WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне замовлення як засіб задоволення державних потреб - Реферат

Державне замовлення як засіб задоволення державних потреб - Реферат

Останніми роками намітилась чітка тенденція зменшення фінансування державного замовлення. Сьогодні його питома вага у витратній частині Державного бюджету України становить близько 1,5 процента.

Гарантом за зобов'язаннями державних замовників є Кабінет Міністрів. Він визначає і затверджує: державних замовників; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок, формують державне замовлення і доводять до замовників збалансовані з фінансовими ресурсами обсяги поставок продукції для укладання контрактів із виконавцями.

Продукція, що поставляється виконавцями державних замовлень, має відповідати обов'язковим вимогам державних стандартів та іншим умовам, передбаченим контрактами.

З метою ефективного використання державних фінансових ресурсів, створення конкурентного середовища на ринку і запобігання необґрунтованому завищенню цін державний замовник зобов'язаний здійснювати конкурсний відбір виконавців через проведення торгів. Проведення торгів є обов'язковим, коли вартість закупівель становить 10 тис. грн. і більше.

Конкурс — це форма розміщення замовлення на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг), яка передбачає вибір претендента шляхом оцінки його пропозицій. Претендент — це потенційний виконавець державного замовлення, суб'єкт господарської діяльності будь-якої форми власності, який підтвердив намір узяти участь у конкурсі і подав (або збирається подати) тендерні пропозиції.

Конкурсний відбір виконавців здійснюється за такими етапами: формування конкурсного комітету; оголошення про проведення конкурсу; попередня кваліфікація претендентів; подання тендерних пропозицій; оцінка й порівнювання тендерних пропозицій; визначення переможця конкурсу; укладання контракту.

Формування конкурсного комітету в кількості не менше п'яти осібздійснює державний орган-замовник. До комітету мають входити представники замовника, а в разі потреби також представники міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Головою комітету є керівник організації-замовника або вповноважена ним особа.

Оголошення про проведення конкурсу публікується не пізніше як за 30 днів до початку конкурсу в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та в іноземній пресі. Інформація повинна містити: назву та адресу замовника; стислий опис продукції та вимог замовника; дату подання інформації для попередньої кваліфікації претендентів; місце й дату отримання тендерної документації та проведення конкурсу; роз'яснення щодо порядку проведення конкурсу та ін.

Попередня кваліфікація претендентів здійснюється з метою визначення списку претендентів. Для цього конкурсний комітет аналізує інформацію (заяви, анкети і т. п.), одержану від претендентів, визначає на її основі технічні, організаційні, фінансові можливості кожного з них та приймає відповідне рішення. Кожному із затверджених претендентів надсилається запрошення до участі в конкурсі, а також тендерна документація. Тендерна документація — це комплект документів, який містить інформацію про предмет замовлення, умови та вимоги до складання тендерної пропозиції і т. п.

Подання тендерних пропозицій здійснюється учасниками конкурсу на адресу конкурсного комітету. Тендерна пропозиція — це пропозиція щодо певного об'єкта закупівлі, яка готується і надається на конкурс претендентом відповідно до вимог тендерної документації. Тендерна пропозиція має вміщувати дані щодо вартості виконання контракту, тобто суми коштів, за яку претендент згоден виконати умови конкурсного замовлення.

Оцінка і порівнювання тендерних пропозицій здійснюється конкурсним комітетом за такими критеріями:

  • найнижча ціна за умови забезпечення необхідної економічності та ефективності продукції;

  • найвигідніша з економічного погляду тендерна пропозиція з урахуванням різних критеріїв її оцінки: ціни; дати поставки; ефективності витрат; якості; естетичних та функціональних характеристик; екологічної чистоти; післяпродажного обслуговування й технічної допомоги; умов розрахунків; обсягів застосування місцевих ресурсів; можливостей економічного розвитку, що відкриваються у зв'язку з реалізацією тендерних заявок, включаючи підвищення інвестиційної активності, розвиток підприємництва, стимулювання зайнятості населення тощо.

Замовник торгів повинен зазначити в тендерних документах усі критерії, які він має намір застосувати для визначення переможця.

Визначення переможця конкурсу здійснює конкурсний комітет з урахуванням висновку спеціально створеної експертної ради. Протокол рішення комітету затверджується замовником. Результати конкурсу публікуються в пресі.

Укладання державного контракту. Підставою для укладання контрактів з переможцем конкурсу є затверджений замовником протокол рішення конкурсного комітету.

Переказування коштів Державного бюджету на оплату договорів, укладених з постачальниками — переможцями торгів, здійснюється через головне управління та територіальні органи Державного Казначейства або через уповноважені банки на підставі звіту, затвердженого Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, про результати проведення торгів (коли вартість закупівель дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 100 тис. доларів США) чи протоколу (коли вартість закупівель становить від 10 тис. грн. до суми, еквівалентної 100 тис. доларів США).

Слід зазначити, що в Україні переважна частина державних закупівель товарів здійснюється поза межами державного замовлення. Насамперед, це стосується закупівлі товарів іноземного виробництва. Фінансування таких закупівель здійснюється згідно з кошторисом видатків на утримання державних органів. Так сталося через те, що дія норм закону "Про поставки продукції для державних потреб" поширюється лише на вітчизняних постачальників. Тому існує нагальна потреба в законодавчому забезпеченні функціонування єдиної системи державних закупівель, яка сьогодні регламентується нормативно-правовими актами уряду. Цей крок дасть можливість реалізувати наміри України щодо інтеграції до системи Всесвітньої організації торгівлі (WTO).

Однак вступ до WTO не може бути самоціллю. Він повинен відповідати національним інтересам. Питання, яку стратегію обрати: протекціонізм чи конкурентоспроможність — має вирішуватися в контексті пріоритетів зовнішньоекономічної політики.

Література

  1. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік // Урядовий кур'єр. — 2000. — № 34. — С. 5—12.

  2. Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. — К.: ІТЕМ, 1995.

  3. Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998.

  4. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб. пособие / Под ред. Т. Г. Морозовой, А. В. Пикулькина. — М.: Финстатинформ, 1997.

  5. Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

  6. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наук. думка, 1999.

  7. Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Финстатинформ, 1997.

  8. Леслі А. П. Аналіз державної політики. — К.: Основи, 1999.

  9. Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей. — М.: Прогресс-Универс, 1994.

  10. Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.

  11. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. — Львів: Укр. технології, 1999.

  12. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.: Поліграфкнига, 1998.

  13. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. — К.: Основи, 1993.

  14. Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. — К.: Наук. думка, 1997.

Loading...

 
 

Цікаве