WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Організація управління через управлінську ситуацію як прогресивний метод кадрового забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування (р - Реферат

Організація управління через управлінську ситуацію як прогресивний метод кадрового забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування (р - Реферат

При вивченні механізмів взаємодії в управлінській ситуації, механізмів, що визначають статут та процедурні дії учасників державної влади та самоврядування, потрібно розглянути кілька напрямків їх розвитку і взаємодії.

На підставі аналізу спеціальної літератури, ми вважаємо, що поєднання деяких соціальних, економічних, політичних, екологічних та психологічних явищ і обставин можуть розглядатися як такі, що породжують ситуацію в сфері державного управління, а отже і у кадровій ситуації, визначають особливості поведінки службовців органів державної влади та самоврядування в управлінській ситуації та впливають на її хід. Матеріал досліджень управлінських ситуацій в цій сфері дозволяє розглянути цю гіпотезу на спеціально створеній моделі управлінських процесів обумовлення централізації та децентралізації в сфері управління та правового регулювання взаємодії учасників державного управління в управлінській ситуації.

Були зроблені такі допуски.

Дія учасників управлінської ситуації залежить від вибору управлінського рішення, принаймні одним з учасників стосовно типу взаємодії. Іншими словами, об'єктивна наявність управлінської ситуації в сфері державного управління - необхідна, але недостатня умова для прогнозування можливого розвитку організаційної структури державного управління та її взаємодії з іншими суспільними та державними структурами та інститутами.

Вибір загального напрямку взаємодії, характер структурування дії учасників державного управління, а також ефективність цих дій залежать від того, наскільки механізми державного управління будуть відповідати управлінській ситуації і наскільки "оптимальними" вони будуть для управлінського рішення в сфері державного управління.

Набір державно-управлінських механізмів, що визначають конкретні дії і механізми державного управління учасників, та організаційно-управлінські структурні аспекти взаємодії у кожного з учасників державного управління мають перевищувати набори, необхідні в даній, конкретній управлінській ситуації (має бути резерв).

Емпіричними посадовими особами державно-управлінських процесів, що вивчаються, є управлінські дії, що використовуються в системі державного управління. Ці управлінські дії не знаходяться і не співвідносяться з окремими характеристиками статуту учасників державного управління, але виводяться з вибору: учасник державного управління обирає той набір управлінських дій, який йому уявляється найбільш доцільним на цьому етапі; проявлене державне управління є свого роду проекцією та прогнозом того, як кожний з учасників державного управління визначає дану управлінську ситуацію взаємодії з таким, де є учасником державного управління.

Форма взаємодії двох учасників державного управління в управлінській ситуації є відносно елементарною формою, в рамках якої можна прослідкувати дії відповідних державно-управлінських механізмів. Але при аналізі дії учасників державного управління потрібно звертати увагу на: наявність специфічних захисних гарантійних механізмів, що сприяють розвитку управлінських ситуацій; знижений чи неякісний рівень правового забезпечення, ситуаційний стан всередині учасника державного управління - все це необхідно брати до уваги як фактори учасників державного управління, що визначають вибір управлінських дій кожного з учасників державного управління в моменти, що пов'язані з прийняттям управлінського рішення. Для кращого прийняття управлінських рішень доцільно звернути увагу на такі моменти: необхідно визначити проблему, цілі; обгрунтованість рішення залежить від вірогідності даних, на яких воно засноване; факти можуть бути відмінними залежно від точки зору спостерігача; якщо при прийнятті рішення бачиться альтернатива, необхідно виробити програму добре визначених дій.

Велике значення для ефективного державного управління має чітке визначення стадій взаємодії в управлінській ситуації і визначення управлінської ситуації в сфері державного управління.

При вивченні взаємодії учасників державного управління в управлінській ситуації необхідно виділити ті точки або переломні моменти, які стають важливими, ведучими детермінантами форм наступних наборів державного управління та їх правового регулювання. Певно, свідомо, чи несвідомо кожний учасник управлінської взаємодії фіксує в розвитку державно-управлінських відносин якісь певні ключові аспекти, які утворюють для нього ту об'єктивну систему "координат", з якою він співвідносить свої можливі майбутні набори державно-управлінських дій або "стратегії" і "тактики" державного управління.

Аналіз даних показує, що доцільно виділити кілька стадій, що визначають розвиток відносин учасників управління в управлінській ситуації.

В реальному процесі державного управління проходять зміщення етапів, їх накладення, що обумовлено як неперервністю самого процесу управління, так і його циклічністю, які в свою чергу випливають з неперервного і циклічного характеру розвитку подій та самої управлінської ситуації. Визначення, усвідомлення учасниками державного управління ситуації як управлінської має велике значення. Управлінський стан системи взаємодії учасників державного управління визначається об'єктивними факторами. Управлінська ситуація виступає як реальний фактичний прояв цих об'єктивних факторів в конкретних умовах взаємодії. Але таке визначення уявляється недостатнім. Необхідне усвідомлення та визначення управлінської ситуації під час взаємодії хоча б одним з учасників державного управління.

Таким чином, під управлінською ситуацією буде розумітися конкретне втілення в ситуації взаємодії учасника з учасником державного управління, управлінського стану даної системи відносин, сприйнятого або усвідомленого і визначеного як таке хоча б одним з учасників цих відносин. Момент усвідомлення або сприйняття ситуації як управлінської надзвичайно важливий. Сама по собі управлінська ситуація для того чи іншого учасника державного управління потребує мобілізації ресурсів, що є в його розпорядженні, та важелів, щоб: а) добитись бажаної мети, якщо йдеться про учасника державного управління, що виступає як ведучий, або б) забезпечити максимально можливе управління.

Визначення учасником державного управління ситуації як управлінської само по собі стає елементом механізму, що відсікає усі "стратегії" державного управління, які не відповідають цьому стану державно-управлінські системи та які "включають" ті альтернативи, які можуть подібним чином сконструювати взаємодію при такому стані відносин між учасниками. Це приводить до наступного - вибору "стратегії" державного управління, що є структурує хід взаємодії учасників державного управління в управлінській ситуації.

Конкретне поєднання різних об'єктивних і суб'єктивних факторів, що визначають управлінську ситуацію, спонукає учасників взаємодії для застосування тих чи інших методів та управлінських дій. Але ці методи та управлінські дії в сукупності своїй служать для досягнення певної мети. І тому кожний з учасників взаємодії в сфері державного управління, як правило, співвідносить окремі свої управлінські рішення, дії, або їх набори, з тим, наскільки вони наближують його до бажаної мети. На цій стадії взаємодії кожний з учасників державного управління намічає та прогнозує певний напрямок державного управління, який пізніше вже оформлюється як загальна "стратегія" державного управління.

В загальній формі можна говорити про вже згадані напрямки державного управління. По-перше, усвідомивши ситуацію як управлінську, один з учасників державного управління може прийняти рішення про вихід з системи державного управління, таким чином, в результаті управлінська ситуація буде виключена за рахунок розпаду державно-управлінської системи.

По-друге, один з учасників може обрати засіб структурування управлінської ситуації, коли кожний з учасників отримує не все, до чого він прагне, лише ту частину, яка здатна його якоюсь мірою задовольнити. Нарешті, система взаємодії може структуруватися відповідно до стратегії державного управління, коли кожний із учасників при допомозі всіх засобів, що є у нього, діє таким чином, щоб отримати максимум бажаного. Цей момент в розвитку відносин між учасниками державного управління є досить важливим. Саме тут приймається управлінське рішення стосовно того, в якому напрямку будуть структуруватися управлінські дії кожного з учасників. Іншими словами, вибір однієї з загальних "стратегій" управління накладає суттєві обмеження на окремі управлінські рішення та дії і комбінації управлінських дій кожного з учасників взаємодії, встановлюючи свого роду межі правового поля сфери державного управління.

Вибір управлінської дії в рамках загальної "стратегії" державної управлінської взаємодії учасників є ключовим в управлінській ситуації. Якщо вище йшлося про вибір учасниками "стратегії" управлінської взаємодії або встановлення деяких загальних принципів або процедур, що спрямовують взаємодію в тому чи іншому напрямку, то третя стадія взаємодії в управлінській ситуації, що характеризується зіткненням "стратегій" і "тактик" державного управління, досягне мети. Потрібно відзначити, що часто управлінська ситуація сприймається як наявність погрози, як розуміння того, що вона може загрожувати безпеці одного з учасників державного управління. Наприклад, один з учасників управлінської взаємодії може зрозуміти, що проблематичним стає його право займати певну позицію в межах системи державного управління, що зменшить приток ресурсів, які забезпечуватимуть організаційно-правове функціонування його в цьому статуті, або ж, що виникли невідомі ускладнення при комунікації з іншим учасником. Коли розподіл компетенції між учасниками управління обумовлює таке функціонування системи державного управління, яке проходить в певних межах без ускладнень, тоді відчуття погрози може викликатися тим, що управлінська ситуація набуває рис невизначеності по розподілу компетенції в управлінській ситуації хоча б для одного з учасників державного управління.

Loading...

 
 

Цікаве