WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Поняття і види правопорушень - Курсова робота

Поняття і види правопорушень - Курсова робота

У відповідності зі Конституцією України, визнати винним у здійсненні злочину і призначити покарання може тільки суд у встановленій для того процесуальній формі (кримінально-процесуальний кодекс). Відбування покарання регулюється спеціальним (кримінально-виконавчим) законодавством. Після від'їзду покарання в особи, засудженого за злочин, тривалий час (у залежності від ваги злочину і відповідно відбутого покарання) зберігається "судимість" - особливий правовий стан, що є обтяжуючою обставиною при повторному злочині, що відображається на моральному і правовому статусі особи, що вважається осудженою.

Проступками називаються винні протиправні діяння, що не є суспільно небезпечними, можливе застосування не покарань, а стягнень.

Проступки розрізняються по видах відносин, у які вони вносять безлад, і по видах стягнень, що за них застосовуються.

У відповідності зі ст. 10 Кодексу про адміністративне правопорушення "адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна(умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність". До адміністративних правопорушень відносяться проступки в області охорони праці і здоров'я, навколишнього середовища, пам'ятників історії і культури, порушення ветеринарно-санітарних правил, правил, що діють на транспорті, порушення суспільного порядку й ін.

Якщо зіставити окремі злочини з конкретними проступками, то, як правило, ступінь суспільної небезпеки перших вище, ніж других. Однак такий висновок не завжди можна зробити стосовно до П., з огляду як на матеріальну, так і моральну шкоду. Наприклад, такі найбільш небезпечні злочини, як розбій з метою заволодіння майном, мають одностайно негативну оцінку. Але так називані дрібні розкрадання і тому подібні П. (що не стосуються до злочинів) у сукупності наносять значно більшу як матеріальну, так і моральна шкоду суспільству. Великий ступінь суспільної небезпеки характеризує злочин в цілому, що не виключає наявності окремих адміністративних , трудових, цивільних П. високої суспільної небезпеки.

За здійснення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися попередження, штраф, позбавлення спеціального права (права керування транспортними засобами, права полювання), виправні роботи (до двох місяців), адміністративний арешт (до 15 доби) і ін. Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців із дня здійснення правопорушення. Адміністративні стягнення, а також органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, провадження по справах про них і порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначені кодексом про адміністративні правопорушення.

Дисциплінарною проступком називається порушення трудової, службової, навчальної, військової дисципліни.

Кодексом законів про працю передбачені такі дисциплінарні стягнення, як зауваження, догана, сувора догана, перевід на нижче оплачувану роботу або перевід на нижчу посаду на певний строк, звільнення. Статутами про дисципліну передбачені ще деякі види стягнень, що відповідають специфіці військової служби, роботи в цивільній авіації, на залізничному транспорті та ін. Дисциплінарна відповідальність суддів, прокурорів і деяких інших категорій посадових осіб регулюється спеціальними положеннями. Дисциплінарне стягнення застосовується адміністрацією підприємства, установи, організації не пізніше одного місяця з дня виявлення проступи; стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня здійснення проступи. Давність дисциплінарного стягнення (як і адміністративного) - один рік.

Цивільні правопорушення - заподіяння неправомірними діями шкоди чи особистості майну громадянина, а також заподіяння шкоди організації, укладання протизаконної угоди, невиконання договірних зобов'язань, порушення права власності, авторських чи винахідницьких прав і інших цивільних прав.

Цивільні правопорушення тягнуть застосування таких санкцій, як відшкодування шкоди, примусове відновлення порушеного права чи виконання невиконаного обов'язку, а також інших правовстановлюючих санкцій.

Особливим видом правопорушень є створення противоправного стану - самовільне вселення чи будівництво, утримання чужої речі, укладання протизаконної угоди, видання не- законного акта, що порушує права громадян чи, що покладає на них, не передбачені законом обов'язки і т.п. Ці й аналогічні правопорушення тягнуть застосування правовстановлюючих санкцій.

Норми, що визначають склад правопорушень і санкції за їхнє здійснення, називаються заборонними нормами. Вони передбачають дії, що право прагне не врегулювати, а попередити і припинити. Власне кажучи, заборони адресовані не всякому і кожному, а тим особам, що схильні до здійснення протиправних діянь і утримуються від них з остраху санкцій. Тому в кримінальному кодексі, у кодексі про адміністративні правопорушення й інші нормативні акти багато заборон позначаються не як розпорядження, а як вказівка на караність визначених діянь ("свідомо незаконний арешт - карається...", "навмисне убивство - карається..."), "ушкодження телефонів-автоматів - тягне накладення штрафу...", "за порушення трудової дисципліни адміністрація підприємства, установи, організації застосовує наступні дисциплінарні стягнення...").

Поняття права, правопорушення і санкції нерозривно зв'язані з тієї причини, що одна з головних задач права - захист суспільства ( його пануючої або найбільш впливової частини) від шкідливих чи небезпечних діянь. Право тому і забезпечується (охороняється) державним примусом, що його існування обумовлене наявністю в суспільстві суперечливих інтересів, конфліктів, зіткнень, для попередження і припинення яких необхідне застосування примусових заходів. Тому будь-яка правова система містить визначення правопорушень і санкцій за їхнє здійснення.

Основні принципи законодавчого визначення заборон і санкцій за їхнє порушення формувалися в процесі розвитку й обговорення карного права, що визначає найбільш суворі примусові заходи. Ці принципи відносяться не тільки до карного права, але і до усього взагалі законодавства, що визначає склади правопорушень і санкції за їхнє здійснення.

Загальновизнаним принципом покарання за злочин є принцип законності чи правової обґрунтованості, по якому правопорушенням визнається лише діяння, що до його здійснення було заборонено законом, що вступив у силу і доведеним до загального усвідомлення.

Важливим принципом визначення складів правопорушень і санкцій є відповідність злочину (проступи) і покарання (стягнення). Цей принцип склався в противагу практиці застрашливих жорстоких покарань за всі взагалі правопорушення, властивої середньовіччю.

Міжнародними пактами заборонені покарання жорстоке, нелюдське, принижуюче достоїнство, властиве людській особистості ("Покарання й інші міри кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, що здійснили злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людського достоїнства". Ст. 50 КК України). У країнах, що не скасували страти, смертні вироки можуть виноситися тільки за самі тяжкі злочини. Для осіб, позбавлених волі, повинний бути передбачений режим, істотною метою якого є їхнє виправлення і перевиховання.

Покарання і стягнення не повинні суперечити системі соціальних цінностей, прийнятих у даному суспільстві. Крім того, вони повинні бути погоджені з покараннями (стягненнями) за інші правопорушення. Якщо, наприклад, грабіж або розбій карають так само чи навіть суворіше, ніж убивство, то людське життя прирівнюється до майнової цінності, причому стимулюється убивство потерпілого з метою позбутися від свідка. У цілому принцип співмірності означає необхідність диференціації і погодженості покарань і стягнень за різні по ступеню небезпеки і шкідливості правопорушення.

Loading...

 
 

Цікаве