WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища - Реферат

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища - Реферат

Місцеві Ради народних депутатів:

  • забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;

  • дають згоду на розміщення з урахуванням екологічних вимог на підвідомчій території підприємств, установ і організацій;

  • затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планування й забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів;

  • видають і скасовують дозволи на окреме спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

  • затверджують місцеві екологічні програми;

  • організовують вивчення навколишнього природного середовища;

  • створюють і визначають статус позабюджетних, резервних, у тому числі валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів з охорони навколишнього природного середовища;

  • організовують у разі необхідності проведення екологічної експертизи;

  • інформують населення про стан навколишнього природного середовища;

  • організовують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи й організації (незалежно від їхнього підпорядкування та форми власності) та окремих громадян;

  • приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;

  • здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

  • припиняють господарську діяльність підприємств, установ і організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи припиняють (тимчасово) діяльність не підпорядкованих Радам підприємств, установ та організацій у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

  • координують діяльність відповідних спеціально вповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої Ради народних депутатів.

Виконавчі й розпорядчі органи місцевих Рад народних депутатів:

  • здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад народних депутатів;

  • координують діяльність місцевих органів управління, підприємств, установ і організацій, розташованих на території місцевої Ради народних депутатів, незалежно від форм власності та підпорядкування;

  • організують розробку місцевих екологічних програм;

  • визначають порядок оплати та розміри платежів за забруднення навколишнього середовища та захоронення (складування) відходів;

  • затверджують для підприємств, установ та організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком ресурсів республіканського значення, ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком викидів і скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів республіканського значення або природного середовища за межами території цієї Ради народних депутатів;

  • організують збирання, переробку, утилізацію й захоронення промислових, побутових та інших відходів на своїй території;

  • формують і використовують місцеві позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

  • погоджують поточні й перспективні плани підприємств, установ і організацій з питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;

  • забезпечують систематичне та оперативне інформування підприємств, установ, організацій та населення про стан навколишнього природного середовища, захворюваність населення;

  • організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян;

  • приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Громадське управління в галузі охорони навколишнього середовища здійснюється громадськими об'єднаннями, якщо така діяльність передбачена їхніми статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.

Громадські природоохоронні об'єднання мають право:

  • розробляти й пропагувати природоохоронні програми;

  • утворювати громадські фонди охорони природи за погодженням із місцевими Радами народних депутатів; за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об'єднань, виконувати роботи з охорони та відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення стану навколишнього середовища;

  • брати участь у проведенні спеціально вповноваженими державними органами управління перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

  • проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;

  • одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього середовища, джерела його забруднення, про програми й заходи з охорони навколишнього середовища;

  • виступати з ініціативою проведення референдумів з питань, пов'язаних з охороною природи, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;

  • вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Метою управління в галузі охорони навколишнього середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів.

Література

  1. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік // Урядовий кур'єр. — 2000. — № 34. — С. 5—12.

  2. Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. — К.: ІТЕМ, 1995.

  3. Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998.

  4. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб. пособие / Под ред. Т. Г. Морозовой, А. В. Пикулькина. — М.: Финстатинформ, 1997.

  5. Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

  6. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наук. думка, 1999.

  7. Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Финстатинформ, 1997.

  8. Леслі А. П. Аналіз державної політики. — К.: Основи, 1999.

  9. Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей. — М.: Прогресс-Универс, 1994.

  10. Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.

  11. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. — Львів: Укр. технології, 1999.

  12. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.: Поліграфкнига, 1998.

  13. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. — К.: Основи, 1993.

  14. Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. — К.: Наук. думка, 1997.

Loading...

 
 

Цікаве