WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Дослідження професійної компетентності військового керівника у сфері державного управління - Реферат

Дослідження професійної компетентності військового керівника у сфері державного управління - Реферат

Таким чином, відсутність збалансованих патернальних відносин у військовій службі визначило диференціацію військових керівників. Дана проблема виступає блокуючим фактором підвищення ефективності управлінської діяльності, усієї військової служби і життя керівників основної тактичної ланки ДПС України.

Важливо також звернути увагу на те, що при дослідженні професіоналізму військового керівника були виділені наступні 5 груп факторів: спрямованість командира на себе; спрямованість на безпосередню управлінську взаємодію у військовому колективі; узагальнена спрямованість на себе і на військовий колектив; фактор, що характеризує тенденцію до низької самооцінки; фактор, що характеризує тенденцію до високої самооцінки.

Для аналізу отриманих результатів ми скористалися методом рівневої успішності, заснованим на застосуванні кореляційного аналізу і визначення успішності за допомогою вказаних факторів, що входять з різними коефіцієнтами, [5] і визначимо, за рахунок набору яких особливостей військовим керівником досягається успішність в управлінській діяльності. З одного боку, надається можливість виявити оптимальну модель (індивідуальний стиль) управлінської діяльності керівника, а, з іншого, визначити компенсаторні представленості якостей, що забезпечують ефективність управління військовою частиною.

Встановлено, що для військового керівника найбільш виражені такі якості, як висока активність не тільки в управлінській діяльності, але і у всіх сферах служби. У них помітнішою, ніж в інших, є присутність впевненості у соціальних контактах. При цьому ними виявляються рішучість, здатність до ризику, наполегливість у реалізації свого рішення. Для них характерні комунікабельність, жива реакція на події і явища, відкритість в оцінках, усвідомлене дотримання статутних вимог, відповідальність, ділова спрямованість і наполегливість у досягненні мети. Крім цього, їх характеризують досить зрілі морально-етичні почуття. Однак, поряд з цим, у їхній управлінській діяльності прослідковуються консерватизм, прихильність до сформованих стереотипів і помітна орієнтація на військовий колектив; більше виявляються риси конформізму, що виражається в зниженні ініціативи.

Для керівників, зайнятих військово-професійною діяльністю в системі "людина-техніка", прослідковується помірна виразність управлінських якостей. При цьому переважає конкретний "технократичний" підхід до справи. У нестандартних ситуаціях виникають труднощі, що не повною мірою компенсуються і приводять до підвищеної напруженості.

Слід також звернути увагу на те, що для начальників штабів частин більш, ніж для інших керівників такого рівня, характерна виразність широкого спектра якостей. Прояв домінантності, енергійності поєднується з критичністю, педантичністю, достатньою впевненістю в собі. Одна з яскраво виражених індивідуальних особливостей складається в конкретності. Щодо офіцерів виховних структур, то для них не можна вважати властивою таку якість, як ризик, високий самоконтроль, впевненість у своїх силах. їм характерні розвинута уява, комунікабельність, розкутість відносин і поведінки.

Дослідження з застосуванням опитувальника Р. Кеттелла дозволило визначити індивідуальні особливості військового керівника, диференційованих не тільки за ознакою основної військово-професійної діяльності, але й за іншими ознаками. Виділено групи керівників за ознаками продуктивності (непродуктивності) в управлінській діяльності та в цілому у військовій праці; сформованості (несформованості) військово-професійної спрямованості; з погодженими (непогодженими) інтересами і професійними намірами.

Вивчення індивідуальних особливостей командирів передових частин у порівнянні з тими результатами управлінської діяльності, які оцінюються як низькі, вказує на те, що у перших сильніше виражені такі особливості, як загальна ерудиція й інтелектуальний розвиток, домінантність і вольові якості, підпорядкування регламентаціям військової служби, прояв творчого початку в управлінській діяльності. Разом з тим для них менш характерний скептицизм, але більш, характерне дистанціювання з підлеглими; у них помітно знижена емоційна стійкість у порівнянні з іншими керівниками, більш помітне прагнення до лідерства, соціальних контактів і прямолінійності.

Слід зазначити, що нами встановлені сильні кореляційні зв'язки не тільки між рівнем розвитку військово-професійних якостей військового керівника і сформованістю військово-професійної спрямованості, погодженістю інтересів із професійними намірами окремо, але і їхньою сукупною залежністю. Досягнення між ними максимального збігу і виразності характерно не тільки для найбільш продуктивних військових керівників, але і тієї незначної частини з них (5 %), управлінська діяльність яких відрізняється високою креативністю і широкою варіативністю.

Таким чином, результати проведеного дослідження різних складових професійної компетентності військового керівника дозволили визначити їхні індивідуальні особливості, що відіграють визначальну роль в управлінській діяльності. Потреби в підвищенні ефективності управлінської діяльності державних службовців в особливих умовах діяльності визначили необхідність постановки і вирішення неординарних теоретико-методологічних і практичних задач. Вони полягають у розробці концепції психолого-акмеологічного супроводу цього виду діяльності і реальної практики приведення сформованого укладу управління у відповідність з її вимогами.

Вивчення досвіду діяльності ефективних керівників і зіставлення його з загальними стереотипами і характерними рисами малопродуктивних командирів частин свідчать про те, що для реалізації управлінських функцій перші прагнуть відходити від використання окремих методів, вибудовують цілісні технології своєї практичної діяльності. Діяльність таких керівників і в інших сферах військової праці досягає найвищих показників ефективності.

Загалом дослідження професійної компетентності військового керівника як державного управлінця дозволяє зробити висновок про те, що найбільш продуктивне виконання управлінських функцій досягається, якщо військовий керівник підкоряється цілком визначеним правилам і порядку, тобто конкретному алгоритму. Встановлено, що оптимальне здійснення військовим керівником управлінської діяльності за заданим алгоритмом значною мірою нормативно припускає гнучкість і тактичну багатоваріантність. Алгоритм його практичної діяльності обов'язково повинен виходити й орієнтуватися на неповторну індивідуальність, що виражається в його індивідуальному стилі діяльності, спілкуванні, житті. При такому підході він здатний виявити себе як суб'єкт управлінської діяльності і виконати місію центральної системоутворюючої ланки в системі управління.

Звідси, на нашу думку, серед перспективних напрямків подальших розвідок даної проблеми є обгрунтування теоретичних основ удосконалення управлінської діяльності військових керівників, визначення шляхів формування та розвитку в них мотивації досягнення, а також розробка оптимального алгоритму професійної діяльності військового керівника.

Література

1. Омаров A.M. Руководитель: Размышления о стиле управления. –М.: Политиздат, 1987. - 366 с.

2. Психолого-педагогические и рефлексивные технологии / Под ред. А.А. Деркача, Н.В. Кузьминой, А.Э. Манушина. –М.: PAY, 1985. - 296 с.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность: Избр. психол. произведения: В 2-х т. -М.: Педагогика, 1983. - Т. 1. - 345 с.

4. Державне управління: Павч. посів. / Α. Φ. Мельник, О. Ю. Оболенсъкий, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко; За ред. А. Ф. Мельник. -К.: Знання-Прес, 2003. - 343 с.

5. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Павч. посібник / За заг. ред. Η.P. Нижник, В.М. Олуйка. - Львів: Вид-во Національного університету Львівська політехніка , 2002. - 352 с

6. Державне управління: теорія і практика /За заг. редакцією Авер янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 175 –207.

7. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи/ Наук. керівн. В.В. Цветков -К: Оріяни, 1998. - С. 192–211.

8. Мерлин B.C. Очерк интеллектуального исследования индивидуальности. - М., 1986. -С. 86-106.

9. ПинчукВ.А. Анализ психологических характеристик, диагностируемых опросником 16pF Р. Кеттелла // Экспериментальные исследования по проблемам общей и социальной психологии и дифференциальной психофизиологии. - М., 1979. - С. 27-34.

10. Собчик Л.Н. Психодиагностика: методы и методология. - М., 1990. - 80 с.

11. Ащыферова Л.Н. К психологии личности как развивающейся системы / Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. - С. 3–19.

12. Сафин АД. К вопросу об участии механизмов социально-психологической адаптации в формировании мотивации профессионального самосовершенствования офицеров: Сборник научно-методичнихработ. N1, Ч. II. -Хмельницький: Изд-во ИПВУ, 1994. - С. 96–99.

Loading...

 
 

Цікаве