WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Науково-технічний прогрес та економічне зростання - Реферат

Науково-технічний прогрес та економічне зростання - Реферат

Науково-технічні досягнення, що пов'язані зі створенням і впровадженням у виробництво нових технологій і товарів, зумовлюють зниження витрат економічних ресурсів у розрахунку на одиницю кінцевої продукції або на одиницю її корисного показника. Такі технологічні зміни дають можливість виготовляти більше продукції за умов обмежених ресурсів, тобто збільшують максимально можливий випуск продукції економікою. Вплив НТП на розташування кривої можливостей можна наочно пояснити за допомогою графіка (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Вплив науково-технічного прогресу на розташування кривої виробничих можливостей

Розглянемо графік кривої виробничих можливостей економіки, яка виготовляє тільки два види продуктів (двосекторна модель). Якщо технологічні зміни стосуються тільки одного виду продуктів, наприклад А, то крива виробничих можливостей зі свого первісного положення аб переміщується в положення а1б. Якщо технологічні зміни стосуються тільки продукту Б, то крива переміщується в положення аб1. У разі, коли змінюється технологія виготовлення обох видів продуктів, крива виробничих можливостей набуває вигляду а1б1. Отже, крива виробничих можливостей зміщується назовні, якщо завдяки технологічним змінам наявні ресурси стають продуктивнішими.

Але в моделі кривої виробничих можливостей економічні ресурси присутні незримо. Тільки моделі виробничих функцій містять їх кількісні обсяги та демонструють математичну залежність між цими ресурсами й обсягами виробленої продукції. Виробничу функцію можна зобразити у вигляді ізоквант у системі координат "капітал" — "робоча сила". Кожна ізокванта відповідає фіксованому обсягу виробництва за різних комбінацій витрат ресурсів капіталу та робочої сили.

Рис.. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення кривих виробничої функції

Рис. 5.3. Переміщення ізоквант під впливом науково-технічного прогресу

Будь-яка зміна в пропорціях витрат факторів праці (L) і капіталу (К) відповідає рухові вздовж ліній ізокванти. Припустімо, що початково продуктивності факторів праці та капіталу в економіці відповідає Y0, причому капіталу витрачається К2 і праці — L0, що відповідає ізокванті І0. Науково-технічний прогрес, що зумовлює збільшення продуктивності факторів за умов незмінного обсягу виробництва Y0, переміщує ізокванту в положення І1. При цьому на виготовлення обсягу продукції Y0 потрібно витратити ресурсів К1 і L1 (К1  К0; L1  L0). Унаслідок цього поверхня виробничої функції переміщується з положення А0В0О в положення А1В1О. Отже, науково-технічний прогрес дає змогу отримати таку саму кількість продукції, використавши меншу кількість ресурсів чи більшу кількість продукції, витративши таку саму кількість ресурсів.

Унаслідок конкретних виявів науково-технічного прогресу переміщення ізокванти може мати різні напрями. Це залежить від змін у пропорції факторів виробництва. Якщо науково-технічний прогрес збільшує відношення капіталу до робочої сили, то науково-технічний розвиток втілюється у працеощадному розвитку виробництва. На рис. 5.3 такий стан показано за допомогою переміщення ізокванти з положення I0 в положення І3. Якщо це відношення знижується, то такі технологічні зміни називаються капіталоощадними. Капіталоощадні зміни переміщують ізокванту з положення І0 в положення І2. Науково-технічний прогрес може бути нейтральним стосовно праці та капіталу. У цьому разі ізокванта переміщується з положення І0 в положення І1. Але нейтральний науково-технічний прогрес, залишаючи незмінним співвідношення праці та капіталу, може впливати на економію інших факторів виробництва — зокрема матеріальних ресурсів. Такі технологічні зміни називаються ресурсоощадними. Технологічні зміни можуть мати й соціальній ефект як у сфері виробництва, так і у сфері споживання.

Рис. 5.4. Вплив науково-технічного прогресу на рівноважне економічне зростання

Розглянути вплив науково-технічного прогресу на економічне зростання можна за допомогою макроекономічного аналізу рівноважного стану економіки. Як відомо, графічно стан економічної рівноваги зображується за допомогою кривих сукупного попиту (СП0) і сукупної пропозиції (СПр), які перетинаються у точці Т. Розглянемо графік економічної рівноваги за кейнсіанською5 теорією (рис. 5.4).

Коли економіка перебуває в стані неповного використання ресурсів (відтинок АБ кривої СПр), технологічні зміни збільшують ВВП, не порушуючи при цьому економічної рівноваги. На про-міжному відтинку (БВ), коли починається інфляційний "перегрів" економіки, технологічні зміни зумовлюють як збільшення ВВП, так і зменшення ціни (за сталої СП0). Це відображається на графіку переміщенням кривої сукупної пропозиції з положення СПр1 у положення СПр2 і відповідним переміщенням стану рівноваги з точки Т1 в точку Т2. При цьому ВВП збільшується (ВВП2 > ВВП1), а ціна зменшується (Ц2 < Ц1). Якщо одночасно з технологічними змінами відповідно збільшується сукупний попит, то крива СП0 переміщується з положення СП01 в положення СП02. Збереження економічної рівноваги робить можливим за постійної ціни (Ц1 = Ц3) збільшення ВВП до рівня ВВП3 (ВВП3 > ВВП2).

Отже, науково-технічний прогрес справляє позитивний вплив на рівноважне економічне зростання на будь-якому етапі розвитку. У стані рецесії економічна політика має бути спрямована на відродження завдяки технологічним змінам економічного потенціалу більш швидкими темпами. У стані інфляційного розвитку технологічні зміни особливо бажані, бо саме вони можуть збільшити реальний ВВП і в такий спосіб зменшити інфляцію. Відтак науково-технічний прогрес може стати потужним антиінфляційним засобом. Ці висновки дуже важливі для формування майбутньої економічної політики України, бо можливість виходу з кризи нашої країни ще й досі недостатньо пов'язується з обов'язковим запровадженням усіх досягнень науково-технічного прогресу.

Література

  1. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік // Урядовий кур'єр. — 2000. — № 34. — С. 5—12.

  2. Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. — К.: ІТЕМ, 1995.

  3. Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998.

  4. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб. пособие / Под ред. Т. Г. Морозовой, А. В. Пикулькина. — М.: Финстатинформ, 1997.

  5. Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

  6. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наук. думка, 1999.

  7. Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Финстатинформ, 1997.

  8. Леслі А. П. Аналіз державної політики. — К.: Основи, 1999.

  9. Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей. — М.: Прогресс-Универс, 1994.

  10. Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.

  11. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. — Львів: Укр. технології, 1999.

  12. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.: Поліграфкнига, 1998.

  13. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. — К.: Основи, 1993.

  14. Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. — К.: Наук. думка, 1997.

1 Адам Сміт (1723—1790) — шотландський філософ і економіст. Головна праця: "Дослідження природи і причин багатства народів".

2 Карл Маркс (1818—1883) — німецький філософ і економіст. Головна праця: "Капітал".

3 Альфред Маршал (1842—1924) — англійський економіст. Головні праці: "Принципи економіки", "Промисловість і торгівля".

4 Йозеф Шумпстер (1883—1950) — австрійський економіст. Головна праця: "Теорія економічного розвитку".

5 Джон Мейнард Кейнс (1883—1946) — англійський економіст. Головна праця: "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей".

Loading...

 
 

Цікаве