WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Поняття, види та форми договорів - Курсова робота

Поняття, види та форми договорів - Курсова робота

З огляду на функціональну спрямованість навряд чи можна назвати притримання односторонньою угодою кредитора, оскільки дії кредитора по притриманню не зумовлюють модифікацію правового зв'язку кредитора та боржника (не з'являються нові права та обов'язки, не припиняються існуючі, не змінюється їх зміст).

За своєю природою право притримання відрізняється від застави, зокрема:

1) за підставами виникнення (для застави - договір, закон або рішення суду, для притримання - закон і факт знаходження майна боржника у кредитора);

2) за предметом застави (яким може бути і річ, і цінні папери, і майнові права), який може набуватися заставодавцем після виникнення застави (майбутній урожай, приплід тощо). Крім того, предмет застави залишається у заставодавця (кредитора), якщо інше не передбачено договором або законом.

Як вже було сказано раніше, ЦК України містить новий вид забезпечення виконання зобов'язань – притримання речі, яке поширюється і на зобов'язання за комісійними договорами.

Згідно із ст.1019 ЦК України "комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові". Як бачимо, таке право є у комісіонера при угоді комісії на придбання. Оскільки глава 69 ЦК України, яка регулює договори комісії, не містить, крім сказаного, ніякої додаткової інформації з цього приводу, слід керуватися загальною характеристикою притримання речі як виду забезпечення виконання зобов'язань, викладеної в главі 49 ЦК України.

Так, відповідно до ст.594 ЦК України кредитор притримує річ у разі невиконання боржником свого зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних із нею витрат. З огляду на це загальне визначення при виконанні комісійних угод притримання може мати місце, якщо комітент не перераховує у встановлений договором комісії строк вартості придбаної для нього речі, комісійної винагороди, винагороди за делькредере (за наявності), не відшкодовує транспортних та інших витрат, пов'язаних із придбанням цієї речі. У цьому випадку комісіонер вправі тимчасово не передавати річ комітенту. Таке притриманим можна здійснюватися до виконання боржником (в даному випадку – комітентом) своїх грошових зобов'язань. Конкретних термінів притримання (ні мінімальних, ні максимальних) законодавець не встановлює. При цьому до комісіонера, який притримує річ, право власності на цю річ не переходить. Притримання у себе речі комітента покладає на комісіонера низку зобов'язань і тягне за собою певні наслідки:

він не має права користуватися цією річчю;

він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі;

він відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку притримує у себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини;

він зобов'язаний негайно повідомити комітента про притримання його речі.

За нормами ЦК України право притримувати річ у комісіонера виникає відповідно до закону, тому фіксувати в договорі комісії його не обов'язково. Але з погляду реалізації цього права і уникнення непорозумінь між сторонами краще вказати це право в договорі. При цьому бажано максимально конкретизувати це право: зазначити, яким саме чином (листом, факсом, телеграмою) треба здійснити негайне повідомлення про притримання; вказати термін, протягом якого може мати місце притримання речі, після чого здійснюватиметься реалізація майна; вказати, яким шляхом буде реалізовуватися річ, що притримувалася, та інші питання.

Пункт 2 ст.596 ЦК України надає право комітенту як власнику речі, що притримується, розпорядитися нею (продати, подарувати, поміняти тощо), але за обов'язкової умови: новому власнику речі повинно бути повідомлено про те, що на момент укладення договору відчуження ця річ притримується комісіонером і що у зв'язку з цим комісіонер має відповідні права. Таке попередження доцільно зафіксувати в письмовому договорі про відчуження, який підписують обидві сторони і, таким чином, погоджуються на цю умову про притримання.

У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі. Це є суттєвим для комісіонера, позаяк у процесі банкрутства вимоги, забезпечені заставою, задовольняються раніше ніж інші вимоги кредиторів.

4. Задача

Договором підряду на капітальне будівництво адміністративного будинку було передбачено, що у випадку прострочення закінчення будівництва об'єкта більш ніж на 6 місяців підрядчик сплачує неустойку в розмірі 50 відсотків кошторисної вартості об'єкта. У зв'язку з пропуском цього терміну замовник пред'явив позов про стягнення об підрядчика неустойки в сумі 1200000 грн. Заперечуючи проти позову, підрядчик у засіданні господарського суду представив докази того, що в результаті повені була знищена значна частина будівельних матеріалів, заготовлених для своєчасного закінчення будівництва. Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог. Він звернув увагу на те, що договором передбачене звільнення сторін від відповідальності тільки в тому випадку, якщо обов'язок неналежно виконаний або невиконана з вини іншої сторони. Відповідач думав, що ця умова не виключає дії загального правила: "немає провини - немає відповідальності".

Як вирішити спір?

Відповідь:

Основний нормативно-правовий акт, що регулює договірні відносини є Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-IV. Відповідно до положень ЦКУ для забезпечення належного виконання зобов'язань за договором сторони можуть передбачити в умовах договору сплату неустойки стороною винною у неналежному виконанні умов договору іншій стороні.

Оскільки в ЦКУ правовідносини неустойки включено до Кн.5 Розд. I "Загальні положення про зобов'язання" Гл.49 "Забезпечення виконання зобов'язання", то неустойка, як і всі інші способи забезпечення зобов'язань, носить зобов'язально-правовий характер (тобто неустойка - забезпечувальне зобов'язання).

Згідно п.1 ст.547 ЦКУ угода щодо забезпечення виконання зобов'язань здійснюється в письмовій формі. На практиці це виражається в тому, що угода про неустойку фіксується або в самому договорі, що встановлює основне зобов'язання (на забезпечення якого направлена неустойка), або в додатковій до нього (або навіть спеціальній) угоді сторін.

В нашому прикладі було складено договір в якому оговорено всі умови сплачення неустойки. Об'єкт будівництва завершено вчасно не було, тому вся провина лягає на виконавця і він повинен сплатити неустойку. Щоб цього не було підрядчик повинен був заподіяти додаткові заходи, наприклад оговорити в договорі загрозу повені, або застрахувати об'єкт і матеріали і, нарешті, за 6 місяців можна було б завезти пошкоджені матеріали і завершити будівництво.

Список використаних джерел

  1. Господарське законодавство: Практикум. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

  2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р. // http: // zakon. rada. gov. ua

  3. Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М., Господарське право: Навчальний посібник Київ, 2003

  4. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВР України. - 1996. - №30.

  5. Хозяйственное право: Учебник / под ред. Мамутова В.К. - К.: Юринком Интер, 2002.

  6. Про лізинг: закон України від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР, // http: // zakon. rada. gov. ua

  7. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. Частина перша – К.: Вентурі., 1997. – 544 с.

  8. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. Частина друга – К.: Вентурі., 1996. – 480 с.

  9. Цивільній кодекс України від 16 січня 2003р. // http: // zakon. rada. gov. ua

  10. Щербина З.С, Господарське право України: Навчальний посібник. - К., 1999.

  11. http: // lawbook. by. ru.

  12. http: // pravo. biz. ua.

  13. http: // www. pravoznavec. com. ua

  14. http: // zakon. rada. gov. ua

Loading...

 
 

Цікаве