности й психология социальной деятельности личности.— Л., 1983.— 275 с.

  4. Томин В.Т. Насущные проблемы предварительного расследования на современном этапе // Вопросы криминалистики й судебной экспертизы по делам о тяжких преступлениях.— Караганда, 1985 – С. 4 – 20.

  5. Лукашееич В.Г., Дубовоп А.П., Чучкое А.Е. Кардинальное ускорение научно-технического прогресса.— К., 1986.— 221 с.

  6. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая й частные теории.— М., 1987.— 142 с..

  7. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы.От теории — к практике.—М., 1988.— 181 с.

  8. Шавер Б.М. Предмет и метод советской криминалистики // Соц. законность— 1938.—№6.—С. 74 — 77.

  9. Тихенко С.И. Выступление в прениях // Методологические проблемы советской юридической науки.— К., 1965.— 232 с.

  10. Кудрявцев В.Н. Юридические исследования — на уровень нових задач // Сов. гос-во и право.— 1987.— № 6.— С. 10 – 21.

  11. Клочков В.В. Научные проблеми повышения эффективности деятельности по расследованию преступлений й координация научных исследований // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.—М., 1983.—№75.—С. 27 – 36.

  12. Бердычевский Ю.Ф. О предмете и понятийном аппарате криминалистики (в порядке обсуждения) // Вопросы борьбы с преступностью.— М., 1976.— Вып. 24.— 152 с.

  13. ИщенкоА.В. Потребности следственной практики: понятие, источники и информация, возможности изучения // Актуальные проблеми обеспечения следственной практики научно-техническими достижения ми.— К., 1987— С.21— 25.

  14. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики // Общая теория советской криминалистики в 3-х т.— М., 1977.— Т. 1.— 320 с.

  15. Белкин Р.С. Криминалистику — на уровень современных задач борьбы с преступностью // Актуальные вопросы использования достижений науки й техники в расследовании преступлений органами внутренних дел — М., 1990.— С. 5 – 12.

  16. Карнеева Л.М. Проблема соотношения теории криминалистики и уголовно-процессуальной науки со следственной практикой // Актуальные проблеми советской криминалистики.— М., 1980.—С. 6 – 14.

  17. КопнинП.В. Гносеологические й логические основы науки.— М., 1974.—С. 302.

  18. Самсин А.И. Социально-философские проблеми исследования потребностей.—М., 1987.— 150 с.

  19. Маркс К., Энгельс Ф. Соч.— 2-е изд.— Т. 3.— 401 с.

  20. Ненашев С.И. Следы губ как доказательство при расследовании уголовньїх дел // Проблеми укрепления социалистической законности в уголовном судопроизводстве.— Барнаул, 1985.— С. 168 – 175.

  21. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных зна- ний в следственной й судебной практике.— К., 1987.— 186 с.

  22. Бахин В.П. Криминалистическая рекомендация й критерий практики // Проблеми сов. гос-ва й права.— Иркутск, 1975.— Вип. 9— 10. —С. 18—22.

  23. Кореневский Ю.В. Роль судебной практики в совершенствовании предварительного расследования: Автореф. дис. ... канд. юр. наук.— М., 1969.— 18 с.

  24. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 6.04.1963 г. "О предоставлении права производства предварительного следствия органами охраны общественного порядка" // Ведомости Верховного Совета СССР.—1963.—№16.—С. 181 – 186.

  25. Смириова С.Н. Потребности как экономическая категория / отребности, интересы и стимулы в хозяйственном механизме социалистического общества,— Л., 1983. – 182 с.

  26. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний.—X., 1976.— 182 с.

  27. Ищенко А.В, Один из путей повышения действенности криминалистических рекомендаций в борьбе с хищениями / кономико-криминалистические средства борьбы с преступностью в сфере социали-стической экономики.— Горький, 1983.— С. 70 – 78.

  28. Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершаемых организованными группами: Сборник научных трудов (по материалам научно-практической конференции. Минск, 27-28 мая 1999 г.) / Под общей ред. Н.И. Николайчика, Н.И. Порубова. - Минск: Академия МВД Республики Беларусь, 2000 г.

  29. Новиков В.Г, О проблемах обеспечения социалистической законности напредварительном следствии вусловиях перестройки работы правоохранительных органов / Укрепление социалистической законности и защита прав граждан в деятельности органов внутренних дел.— М., 1987.—С. 13 – 18.

  30. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. 588 с.

  31. Зининь А.М., Малкова Г.Н. Возможности учета экспрессии лица при изготовлении субьективных портретов / ИКР-2 в практике раскрытия преступлений.— М., 1983.— 252 с.

  32. Гнедин Н.Е., Юркив В,Й. Сложные дактилоскопические порошки с улучшенньїми проявляющими свойствами // Криминалистика й судебная зкспертиза — К., 1986.—Вьіп. 33.—С. 58—72.

  33. Гайдаш В.Г., Новожилов С.Л. Технические средства организации информирования в процессе вьшвления, раскрьітия й расследования преступлений // Теория й практика собирания доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии.— К., 1980.—С. 59 – 83.

  34. Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів. Тези доповідей міжвузівської курсантської (студентської) науково-теоретичної конференції / Під заг. ред. П.В. Коляди. – Національна академія внутрішніх спав України, 2005 р. – 236 с.

  35. Павленко С.Д. Экспертная профилактика подделки документов, изготавливаемых печатними способами // Криминалистика и судебная экспертиза.— К., 1988.— Вьш. 37.— С. 66 — 69.

  36. Карнеева Л.М. О перестройке работы органов внутренних дел и прокуратури // XXVII сьезд КПСС й укрепление законности й правопо- рядка.— М., 1987.— 205 с.

  37. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. М.,1969 – 80 с.

  38. Возгрин И.А. О структуре методик расследования отдельных видов преступлений // Вопросы теории и практики борьбы с преступностью.— Л., 1974.—84 с.

  39. Сачивица О.М. Методы и формы научного познания.—М., 1972 — 151 с.

  40. Робочая книга социолога.— М., 1976.— 390 с.

  41. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики.— Саратов, 1986.— 320 с.

  42. Петров З.Л. Как провести социологическое исследование.— М.,1985.— 104 с.

  43. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний.— Харьков, 1976.— С. 34 — 35.

  44. Паниотто Б.И., Максименко В.С. Количественные методы в социологических исследованиях.— К., 1982.— 215 с.

  45. Зинкевич И.Б. Проблемы повышения эффективности криминалистических разработок раскрытия тяжких преступлений // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы по делам о тяжких преступлениях.— Караганда, 1985.— 75 с.

  46. Ядов П.А. Социологическое исследование. Методология, программа, методы — М., 1972.—С. 121 — 134.

  47. Следственные действия. Процесуальная характеристика, тактические и психологические особенности.— Волгоград, 1984.— 88 с.

  48. Вольшскип А. Почему слабо используется криминалистическая наука и техника//Соц. законность.— 1988.— № 10.— С. 60 – 71.

  49. Афанасьев В.Г. Системность и общество.— М., 1980.— 240 с.

  50. Бахин В.П., Ищенко А.В. Вопросы криминалистики и судебных экспертиз в диссертационных исследованиях.— К., 1988. – 340 с.

  51. Герасун А.А. О дальнейшем внедрении научно-технических средств и научных рекомендаций в практику предварительного следствия // Криминалистика и судебная экспертиза.— К., 1979.— Вып. 18.— С. 85 – 97.

  52. Порубав Н.И, Научная организация труда следователя.— Минск, 1970 — 213 с.

  53. Турсунов И.Х. Раскрытие преступлений по горяним следам: деятельность, организация, тактика.— К., 1986. – 141 с.

  54. Салтевский М.В., Жариков Ю.Ф. Предмет, содержание й задачи криминалистической акустики // Криминалистика й судебная зкспертиза.— К., 1988.— Вып. 37.—С. 119 – 123.

  55. Бахин В.П., Жалинский А.З. Рекомендаций как средство внедрения достижений науки в практику борьбы с преступностью // Труды Омской высшей школы милиции.—Омск, 1972.— Вьш. 12.— С. 33 — 35.

  56. Ищенко А. В. Криминалистическая рекомендация как средство обеспечения следственной практики достижениями науки й техники // Дис. ...канд. юр. наук.—К., 1983.— 176 с.

  57. БахинВ.П. Следственная практика: проблеми изучения и совершенствования.— К., 1991.— 125 с.

  58. Общетеоретические, правовые и организационные основы судебной экспертизы.— М.. 1987.— 141 с.

Loading...

 
 

Цікаве