WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Сучасні тенденції в управлінні житлово-комунальною сферою міста - Реферат

Сучасні тенденції в управлінні житлово-комунальною сферою міста - Реферат

Серед тих жителів, хто знайомий із загальною концепцією товариств, третина інформована також про способи їх організації. Більше половини мешканців позитивно оцінюють загальні результати життєзабезпечення в будинках подібного типу.

Сама ідея кондомініумів переважно позитивно оцінюється жителями міста (90 %). 53 відсотки від числа опитаних вважають її корисною і своєчасною, здатною вплинути на розвиток ринкових реформ і підвищення якості життя. Заперечують позитивність самої ідеї участі мешканців в управлінні будинками менше десятої частини опитаних. Саме мешканці будинків, у яких створені кондомініуми, є найбільш стійким і значущим джерелом інформації про розвиток ринкових механізмів у житлово-комунальній сфері.

Неминучість звернення до форми товариств співвласників житлового будинку або в якійсь іншій формі (може бути територіальне управління) на стадії їх інтенсивного створення випливає з низької ефективності роботи житлово-експлуатаційних організацій. Багато проблем, пов'язаних з утриманням у належному стані будинку, вирішуються самими мешканцями, незалежно від рівня їх матеріального достатку. При цьому, зазвичай, найбільші проблеми не вирішуються, нагромаджуються роками й десятиліттями і жодним чином не вписуються в політику районних і міських житлово-комунальних управлінь.

Більшість населення вважає, що вони працюють по-старому, не тільки байдужі до потреб мешканців, але й відкрито їх ігнорують, вважаючи за краще вирішувати власні проблеми. Тільки у семи випадках із ста мешканці домагалися допомоги ЖЕКів у розв'язанні своїх проблем.

Тим часом, найбільшими проблемами жителів багатоповерхових будинків забудови 70-90-х років є питання ліфтового господарства, панельних стиків, освітлення прибудинкових територій, а будинків забудови 50-х років - фасади, капітальний і косметичний ремонт. Ця група проблем може вирішуватися тільки на інституціональному рівні - централізовано в рамках міської адміністрації при узгодженні всіх фінансових і технічних документів з іншими відомствами. В утриманні будинків окреслені також проблеми внутрішньобудинкової організації життєзабезпечення: чистоти під'їздів і прибудинкових територій, безпечність і захист від злочинних елементів та антисоціальних осіб. Зрозуміло, ЖЕКи не можуть і не повинні вирішувати внутрішньобудинкові проблеми. Як правило, вони залишаються в полі самоорганізації самих власників або квартиронаймачів. Однак цілковитого розуміння того, що ніхто не прийде і не наведе порядок у будинку, крім них самих, у мешканців поки що немає. Багато хто покладається на чиюсь, а не на свою ініціативу. Активних і ділових людей - одиниці. У тридцяти випадках із ста вони доводять розв'язання якихось проблем, що виникли в межах свого будинку, до конкретного результату.

Самоорганізаційні процеси у сфері житлово-комунального господарства пов'язані з посиленням відповідальності за якість життя у різних соціальних груп, з пошуком шляхів перетворення квартиронаймачів у власників, задоволенням зростаючих потреб населення. Самоорганізація в житлово-побутовій сфері означає гармонізацію життєвого середовища, способи самореалізації тих верств населення, які найменше зайняті в інших соціальних нішах, форми залучення до реалізації державних рішень про самоврядування

Приватизація житла є реально діючим механізмом здійснення реформ у житлово-комунальній сфері. Дослідження показують, що приватизація житла залежить від технічного стану будинків, їх комфортності, розташування у найбільш сприятливих з точки зору інфраструктури районах міста, типу забудови тощо. Менше впливає чинник матеріального достатку. Частка тих, хто приватизував житло, в обласних центрах України становить половину населення, третина мають намір зробити це у найближчий рік-два, що створює сприятливі умови для продовження реформ шляхом утворення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Мотиви неучасті в процесі приватизації мають не економічний, а скоріше організаційний і ментальний характер. При цьому незначна частина мешканців поділяє відповідальність за якість життя, атмосферу міського середовища і санітарного стану конкретного будинку і під'їзду.

Товариства мешканців, організовані звичайно з ініціативи людей, що приватизували свої квартири, створюють більш дієві інструменти утримання житлового фонду, формують іншу ціннісно-нормативну систему житлових умов. Орієнтація на значущість комфортних умов проживання і серед найближчого оточення виражені в них сильніше, ніж у інших категорій населення.

Більшому поширенню товариств заважає відсутність правових норм, які регулювали б взаємовідносини житлово-експлуатаційних організацій і об'єднань, слабкий розвиток конкурентного середовища в житловій сфері, незацікавленість самих державних чиновників у подальшому зростанні числа товариств. На процес утворення об'єднань впливає слабка платоспроможність населення і безпосередньо неплатежі мешканців за житлово-комунальні послуги. Протиріччя в цьому випадку загострюються: держава вже не планує ремонтні роботи, а капітальні накопичення новими господарями не проводяться. Частково проблему неплатежів можна вирішити за рахунок удосконалення згаданих правових норм і системи адресних субсидій, тарифів, реалізацією програми зберігання ресурсів, що поставляються.

Ідея об'єднань співвласників багатоквартирного будинку повинна поширюватися більш активно. Основними джерелами мають стати телебачення, газети, спеціальні видання. На особливу увагу заслуговують сам досвід організації товариств і взаємовідносин власників приміщень, способи їх функціонування і взаємодії з обслуговуючими підприємствами.

Ідея житлових товариств повинна просуватися не агресивно з елементами примушування, поступально і планомірно - як частина стилю життя, через зростання значущості цінності соціального і побутового комфорту. Тому поряд з рекламою будинків подібного типу благоустрою прилеглих до них територій в основу пропаганди може бути покладений тип взаємовідносин мешканців, результати конкретно зробленої спільної роботи, загальна атмосфера задоволення і безпеки.

Ідея товариств не чужа всім верствам населення, незалежно від їх матеріальної забезпеченості, однак стратегії формування об'єднань і принципи їх функціонування можуть бути різними. Вони залежать як від типу забудови будинків, технічного стану споруд, так і від вимагання тих або інших елементів товариства з боку мешканців. Разом з тим у самих об'єднаннях не накопичений ще достатній досвід, не відпрацьовані варіанти, що відповідають різноманітним моделям створення таких організацій. Тому набір варіантів і типологія в організації житлових товариств повинні стати предметом подальшого наукового дослідження.

Література

1. Кривобок В. Житлово-комунальна реформа і вибір моделі побудови міських служб // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. Bun..2 /За заг. ред. В.І. Лугового, В. М. Князєва. - К.:Вид-во УАДУ 2000.- 456 с

2. Крижанівський С Територіальній громаді - належні повноваження //Міське самоврядування - 1998.- № 5-7.

3. Лебедев М., Макухін О. Управління в житлово-комунальній сфері в умовах реформування органів місцевого самоврядування (досвід, проблеми та перспективи розвитку), //Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України Bun. 2.-B 2 ч.- Ч.2 /За заг. ред. В.І. Лугового, В. М. Князєва.-К.: Вид-во УАДУ, 1999.-360 с

4. Різник А. Розвиток ринкових відносин у житлово-комунальній сфері//Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. Вип.1 /За заг. ред. В.І. Лугового, В. М. Князева. -К: Вид-во УАДУ, 2000.- 456 с.

Loading...

 
 

Цікаве