WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Організація управління через управлінську ситуацію як прогресивний метод кадрового забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування (р - Реферат

Організація управління через управлінську ситуацію як прогресивний метод кадрового забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування (р - Реферат

Серед багатьох питань, що виникають при розгляді проблем управлінської ситуації в сфері державного управління і самоврядування, одним з найбільш досліджених є питання про фактори, що мають важливе значення для виникнення управлінської ситуації ї хід її протікання. Вже при первинному аналізі уявляється, що саме від специфіки окремих факторів і їх взаємодії залежить вся багатоманітність форм цього явища. Важливим фактором управлінської ситуації є причини їх виникнення. Можна виділити такі причини виникнення управлінських ситуацій: політичні, соціальні, економічні, військові конфлікти; стихійні лиха; техногенні катастрофи; надзвичайні управлінські ситуації "комбінованого" типу. В свою чергу, зазначені причини управлінських ситуацій мають бути розділені на підгрупи.

Причини виникнення управлінських ситуацій - не єдина ознака для їх систематизації. Виникнення їх може бути розглянуто і з точки зору природності, штучності чи змішаного походження. Крім того, управлінські ситуації можуть характеризуватися з точки зору їх навмисності.

Дуже важливою для практики державного управління є характеристика такого фактору управлінських ситуацій, як темпи їх формування та розвитку. Адже наприклад, для прийняття управлінського рішення в сфері державного управління в надзвичайній управлінській ситуації нерідко потрібні хвилини. Для управлінських ситуацій "плавного" типу характерний тривалий час. Поклавши в основу управлінських ситуацій масштаби впливу та наслідки, їх можна розглядати як глобальні, регіональні, національні, субнаціональні та локальні. Межі між ними певною мірою умовні. Для ретельного аналізу і з'ясування природи кожного конкретного випадку як особливого явища суттєво важливо виділити специфічні особливості окремих факторів, що "виникають і сприяють створенню певних форм управлінської ситуації - взаємодії службовців державної влади та самоврядування. Такими факторами можуть виступати багаточисельні соціальні, політичні, економічні, екологічні явища.

Специфічні характеристики факторів, що визначають управлінську ситуацію в умовах співвідношення централізації та децентралізації державного управління як явище, також уявляється різноманітним. Мають бути визначені як переваги централізації, так і переваги демократизації в тій чи іншій управлінській ситуації. Так, перевагам централізації характерні такі фактори:

- учаснику управлінської ситуації легше виконувати свої функції;

- функціональні підодиниці не можуть бути надто незалежними; полегшується координація; краще використовується спеціалізація;

- покращується процес прийняття рішень, який у іншому б випадку затягнувся, тому що потрібен був би компроміс між децентралізованими носіями влади.

Управлінська ситуація несе в собі основні смислові відтінки централізації і децентралізації в державному управлінні, і тому, що управлінська ситуація виражає ступінь правового регулювання, відбиває певні обмеження або пільги, дозволяє фактично та юридично визначати статут учасників державного управління, межі їх правової самостійності. Так, управлінська ситуація, що спричинює надмірну централізацію органів державної влади, сприяє тому, що правове регулювання здебільшого здійснюється на владно-імперативній основі, де переважне місце займають обов 'язки та заборони. Це призводить до того, що учасники державної влади за своїм статутом займають нерівні позиції. Про їх своєрідність ми можемо зробити висновок вже тому, що легко уявити випадок, коли наявність лише одного фактору може викликати управлінську ситуацію в державі, але в той же час можна допустити і реально спостерігати випадки, коли поєднання багатьох звичайних "ситуаційних факторів" не викликає взаємодії між учасниками державного управління. Що стосується конкретних параметрів функціонування того чи іншого критерію управлінської ситуації в умовах централізації або децентралізації державного управління, то вони суттєво різняться. І це проявляється у наявності більшої або меншої кількості заборон, обов'язків, або більш розвинутої мережі пільг. Вони відрізняються масштабом та глибиною свобод громадян та організацій, кількістю функціональних обов'язків, що закріплені в статуті учасників державного управління. Співвідношення централізації та децентралізації в сфері державного управління залежить від конкретної управлінської ситуації, що складається в кожній організації, установі. Це означає, що загальний процес управління однаковий, але специфічні прийоми, методи, які мають застосовуватися керівниками для ефективного управління, можуть значно варіювати. Наприклад, всі організації мають створювати структури для того, щоб добитися своїх цілей. Але існує багато різних засобів побудови організаційних структур. Може бути створено багато або мало рівнів управління. Керівники та службовці середньої і низької ланки мають отримати велику долю участі в прийнятті рішень, або навпаки - керівники вищої ланки можуть резервувати за собою право приймати відповідальні рішення. Якщо певний вид діяльності може логічно відповідати двом різним підрозділам, керівництво може вирішувати, хто з них буде конкретно займатись цим. Більш того, оскільки управлінська ситуація може мінятися, керівництво має вирішувати, як необхідно відповідно міняти організаційну структуру, щоб зберегти ефективність організації.

Управлінська ситуація, як і ситуаційний підхід в цілому, концентрується на ситуаційних відмінностях між організаціями і всередині самих організацій. Визначають, які значимі переміни ситуації і як вони впливають на ефективність організації управління. Методологію ситуаційного підходу часом пояснюють як чотири кроковий процес.

1. Керівник може бути знайомий з засобами професійного управління, які довели свою ефективність. Під цим мається на увазі процес управління, індивідуальної і групової поведінки, системного аналізу, методів планування і контролю та кількісних методів прийняття рішень.

2. Кожна із управлінських концепцій і методик має свої сильні та слабкі сторони або порівняльні характеристики у випадку, коли вони застосовуються до конкретної ситуації. Керівник повинен вміти передбачати вірогідні наслідки - як позитивні, так і негативні - від застосування цієї методики або концепції. Наведемо простий приклад. Пропозиція в два рази збільшити зарплату всім службовцям у відповідь на додаткову роботу певно викличе значне підвищення їх мотивації на якийсь час. Але порівнюючи приріст затрат з отриманими вигодами, ми бачимо, що такий шлях може привести до розорення організації.

3. Керівник повинен вміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в такій ситуації і який вірогідний ефект може потягти за собою зміни однієї або кількох перемінних.

4. Керівник повинен вміти ув'язати конкретні прийоми, які викликали б найменший негативний ефект і мали б менше всього недоліків, з конкретними ситуаціями, тим самим забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом в умовах існуючих недо-ліків7 . Тобто, успіх та ефективність управління залежить від правильного визначення перемінних ситуацій та їх впливу. Якщо це не буде зроблено вчасно і правильно, не можна повністю оцінити порівняльні характеристики або пристосувати метод до управлінської ситуації.

В зв'язку з цим доцільно виділити такі аспекти, як конфліктна управлінська ситуація в державному управлінні та взаємодія учасників державного управління (органів державної влади і самоврядування) в конфліктній управлінській ситуації. Можна вважати, що саме в конфліктній управлінській ситуації, яка є свого роду екстремальною, має проявлятися максимальний набір організаційно-правових механізмів і інтенсивність їх функціонування буде більшою порівняно з взаємодією учасників державного управління в іншій ситуації. Сутність розведення цих сторін явища заключається в наступному. Система взаємодії учасників державного управління подібно будь-якій іншій системі характеризується, зокрема, набором об'єктивно властивих їй станів. Одним з таких органів системи міжсуб'єктивної взаємодії є конфліктний управлінський стан. Він обумовлений особливим набором об'єктивних факторів, що дозволяють кваліфікувати цей стан як конфліктний поза всякою залежністю від того, чи сприймається він учасниками взаємодії.

Перешкоду у прояві цих факторів у реальному державно-управлінському процесі взаємодії в конкретних умовах можна назвати конфліктною управлінською ситуацією. На думку М. Фоллетт, конфлікти потрібно розглядати як "нормальний процес" діяльності організації. При цьому пропонуються три шляхи вирішення конфліктів: "домінування", тобто отримання верху однією з сторін; компроміс, тобто угода, що досягається за рахунок взаємних поступок; "інтеграцію" як найбільш конструктивне примирення протиріч, коли ні одна зі сторін нічим не "жертвує", і обидві сторони виграють8.

Наявність конфліктної управлінської ситуації в системах державної влади та самоврядування не передбачає, що взаємодія їх учасників державного управління буде розвиватися за якоюсь єдиною схемою. В процесі аналізу можна спрогнозувати кілька напрямків, кожний з яких буде визначати специфіку розвитку відносин між учасниками конфліктної управлінської ситуації. По-перше, це відхід від конфліктної управлінської ситуації; по-друге, це відносини між учасниками в стані статики; по-третє, це відносини в стані динаміки: "переговорів", або "торгу", це власне конфліктні відносини в сфері державного управління, що пов'язані з боротьбою, конфронтацією учасників державного управління та намаганням отримати максимум ефекту. Дуже важливо спрогнозувати напрямки розвитку конфліктної ситуації, адже в певних аспектах управління через конфлікт і є той метод, яким може консолідуватися структура державної влади і самоврядування та державного управління.

Loading...

 
 

Цікаве