WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Поняття процесуальних строків, їх види та значення - Курсова робота

Поняття процесуальних строків, їх види та значення - Курсова робота

2.2. Виправлення описки чи явної арифметичної помилки

Виправлення описки чи явної арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК) — це спосіб усунення, який спрямований на усунення недоліку рішення суду у ході викладу його змісту. Виправлення описки чи явної арифметичної помилки в рішенні виправляється судом, який виніс рішення. Тут маються на увазі такі неточності, які відбиваються на можливості реалізації рішення або ж його правосудності.

У цьому разі такий недолік повинен мати очевидний характер і не може полягати у зміні ухваленого рішення. Описка полягає у неправильному зазначенні у тексті рішення об'єкта, сторони, певної дати чи строку тощо. Як правило, описки пов'язані з перекрученням, що допущені при надрукуванні окремих слів та висловів, прізвищ кого-небудь з учасників процесу, складу суду. Можуть мати місце й перекручення найменувань юридичної особи.

Помилкою ж може бути обчислення розміру присудженого, його частки тощо. Причому помилка повинна мати елементарний (арифметичний) та очевидний характер. Явні арифметичні помилки – це невірно зроблені арифметичні дії. Якщо помилка міститься не в розрахунках, а в принципі визначення грошової компенсації, то вона не може бути виправлена ухвалою суду.

Цей недолік суд може виправити з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, шляхом постановлення ухвали. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, неявка яких не перешкоджає розглядові. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга.

Ухвала, в якій містяться виправлення, може бути у встановленому порядку оскаржена (ст. 213 ЦПК).

2.3. Ухвалення додаткового рішення

Ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК) застосовується у тому разі, якщо рішення суду має ваду повноти та вичерпності. Ухвалюється таке рішення за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або дії, які треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках його обов'язковості;

4) судом не вирішене питання про судові витрати.

Умови прийняття додаткового рішення, яке передбачене ст. 221 ЦПК, є винятковими. Порушення вимог указаної статті тягне за собою зміну або відміну судового рішення. Неодмінною умовою в залежності від якої поставлена можливість винесення додаткового рішення, є наявність єдиної фактичної основи (встановлені в судових засіданнях обставини та дослідженні по суті докази). Суд доповнює власне рішення, приводячи його у відповідність із змістом розглянутого діла. Якщо єдина фактична основа відсутня, виносити додаткове рішення не можна.

Суд не має права під виглядом додаткового рішення змінювати зміст основного або вирішувати нові питання, які не були досліджені в судовому засіданні.

Питання про ухвалення додаткового рішення може бути порушене протягом строку виконання рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

На додаткове рішення та ухвалу суду про відмову в його ухваленні може бути подано скаргу.

2.4 Роз'яснення рішення суду

Роз'яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК) провадиться у тому випадку, якщо воно не відповідає вимогам чіткості викладу, що зумовлює труднощі або неможливість виконання.

Прохання роз'яснити судове рішення можуть заявити:

  • особи, які беруть участь у справі;

  • органи державного управління за таких умов:

  • якщо рішення не виконано;

  • якщо строк позовної давності не закінчився

Суд дає роз'яснення рішення:

  • у судовому засіданні з викликом сторін, неявка яких при належному повідомленні не заважає вирішенню цього питання;

  • роз'яснення рішення не повинно змінювати його змісту;

  • відповідною ухвалою, яка може бути у встановленому порядку оскаржена (ст. 215 ЦПК).

Якщо рішення незрозуміле, суд, що вирішив справу, на прохання осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця, роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Підставою для роз'яснення рішення суду частіше всього може стати невизначеність його резолютивної частини, яка була виявлена при здійсненні виконавчих дій. Подання заяви про роз'яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане чи не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Слід зазначити, що у цьому разі таким правом мають бути наділені не тільки державні виконавці, а й усі інші органи державної влади, юридичні та посадові особи, що повинні виконувати рішення (органи опіки та піклування, органи реєстрації актів цивільного стану та ін.).

Питання про роз'яснення рішення розглядається судом у десятиденний строк. Неявка державного виконавця чи осіб, які брали участь у справі, не перешкоджає розглядові питання (ст. 221 ЦПК). На ухвалу суду про роз'яснення рішення може бути подано скаргу.

Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою.

3. Задача

При поверненні з відрядження Тітов дізнався, що його вітчима засуджено за розкрадання майна. Для забезпечення позову слідчий прокуратури провів опис майна, у тому числі й того, що належало Тітову як у м. Києві, так і в м. Коростені.

У якому суді має бути розглянута справа за позовом про виключення майна з опису - за місцем знаходження прокуратури, за місцем знаходження товариства садоводів, якому нанесені були засудженим збитки, за місцем відбуття покарання вітчима, за місцем знаходження майна чи за місцем останнього проживання відповідача?

Рішення.

У даному випадку ми маємо справу з випадком виключної підсудності (ст.114 ЦПК). Виключною є підсудність, яка допускає розгляд певних категорій справ лише судами, точно вказаними в законі. Вона називається виключною по-перше тому, що представляє собою виключення з загального правила територіальної підсудності, а по-друге, тому, що встановлювані нею правила не допускають ніяких виключень (в тому числі й по узгодженню сторін). Вибір суду тут не залежить ні від розсуду позивача, ні від узгодження сторін, ні від розсуду суду.

Виключна територіальна підсудність встановлюється у випадках, передбачених законом, і означає, що заява може бути подана тільки до певного суду. В цьому випадку застосування інших видів підсудності виключається і тому ми їх розглядати не будемо.

Відповідно до п. 2 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, а також про виключення майна з опису, пред'являються за місцезнаходженням такого майна або основної його частини.

Таким чином, справа за позовом Тітова про виключення майна з опису має бути розглянута за місцезнаходженням такого майна або основної його частини, тобто в м. Києві або в м. Коростені, в залежності від того, де у Тітова знаходиться більша (основна) частина його майна.

Список використаної літератури

Нормативна література

1. Конституція України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // ВВР, 1996 р., № 30.

2. Цивільний процесуальний кодекс України № 1618 – ІУ від 18 березня 2004 р. // ВВР. – 2004. - № 40-42.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 р. № 9.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про виключення майна з опису" від 27 серпня 1976 р. № 6.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1992 р. №11.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ" від 1 квітня 1994 р. № 3.

Навчальна література

6. Васильев С.В. Гражданский процесс: Учебное пособие. – Х.: ООО „Одиссей", 2007. – 512 с.

7. Цивільний процес: Навч. посіб. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. – за ред. Ю.В.Білоусова. – К.: Прецедент, 2005.

8. Штефан О.О. Цивільне процесуальне право у схемах: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2004. — 208 с.

9. Ярков В.В. Юридические факты в механизме реализации норм гражданского процессуального права. – Екатеринбург, 1992. – с.16-17.

Loading...

 
 

Цікаве