WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Організація управління через управлінську ситуацію як прогресивний метод кадрового забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування (р - Реферат

Організація управління через управлінську ситуацію як прогресивний метод кадрового забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування (р - Реферат

Організація управління через управлінську ситуаціюяк прогресивний метод кадрового забезпечення органівдержавної влади та місцевого самоврядування

Проведення реформ в Україні значною мірою залежить від урахування управлінської ситуації як стану взаємодії учасників державно-управлінських відносин. Адже глибоке коріння багатьох протиріч і конфліктів, аварій та катастроф, надзвичайних ситуацій та криз знаходяться у сфері протиріч інтересів людини і держави, протиріч між учасниками державного управління, що багатогранно проявляється в тій чи іншій управлінській ситуації. І саме у цьому полягає велика небезпека для розвитку Української державності. Ситуаційний підхід має велике значення для розвитку теорії управління. Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які дуже впливають на організацію в цей конкретний час. Використання ситуаційного підходу допомагає зрозуміти та застосовувати такі рішення, які сприятимуть досягненню мети організації в конкретній ситуації.

Ситуаційний підхід, в основі якого лежить управлінська ситуація, в будь-якій сфері чи регіоні намагається зв'язати конкретні методи і процедури з певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти мети в організації управління найбільш ефективно.

Сьогодні управлінська ситуація в державі характеризується гострим політичним протиріччям: між основними напрямками суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку та орієнтаціями, сподіваннями і менталітетом більшої частини населення України; між завданнями реформ, в філософії яких закладено активну та незалежну поведінку людини, її безпосередньої участі в державному управлінні та звичками, що склались - жити "по вказівці зверху". Протиріччям між потребою для реалізаціїреформ в сильних, конструктивних інститутах державної влади і місцевого самоврядування, нестабільністю, слабкістю законодавчої бази, відсутністю державних конструктивних механізмів реалізації владних повноважень у державних органів влади і управління в регіонах.

Державне керування та управління через управлінську ситуацію пов'язано із значними труднощами, що вимагають вирішення низки важливих теоретико-методологічних проблем, багато в чому нових для нашої науки державного управління. Вчасне розуміння суті управлінської ситуації в сфері державного управління, особливостей та періодів її змін сприятиме якісному передбаченню, прогнозуванню, вирішенню критичних ситуацій, виходу з конфліктів та криз в тих чи інших сферах управління та в державі, що особливо характерні для перехідного періоду.

Виходячи з того, що державне управління має забезпечувати не лише стабільність та незмінність держави і суспільства, але і їх розвиток та зміни від того, яку конкретно ситуацію ми визнаємо управлінською, як спрогнозуємо причини та механізми її виникнення, багато в чому залежатиме прийняття якісних та конструктивних рішень з проблем державного управління, своєчасне попередження та максимальне скорочення ризику виникнення конфліктів, ефективної ліквідації надзвичайних ситуацій та криз, а відповідно, і рішень стосовно характеру формування та використання кадрових та інвестиційних ресурсів у процесі прогнозування здійснення державного управління.

Під управлінською ситуацією ми розуміємо певний стан та взаємодію учасників державно-управлінських відносин в конкретно-історичному визначеному часом інтервалі. Безумовно, це визначення не відображає всієї багатогранності та складності реально існуючих управлінських ситуацій у сфері державного управління. Разом з тим з методологічної точки зору важливо, що це визначення, як уявляється, дозволяє розмежовувати через стан та взаємодію учасників державно-управлінських відносин на "звичайні" та "надзвичайні" управлінські ситуації та інші форми дестабілізації в державному управлінні. Це має суттєве значення і з точки зору організації державного управління в екстремальній ситуації та її кадрового забезпечення. На наш погляд, найпростішу форму управлінської ситуації можна уявити за допомогою критеріїв, а саме: часовий, соціальний, економічний, політичний, екологічний, технічний, психологічний, організаційний, просторовий, мультиплікативний. Безумовно, ці критерії носять певну долю умовності. Важливою якістю вищезазначених критеріїв є їх системність. Лише наявність одночасно тієї чи іншої сукупності цих критеріїв дозволить класифікувати управлінську ситуацію як конфліктну або спірну, надзвичайну або кризову. Що стосується параметрів, які якісно описують критерії управлінської ситуації, то наявність всієї їх сукупності не є необхідною умовою для визначення ситуації як управлінської. В тій чи іншій конкретній обстановці деякі з них можуть бути відсутні.

Управлінська ситуація як процес здійснення державного управління, хоча і обмежується в часі, охоплює характерні тільки для неї тенденції, в тому числі й домінуючі тенденції. Можна припустити, що стан державного управління в процесі регулювання та саморегулювання (управлінська ситуація) відповідає загальній ситуації в країні. На наш погляд, доцільніше вважати, що оцінка ситуації в суспільстві не тотожна оцінці управлінської ситуації в державному управлінні. Оцінюючи управлінську ситуацію, що склалася в сфері державного управління під впливом централізації або децентралізації, компетентному органу потрібно обрати той юридичний інструментарій, за допомогою якого він забезпечить стабільність та ефективність державного управління.

Розгляд ситуації як важливого явища не є чимось новим в теорії управління. Ще в 20-х роках Мері Паркер Фоллетт говорила про "законні ситуації". Вона відмічала, що "різні ситуації потребують різних типів знань", і що людина, що має знання стосовно тільки до однієї ситуації, намагається бути в добре керованих дієвих організаціях, при всяких рівних умовах, каліфом на годину1. В 1948 р. Ральф Стогдилл (університет штабу Огайо) провів скрупульозне дослідження характерних рис лідерів і також дійшов до висновку, що саме ситуація більшою мірою визначає, які риси та навики потрібні лідеру2. Але тільки з 60-х років управління та суміжні дисципліни соціальних наук отримали достатній розвиток, щоб справитися зі змінами, що впливають на процеси управління в різних ситуаціях.

Важливими для розуміння розвитку державного управління через управлінську ситуацію є ідея О.О. Богданова про кризу як порушення рівноваги і переходу до нової рівноваги, як межі змін, що відбуваються в умовах кризи4, ідея Файоля про відповідальність як природний наслідок і необхідний придаток влади; ідея М. Фоллетт про конструктивний конфлікт, К. Арджіріса про адаптивний стиль управління та ін.

Управлінська ситуація - це сукупність умов, що визначають закономірності розвитку та функціонування організації. Вона застосовувалась як в соціології організації (Т. Парсонс), так і у загальній теорії організації і управління, включаючи класичну школу (А. Файоль, М.П. Фоллет), школу соціальних систем (Ч. Барнард), естонську групу (Д. Паг (Пью)), емпіричну школу (П. Друкер та ін).5

Стосовно до організації інколи встановлюють перелік ситуаційних змінних, до числа яких належить і стан зовнішнього середовища, технологія, тип і властивості персоналу, організаційні цілі, тип завдань, що вирішуються, стратегія, "правила гри" та ін. В першому варіанті управлінська ситуація трактувалась як характеристика об'єктивних умов життєдіяльності організації. Прибічники ситуаційного підходу намагались на основі типології стандартних управлінських ситуацій (ситуаційної матриці) визначити оптимальні вимоги, що пред'являються до типу організаційної структури, технології управління, стилю управління і т.д.

В багатьох сучасних концепціях розвитку організації, починаючи з феноменологічного підходу, управлінська ситуація розглядається як суб'єктивне сприйняття людьми та інтерпретація перерахованих (або інших) факторів. В інших сучасних практико-орієнтованих підходах (проблемний підхід) вона інколи розуміється як сукупність унікальних проблем, що виникають в процесі управлінської діяльності (А.І. Пригожий).

Вірогідність виникнення управлінських ситуацій у сфері державного управління практично ніколи не дорівнює нулю, звідси можна зробити висновок про необхідність організації управління державною системою і її функціонування та безпеку протягом всього існування управлінської ситуації. як в умовах централізації, так і в умовах демократизації.

Так, ситуація на ринку праці - співвідношення між попитом і пропозицією в сфері людських ресурсів. На таку ситуацію впливатимуть макроекономічні параметри: темпи економічного росту, рівень інфляції та безробіття, структурні зміни в різних секторах економіки (вугільній, електронній, харчовій) і т.п. В подібній ситуації виникає завдання визначити вплив передбачуваної динаміки макроекономічних показників на потреби в кадрах у тій чи іншій установі, організації, органі державної влади чи органі самоврядування.

Кадрова ситуація в будь-якому органі влади чи управління відрізняється залежно від конкретних умов, несе на собі риси загальних тенденцій, що характеризують кадрові процеси у вітчизняній системі державного управління чи самоврядування. На думку багатьох дослідників, ці зміни сьогодні визначаються як кризові. Найбільш суттєвим їх проявом є "розрив між проголошеною кадровою політикою і реальною практикою"6.

Дослідження організаційно-правового забезпечення дії службовців органів державної влади та самоврядування в управлінських ситуаціях і факторів, що визначають хід управлінської ситуації, дозволяє виявити деякі специфічні закономірності та механізми правового регулювання учасників державного управління.

Loading...

 
 

Цікаве