WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Питання про адміністративно-територіальний устрій України та його кадрове забезпечення - Реферат

Питання про адміністративно-територіальний устрій України та його кадрове забезпечення - Реферат

Суб'єктами галузевих інтересів є індивіди, соціальні групи, асоціації, тобто соціальні суб'єкти діяльності, що розрізняються між собою місцем у суспільному виробництві, призначенням виробленого ними продукту (послуг), засобами виробництва і комплексом особливих навичок. Галузеві інтереси виражають відносини між індивідами, соціальними групами з огляду на забезпечення умов конкретного виробництва.

Для повнішого розуміння суті галузевих і територіальних інтересів доцільно розглянути питання про взаємовідносини суб'єктів (носіїв) і провідників інтересів. Виразниками інтересів є особливі соціальні інституції. Поява їх також є результатом поділу праці. Якщо провідниками галузевих інтересів мають бути відповідні міністерства, відомства, асоціації, профспілки, деякі інші соціальні інституції, то відстоювати регіональні інтереси повинні передусім місцеві органи управління.

Як галузеві, так і територіальні інтереси можна згрупувати за певними ознаками. Наприклад, за рівнем господарювання у галузевому аспекті розрізняють інтереси суспільства в цілому, окремих галузей і підгалузей. У територіальному аспекті за цією ознакою розрізняють інтереси суспільства в цілому (як і в галузевому), країни, областей, міст, районів і територіально-виробничих утворень.

Галузеві та територіальні інтереси взаємопов'язані та можуть збігатись повністю, частково або зовсім не збігатись, вступати в суперечності, причому різні за силою і часом дії. Наприклад, інтерес до охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів нині стає одним з корінних інтересів регіону будь-якого рівня. Завдання управління інтересами вимагають вивчення всього спектра галузевих і територіальних інтересів, розробки методології і методів їх раціонального поєднання.

У регіонах тісно переплітаються різні інтереси: особисті й колективні, колективні й суспільно-господарські, відомчі й територіальні та інші в різних їх взаємозв'язках. Отже, регіональна політика має базуватися на узгодженні інтересів, регулювати їх взаємодію.

Вирішення зазначених проблем потребує ефективної підготовки сучасних управлінських кадрів, в першу чергу кадрів для органів регіонального управління. Вона можлива лише на основі чітко сформованих моделей фахівців. Під моделлю розуміється сукупність суспільних вимог до професіоналізму, загальнокультурної підготовки та особистих якостей фахівців. Ці ж вимоги, в свою чергу, мають базуватися на системному аналізі змісту і сутності їх майбутньої професійної діяльності та адекватно відтворюватися у змісті навчально-виховного процесу.

Сучасні вимоги до управлінських кадрів для органів регіонального управління і місцевого самоврядування зумовлені загальними завданнями державної політики, спрямованої на модернізацію економіки країни і реформування адміністративної системи. її реалізацію здатні здійснити тільки працівники, яким притаманні виразні лідерські риси, високі морально-етичні переконання та життєві цінності, які отримали належну високоякісну професійну та управлінську підготовку.

Треба визнати, що на сьогодні ще далеко невичерпані потенціальні можливості підготовки фахівців відповідно до вимог управління розвитком соціально-економічних систем. Підготовка майбутніх керівників вимагає попереднього виявлення у абітурієнтів наявності й певного рівня розвитку та цілого спектра відповідних особистих якостей. У дійсності ж переважна більшість закладів освіти не проводять попереднього психолого-педагогічного діагностування, тим самим вони фактично визначають, що беруться підготувати керівника з будь-якого абітурієнта. Ця ситуація є спадщиною минулого, коли диплом вважався своєрідним свідченням професійної майстерності.

До чинників, що спричиняють кризу регіонального управління в Україні є низький рівень оплати праці управлінців на регіональному та муніципальному рівні. Навіть система пільг та відносно високого пенсійного забезпечення, встановлена для державних службовців, не сприяє прагненню працівників сфери регіонального управління до пошуку і реалізації ефективних методів роботи.

Зарубіжний досвід свідчить, що високий професіоналізм та належна оплата праці управлінців, реальний розмір якої ще й залежить від конкретних результатів їхньої діяльності, є потужним стимулом якісної роботи. Необхідно пов'язати службове просування, розмір заробітної плати з рівнем кваліфікації, компетенції, діловими якостями, щоб професійна підготовка, підвищення кваліфікації службовця були органічною складовою його професійної діяльності, службової кар'єри, оплати праці.

Важливо звернути увагу й на те, що у більшості економічно розвинених країн протягом тривалого часу склалася певна система адміністративних та фінансово-економічних відносин центру і регіонів.

Основними пріоритетами сучасної регіональної політики вважаються максимально ефективне використання природнокліматичних ресурсів, виробничого і трудового потенціалів кожного регіону та зближення рівнів їх соціально-економічного розвитку. Отже, головне завдання кадрів управління регіональним розвитком - забезпечити виявлення і комплексне використання потенціальних можливостей окремих регіонів, об'єднувати і координувати зусилля регіональних структур в ринкових умовах для реалізації соціально-економічної політики держави. Ці проблеми регіонального розвитку і управління зумовлюють істотний перегляд змісту й характеру професійної діяльності керівних кадрів, а відтак і принципово нового підходу до вибору змісту та організації їх підготовки в системі вищої освіти.

Значні вимоги ставляться до науково-методичного забезпечення управління регіональним розвитком, зокрема опрацювання концепцій, програм соціально-економічного розвитку регіонів; проектів створення спеціальних (вільних) економічних зон, технополісів, технопарків, інкубаторів; бізнес-планів та інших розробок підприємницької діяльності в регіоні.

До основних вимог формування кадрового забезпечення регіонального управління та місцевого самоврядування, насамперед, слід віднести:

- аналітичне системне мислення, яке має лежати в основі підходу до аналізу будь-яких складних проблемних ситуацій й поєднуватися з умінням виявлення глибинних причинно-наслідкових зв'язків і вибором управлінських рішень;

- необхідне уміння прогнозувати можливі наслідки управлінських рішень, причому не тільки очікуваних техніко-економічних результатів, а й побічних ефектів політичного, соціально-психологічного, демографічного, екологічного тощо характеру;

- прищеплення майбутнім керівникам почуття особистої відповідальності за вибір та реалізацію рішень, їх наслідки як безпосередні, так і віддалені, особливо ті, що впливають на якість умов життєдіяльності населення регіону. Безумовно, сучасні керівники повинні мати почуття розумного ризику, вміти оцінювати його міру та знати засоби запобігання небажаним наслідкам. Визначальною ж вимогою до кадрів органів регіонального управління та місцевого самоврядування має бути професійна діяльність, головно метою і основним призначенням якої є зростання добробуту людей.

Література

1. Адамець І. Адміністративна реформа як комплексна соціально-управлінська проблема // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. -№ 2, Частина 1. - С. 65-68.

2. Андрушко В., Панасюк Н. Актуальні проблеми теорії і практики регіонального розвитку України в умовах проведення адміністративної реформи //Вісник Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 2. Частина 2. - С. 44-50.

3. Олуйко В. М. Проблеми муніципальної реформи в Україні //Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. -Хмельницький. - 2002. –№ 3. - С. 169-171.

4. Стеченко Д. М. Регіонально адміністративний менеджмент: суть і зміст підготовки кадрів // Персонал. Проблемы управления в переходном обществе на пороге XX1 века. Приложение к научному журналу "Персонал". –№ 4 (52). - 1999. С. 268- 270.

5. Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком. -К., Вища школа, 2000. - С. 223.

Loading...

 
 

Цікаве