WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Управління спільною комунальною власністю - Реферат

Управління спільною комунальною власністю - Реферат

Неможливо обійти і питання щодо доцільності тієї чи іншої передачі. Так, частиною 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" чітко визначено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Однак, при прийнятті рішень на сесіях відповідних рад стосовно передачі об'єктів ні в самих рішеннях, ні в додатках не вказується, чи прораховувалась така доцільність і як вона в подальшому вплине на надання якісних послуг населенню. На жаль, таке ставлення при передачі майна, коли не враховується доцільність такої передачі і можливі наслідки, вже надало матеріальної шкоди, особливо коли це стосувалося об'єктів житлово-комунального господарства. Тому, при прийнятті закону про комунальну власність вкрай необхідно передбачити можливість об'єктивного, економічного підходу до механізму такої передачі, щоб з урахуванням висновків комісій з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності дійсно прораховувати можливі наслідки такої передачі як в матеріальному, так і в суто економічному аспекті. При прийнятті закону слід також врахувати необхідні умови та обсяг надання послуг населенню, тому що без урахування таких показників неможливо надати об'єктивність тієї чи іншої передачі, а тим більше прорахувати її наслідки.

Значно потребує і розкриття питання щодо призначення і звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що перебувають в управлінні обласних та районних рад. Чинним законодавством, зокрема пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено тільки загальне положення стосовно цього питання. І якщо по призначенню керівників на пленарних засіданнях питань не виникає, то у питаннях їх звільнення виникає дуже просте, а в той же час і складне суто технічне питання. Справа в тім, що чинним законодавством передбачено, що сесія ради скликається при необхідності, але не менше одного разу на квартал. Іноді період часу між сесіями може тривати до п'яти - п'яти з половиною місяців і процес звільнення керівника може надто затягнутися, а кожного разу по таких випадках збирати позачергову сесію не лише в матеріальному, а й організаційному плані дійсно недоречно. На місяцях по-різному поставилися до вирішення цих питань. Так, деякі ради надали можливість призначати і звільняти керівників, укладати необхідні з ними договори найму головам обласних та районних рад. Хоча відповідно до вищезазначеної статті такі питання вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях. Вважаємо, що практика передачі повноважень ради головам обласних і районних рад у питаннях призначення і звільнення керівників є негативною і при прийнятті закону про комунальну власність на це слід звернути особливу увагу. Якщо є спільна власність - повинна бути персональна відповідальність, підкріплена спільною думкою депутатського корпусу, і відповідальність керівника буде зростати, коли його призначення чи звільнення з посади залежатиме не від однієї особи, а тільки від рішення депутатів відповідної ради. Як один із варіантів стосовно кадрових питань можливо передбачити запровадження у новому законі єдиної стандартної форми договорів-найму керівників комунальних підприємств, установ та організацій, які повинні затверджуватися радою та містити порядок, процедуру призначення і звільнення керівників.

Доречно приділити більше уваги і детальному визначенню терміну "управління майном спільної власності територіальних громад району (області)". По кількості прийнятих рішень стосовно майнових питань іноді складається враження, що, на думку деяких районних та обласних рад, управління спільною власністю зводиться тільки до передачі чи відчуження майна. При прийнятті закону про комунальну власність бажано більше уваги приділити розкриттю питання управління спільною комунальною власністю. При цьому враховуючи не тільки загальні положення, а й конкретні заходи, які будуть впливати на розвиток, а не руйнацію спільної власності територіальних громад. Слід також приділити увагу окремому розділу, який буде стосуватися персональної відповідальності за використання майна спільної власності посадовими особами місцевого самоврядування. Як показує досвід, безвідповідальність у цьому питанні призводить до доведення підприємств комунальної власності до банкрутства і відповідальність за ці дії покладають на ради, а не посадових осіб, з вини яких були вчинені дані дії.

У законі слід врахувати і механізм оформлення різного роду документів, які стосуються належності та використання майна спільної власності. Необхідно також детально викласти опис, зміст та порядок складання документів. Практика свідчить, що без урахування вищезазначеного, на рівні обласних та районних рад буде використано різні форми документів, які в процесі використання не зможуть бути перевірені на їх достовірність. У цих питаннях повинна бути загально визначена єдина форма документів обліку майна, процедура складання та їх використання. Таким чином, при вирішенні майнових питань з різних регіонів буде можливість значно уникнути підробок документів та зекономить час на їх перевірку. Безумовно, найкращим варіантом вирішення питань обліку майна є систематизація об'єктів спільної комунальної власності на рівні областей та районів. В ідеалі - створення на рівні держави єдиного банку даних об'єктів комунальної та спільної комунальної власності.

Підсумовуючи, слід констатувати, що існуючий неоднозначний підхід до концептуальних положень та визначення цілого ряду питань, які стосуються управління майном спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району (області) при існуванні низки діючих законів та інших нормативних актів, що регулюють такі відносини, слід нарешті врахувати при прийнятті закону про комунальну власність.

Література

1. Конституція України //Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. -№ 30. - Cm. 141.

2. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року № 697-12: //Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. -№ 20. - Ст.249.

3. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ: // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. -№ 14. - Cm.168.

4. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року № 887-ЖІ: //Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. -№ 24. - Ст.272.

5. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992року № 2269-ЖІ: //Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1992. -№ 30. - Ст.416.

6. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997року № 280/97-ВР: //Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1997. -№ 24. - Cm.170.

7. Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 3 березня 1998 року № 147/98-ВР //Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1998. - № 1998. -№ 34. - Ст.228.

8. Про право комунальної власності та управління об'єктами права комунальної власності. Проект Закону України.

Loading...

 
 

Цікаве