WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Розмежування повноважень між обласними радами та обласними державними адміністраціями в сфері державного управління - Реферат

Розмежування повноважень між обласними радами та обласними державними адміністраціями в сфері державного управління - Реферат

Розмежування повноважень між обласними радами та обласними державними адміністраціями в сфері державного управління

Перед Україною постала проблема розбудови такого державного ладу, який дав би можливість використати усі суспільні ресурси для досягнення завдань національного розвитку. Визначена Конституцією України модель організації виконавчої влади не знімає з порядку денного пошук досконалішого варіанту цієї моделі, особливо в областях.

Початковий етап державотворення в Україні завершується. Проте залишилися певні питання, головним з яких є співвідношення принципів державного управління та місцевого самоврядування. Це питання до кінця не вирішено. Суспільство зацікавлене у найшвидшому його розв'язанні. Не останнє місце у цій суперечці займає питання вертикалі влади. Час від часу посилюються позиції прихильників радянської системи, тобто підпорядкування вертикалі Верховній Раді України, що, по суті, є створенням вертикалі рад усіх рівнів. "Сама постановка цього питання є нонсенсом, оскільки ради є колегіальним органом, через що їх вертикаль не буде міцною, наскільки це необхідно для повноцінного державного ладу, який забезпечив би стабільність у суспільстві та проведення соціальних і економічних реформ".1 До того ж, Верховна Рада України за Конституцією України є вищим законодавчим органом, а місцеві ради є органами місцевого самоврядування. їх конституційно-правовий статус абсолютно різний, і ,таким чином, їх просто неможливо вибудувати в одну вертикаль.

Одним із ключових питань, яке суттєво впливає на розуміння поняття, суті місцевого самоврядування та його місця в державі, є питання про природу тих функцій та завдань, які покликані здійснювати органи місцевого самоврядування. Іншими словами, йдеться про те, чи органи місцевого самоврядування здійснюють у межах своїх повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", загальнодержавні функції і завдання, чи вирішують лише свої власні або, так звані, питання місцевого значення?

Постановка цієї проблеми обумовлена передусім тим, що сьогодні в Україні наполегливо проводиться думка про те, що діяльність органів місцевого самоврядування, нібито, має бути зосереджена виключно на вирішенні питань місцевого значення. Ця концепція знайшла своє втілення в Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з яким "Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України."

"Сама по собі ідея зосередження діяльності органів самоврядування на вирішенні питань місцевого значення не є новою і має своє джерело у теоретичній трансформації вчення про природні права громад, згідно з яким громада є рівною і незалежною від держави інституцією, а відтак, має право вирішувати лише свої власні, тобто місцеві справи, які випливають з природи самоврядних одиниць, у даному разі громади, типовим прикладом якої була автономія середньовічних міст."3

Говорячи про обсяг повноважень органів місцевого самоврядування, слід зазначити, що це проблема швидше політична, аніж правова. Кожна держава наділяє органи самоврядування повноваженнями з урахуванням своїх національних, історичних та інших традицій. Але, за всіх обставин, питання про обсяг повноважень органів місцевого самоврядування є тим лакмусовим папірцем, по якому визначається ступінь довіри держави до своїх громадян та органів, які вони обирають, а також ступінь демократичності держави.

Проголошення України незалежною демократичною державою зумовило пошук нової територіальної організації влади, який був досить складним i суперечливим. Свідченням цього є те, що, починаючи з 1991 р., в Україні відбулось кілька реорганізацій місцевої влади.

Розподіл між компетенцією органів державного управління та місцевого самоврядування згідно чинної Конституції України (ст.140) відбувається таким чином. Державні території - області та райони - віднесено до компетенції державного управління, а територіальні громади - міста, селища, села - до компетенції місцевого самоврядування. У державних територіях формуються місцеві державні адміністрації, а територіальні громади формують органи місцевого самоврядування.

Прагнення знайти компроміс та безконфронтаційно поєднати принципи державного управління та місцевого самоврядування призвело до запровадження делегування повноважень по горизонталі - від обласних та районних рад, як представницьких органів, відповідним місцевим державним адміністраціям. Замість того, щоб чітко розмежувати сфери дії цих двох принципів, у Конституції України зроблено спробу їх поєднати, що призвело до фактичного відновлення двовладдя в областях та районах.

Теорія розмежування функцій і повноважень органів влади на місцях є дуже важливою. Розробка такої теорії успішно ведеться українськими вченими-юристами, фахівцями різних галузей права. В її основі - ідеї адміністративної та муніципальної реформ, верховенства права, децентралізації, балансу державних і місцевих інтересів тощо.

Питання про розмежування функцій та повноважень місцевих державних адміністрацій i органів місцевого самоврядування виникають тому, що ці органи часто вступають у конфлікти між собою через різне розуміння межі виконання своїх функцій та повноважень. Такі питання виникають між обласними та районними державними адміністраціями й відповідними радами.

Донедавна у розмежуванні функцій i повноважень органів влади на місцях головну роль відігравала політична практика, яка складалася на базі фактичного розмежування цих функцій i повноважень насамперед шляхом застосування політичних та адміністративних методів, зокрема, з боку місцевих державних адміністрацій. Вихід на переважно правові методи розмежування таких функцій i повноважень на місцях бажаний і можливий, але в умовах недостатнього розуміння ролі права в громадській думці, ще низької правової культури державних i муніципальних службовців, є досить складним. Тому не слід очікувати швидких i високих результатів від запровадження чинним законодавством нової системи розмежування функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Основний Закон держави визначив лише концептуальні засади місцевої влади в Україні, покладаючи регулювання переважної більшості питань організації, формування та відповідальності органів місцевої влади на поточне законодавство. Тим самим залишено простір для вдосконалення діяльності вказаних органів на законодавчому рівні відповідно до потреб суспільства i держави.

На розвиток положень Конституції України, Верховною Радою України в травні 1997 р. прийнято Закон "Про місцеве самоврядування в Україні", а також Закон "Про місцеві державні адміністрації". Але проблема вдосконалення місцевого управління сьогодні залишається актуальною.

Україні необхідна модель організації місцевої влади, здатна забезпечувати необхідну єдність державної влади i самостійність територіальних громад у розв'язувані питань місцевого значення. Вирішення цієї проблеми надзвичайно важливе в реформуванні української державності.

Одним із чинників, який має для цього першочергове значення, є розмежування повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Відповідно до Конституції та законів України їм надано широкі повноваження, які часто дублюються. їх розмежування ускладнюється тим, що на практиці досить важко провести чітку межу між функціями та повноваженнями місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, оскільки i ті, i інші, звичайно, не тільки здійснюють локальні функції, а й вирішують певні завдання, поставлені центральною владою. Тому однозначно визначити, якими саме питаннями мають займатися місцеві ради, взагалі неможливо. Адже насправді більшість вирішуваних ними проблем мають як місцеве, так i загальнонаціональне значення i обмеження компетенції цих органів лише локальними, другорядними питаннями означало б відведення місцевому управлінню другорядної ролі.

Loading...

 
 

Цікаве