WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне регулювання ведення мисливського господарства (магістерська робота) - Курсова робота

Державне регулювання ведення мисливського господарства (магістерська робота) - Курсова робота

Методи охорони диких тварин в мисливських угіддях включають наступні організаційні заходи:

  • проведення роз'яснювальної роботи серед населення, мисливців та посадових осіб;

  • організація збору та отримання інформації про порушення правил полювання, що готуються, здійснюються чи вже здійснені організаціями, посадовими особами і окремими громадянами;

  • організація оперативної роботи мисливствознавців та єгерів разом з іншими органами охорони фауни по виявленню і затриманню порушників правил полювання, збору необхідних речових доказів і оформлення документів на браконьєрів;

  • вжиття заходів по притягненню порушників правил полювання до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової чи кримінальної відповідальності;

  • організація виконання пред'явлених порушникам санкцій – стягнення штрафів, цивільних позовів, вилучення конфіскованої зброї, інших предметів полювання, продукції незаконного полювання та ін.

Браконьєри часто використовують для незаконного полювання дуже досконалі засоби чи зброю, включаючи всюдиходи і навіть вертольоти. Є випадки використання для незаконного полювання глушників, потужних електроосвітлювачів, інфрачервоних приладів нічного бачення, флюоресцентних речовин, а також магнітофони, що відтворюють звуки, тварин. Застосовують сучасні браконьєри і старі беззбройні способи добування як великих, так і дрібних тварин - петлі з металевого тросу. Для боротьби з порушниками правил полювання в мисливських угіддях використовуються, як правило, груповий рейдовий метод патрулювання, який забезпечує ефективний пошук, швидке затримання порушників, збір необхідних доказів. Правила для групи: організований виїзд в угіддя і таке ж повернення, чіткі дії керівника, пильність при перевірці документів; з порушниками говорить тільки керівник групи, висловлювання та обговорення – після відходу групи від осіб, які перевіряються.

Рейди можуть проводитися разом з працівниками міліції, відповідальними за боротьбу з браконьєрством, представниками лісової охорони, активістами громадських організацій, кореспондентами засобів масової інформації. В основному в рейді бере участь не менше трьох осіб, всі учасники повинні бути озброєні та мати відповідні посвідчення. Про маршрут оперативної групи в мисливські угіддя і її повернення ставляться до відома місцеві органи міліції, а на підприємствах лісового господарства – директор.

У випадку відмови підкоритися законним вимогам порушник попереджується про можливі наслідки своїх дій. У випадку грубого порушення правил полювання у браконьєра вилучається вогнепальна зброя та зброя, на яку немає дозволу.

1.3.Міжнародний досвід з питань спеціального використання тваринного світу

Світові тваринні ресурси поділяються на дві категорії - національні і міждержавні. Перші пов'язані з територією окремої держави, яка і визначає порядок їх використання, заходи по відтворенню. Щодо других, то вони переміщуються по територіях багатьох держав, зберегти їх можна тільки при відповідному міжнародному співробітництві.

Ідея міжнародного співробітництва з питань охорони природи та природокористування в завершеному вигляді була сформульована на початку XX століття (1913р., Швейцарія, Перший міжнародний з"їзд з охорони природи). Але ще в 1884р. у Відні відбувся Перший міжнародний орнітологічний конгрес, було створено Міжнародний орнітологічний комітет. Потім у 1902р. в Парижі укладена перша Конвенція про охорону птахів, підписана кількома європейськими державами. В 1911 році у Вашингтоні між США, Японією, Росією і Англією укладена Конвенція про охорону морського котика. У 1922 році в Лондоні заснована Міжнародна рада охорони птахів. В 1923 в Парижі почало працювати товариство охорони природи. В 1930 році в Парижі створено Міжнародну раду мисливствознавців.

Ідея міжнародного співробітництва особливо активно стала впроваджуватися в життя у повоєнні роки. Регулярно стали проводитися міжнародні з'їзди, конференції, асамблеї. Виникли і функціонують урядові міжнародні організації, серед них – Всесвітній фонд охорони дикої природи.

На даний час діє більше 150 міждержавних і глобальних природоохоронних конвенцій і угод. Частина з них так чи інакше стосується тваринного світу, зокрема видів-мігрантів. В 1971 році ухвалена " Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення, головним чином, як місце перебування водоплавних птахів". Цією конвенцією до об'єктів глобального значення віднесена Сиваська частина Азовського моря, Каркінітська, Ягорлицька і Тетерівська затоки Чорного моря, Дунайські плавні, території заповідників: "Чорноморський", "Кримський", "Дунайські плавні". Для виконання зобов'язань, взятих Україною відповідно до названої конвенції, видана постанова Кабінету Міністрів "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення"( 1995р.).

В 1973 році у Вашингтоні підписана "Конвенція про міжнародну торгівлю видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення". Мета Конвенції – припинення (чи бодай обмеження) і контроль за міжнародною торгівлею рідкісними видами, їх опудалами, яйцями, трофеями (рогами, шкурами тощо). Додатком до Конвенції є список рідкісних видів, складений за пропозиціями держав-учасниць. Періодично його переглядають, контроль забезпечують митні служби.

З 1979 року діє підписана в Бонні Міжнародна конвенція про охорону мігруючих видів тварин. В багатьох країнах Європи, в т.ч. в Україні, реалізується цілий ряд інших міждержавних програм і проектів (під егідою і українських і міжнародних організацій та фондів). Здійснюється міжнародний мисливський туризм, для нього розроблене відповідне нормативне забезпечення. В 1996р. Україна підписала Міжнародну Бернську конвенцію про мисливське господарство.

Відновлення оптимального поголівя диких мисливських тварин, з наступною ефективною охороною та раціональним використанням повинні стати основними завданнями мисливської галузі. Вирішення цієї складної природоохоронної проблеми в межах держави можливе тільки за умови всебічного, комплексного та науково-обгрунтованого підходу на різних рівнях - починаючи з первинного мисливського колективу, завершуючи загальнодержавними та міждержавними угодами і договорами.

Україна повинна увійти до міжнародної спільноти країн, щоб внести свою частку у збереження перелітних видів птахів або тварин з міжнародної Червоної Книги, а також вести експлуатацію запасів дичини за міжнародними правилами.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЯК ГАЛУЗІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1 Аналіз діяльності користувачів мисливських угідь

Івано-Франківської області

2.1.1 Загальна характеристика

Станом на 2007 р. мисливські угіддя Івано-Франківської області (загальна площа 968,7 тис.га) рішеннями Івано-Франківської обласної ради надані в користування терміном на 15 років 34-м мисливським господарствам. Є три групи користувачів мисливських угідь: 16 держлісгоспів (за ними закріплено 430,3 тис.га або 44% усіх мисливських угідь області), 8 мисливських господарств обласної організації УТМР (закріплено 416,9 тис.га або 43%), та 10 господарств інших форм власності (закріплено 121,5 тис.га або 13%). Повна інформація про користувачів мисливських угідь Івано-Франківської області подана в додатку А. З цього додатку видно, що поступово збільшується площа мисливських угідь, наданих підприємствам інших форм власності (приватні мисливські господарства, мисливські клуби та товариства).

Мисливські господарства області досить різноманітні як за розміщенням, своєю спеціалізацією, так і за площею (від 0,5 тис.га – МГ "Тисмениця" до 210,0 тис.га – мисливсько-риболовне виробниче підприємство обласної організації УТМР, дільниці якого розміщені у 8 районах області.

Мисливські господарства УТМР розміщені переважно в рівнинній та передгірській частині області і спеціалізуються на проведенні полювання на пернату і хутрову дичину для широких мас мисливців. За держлісгоспами управління лісового господарства переважно закріплені лісові угіддя, на яких проводиться ліцензійне полювання на копитних тварин (олень благородний, козуля, кабан, муфлон).

2.1.2 Економічна ефективність ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь області

В цілому по Україні ведення мисливського господарства носить збитковий характер і не перевищує 50% окупності. Основними джерелами прибутків є надходження від реалізації на ринку права на полювання. [8, с.10]. В Івано-Франківській області окупність мисливських господарств за останні три роки коливалась від 36% до 43%. Трудність проведення економічного аналізу полягає в тому, що мисливське господарство виступає як побічна галузь, наприклад в державних лісогосподарських підприємств лісового господарства, що не дає можливість проведення більш точної балансової оцінки. При проведенні економічного аналізу нами бралися показники, які містяться в річній статистичній звітності 2-тп (мисливство) затверджена наказом Держкомстату України від 22.06.2005 року. Потенційно збиткова та низька ефективність ведення мисливського господарства зумовлюється також низькою мотивацією до ефективності її ведення. Так, для прикладу, отримані 192 тис. грн. в 2006році від ведення мисливського господарства лісгоспами Івано-Франківського обласного управління лісового господарства становить лише 0,1% від отриманих загальних доходів, що становили в цьому році 119 504,5 тис грн. Дана пропорція доходів між веденням лісового і мисливського господарства в державних лісогосподарських підприємств практично не змінювалась і в попередні роки.

Loading...

 
 

Цікаве