WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне регулювання ведення мисливського господарства (магістерська робота) - Курсова робота

Державне регулювання ведення мисливського господарства (магістерська робота) - Курсова робота

На прикладі Івано-Франківської області структура державного управління мисливством виглядає наступним чином:

  • Івано-Франківське обласне управління лісового господарства облдержадміністрації є органом виконавчої влади з подвійним підпорядкуванням (обласна державна адміністрація та Державний комітет лісового господарства України) і здійснює як спеціально уповноважений обласний орган у веденні мисливства державний контроль за веденням мисливського господарства усіма мисливськими користувачами;

  • держуправління екологічної безпеки в Івано-Франківській області як спеціально уповноважений державний орган здійснює державний контроль за спеціальним використанням тваринного світу;

  • Івано-Франківська обласна рибоохоронна інспекція як державний орган, що уповноважений державою і знаходиться у віданні Міністерства АПК, здійснює державний контроль за дотриманням правил рибальства та організацією відтворення рибних запасів у природніх водоймах області;

  • у Івано-Франківському обласному управлінні лісового господарства створений спеціальний підрозділ, що безпосередньо здійснює державний контроль за веденням мисливського господарства усіма користувачами мисливських угідь області;

  • при державних лісогосподарських підприємствах (держлісгоспах) обласного управління лісового господарства в кожному адміністративному районі області введені посади районних державних мисливських інспекторів (районних мисливствознавців), які контролюють безпосередньо користувачів мисливських угідь.

1.2 Нормативно-правові засади в галузі охорони та раціонального використання диких тварин

У мисливській галузі використовуються наступні основні терміни:

мисливське господарство - це галузь господарства, завданням якої є раціональне використання, охорона і відтворення мисливських звірів і птахів, надання послуг мисливцям щодо проведення полювання, розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва;

мисливство - це вид спеціального використання тваринного світу, що здійснюється з метою задоволення рекреаційних, матеріальних та інших потреб громадян і суспільства шляхом добування диких звірів і птахів, які перебувають у стані природної волі в межах мисливських угідь;

полювання - це сукупність дій людини, спрямованих на пошук, вистежування, переслідування з метою добування, саме добування мисливських тварин, а також перебування осіб в межах мисливських угідь, в тому числі на польових та лісових дорогах з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування диких звірів і птахів, або з мисливськими собаками чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання, а також перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання, або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю, якщо вказані дії не повязані з виконанням особами своїх службових обов'язків.

У законодавстві України, що повязане з охороною та раціональним використанням тваринного світу ці терміни у розумінні різних законів тлумачаться заплутано, залежно від відомства, що готувало проект закону до подання у Верховну Раду. На сьогодні цілий ряд норм, що стосуються мисливської галузі „розкидані" по окремих законах, при цьому деякі з них викладені нечітко, що допускає на практиці їхнє неоднозначне тлумачення і дозволяє врешті-решт взагалі їх не виконувати через відсутність належного правового механізму їх реалізації. Адже завданням законодавства про тваринний світ є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження і поліпшення середовища перебування диких тварин, збереження умов постійного існування видового та популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах. Практичне розвязання відзначених проблем потребує неухильного дотримання вимог законодавства про тваринний світ.

Тому в цьому підрозділі для чіткого врегулювання правових та організаційних засад у цій галузі нами зроблено вибірку всіх цих розпорошених у законодавстві норм – вони частково закріплені у Законах України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природо-заповідний фонд", "Про тваринний світ", Водному та Лісовому кодексах.

Законодавче регулювання охорони та раціонального використання тваринного світу здійснюється за трьома напрямками: охорона середовища перебування тварин; збереження генетичного фонду тваринного світу; організація раціонального користування тваринним світом. Особливістю сучасного процесу розвитку екологічного законодавства є збільшення в ньому норм, що забезпечують активне функціонування всієї системи державного управління охороною та раціональним використанням тваринного світу (нормативно-правове регулювання моніторингу, розробки екологічних програм, економічного забезпечення мисливськогосподарської діяльності тощо).

Центральне місце серед актів законодавства, що регулюють ці відносини, займає Конституція України, яка визначає основні засади цієї політики та обовязок держави щодо забезпечення екологічної безпеки. З огляду на цей обов'язок Конституція визначає повноваження Верховної Ради України в галузі охорони довкілля, а також Президента України та Кабінету Міністрів [ 11, статті 85, 106, 116]. Основний Закон України визнає за кожним громадянином право користуватися природними об'єктами права власності народу [11, стаття13].

Згідно Конституції, природні ресурси України, в т.ч. ресурси тваринного світу, є об'єктами права власності українського народу, їх використання регулюється відповідними законодавчими актами

[ 11.8,стаття 13]. Одним з обов'язків держави є підтримання екологічної рівноваги на території України, тобто збереження природних комплексів і компонентів природних комплексів.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991р.) визначає, що Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища; на досягнення гармонійної взаємодії природи і суспільства; на охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Серед завдань цієї політики – попередження негативного впливу діяльності людини на природу, збереження природних ресурсів та генофонду живої природи у всій його видовій та просторовій різноманітності і цілісності. Названим законом встановлені компетенція і повноваження органів державного управління, органів місцевої влади, права та обов'язки громадян; передбачено ведення державних кадастрів природних ресурсів, моніторинг природного середовища, екологічна експертиза проектів, нової техніки і технології, матеріалів, речовин, продукції на предмет її екологічної безпеки; здійснюється розробка екологічних нормативів і програм.

Законом "Про природо-заповідний фонд України" (1992)[11, с.115] на землях природо-заповідного призначення (заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища) забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може впливати на стан природного комплексу чи перешкоджає його використанню за цільовим призначенням. Природо-заповідні території функціонують і охороняються відповідно до визначеного Законом режиму. На території Івано-Франківської області функціонує Карпатський природній національний парк загальною площею більш як 50 тисяч гектарів. На даній території не ведеться мисливське господарства і полювання заборонено.

"Водний кодекс України" (1995р.) передбачає, що на водних об'єктах (їх частинах), які використовуються для промислового добування риби та іншого водного промислу або мають значення для відтворення цих ресурсів, права користувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу. Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), зобов'язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби. Проведення гідромеліоративних робіт у місцях, де розводяться бобри та хохулі, здійснюється за погодженням з державними органами рибного і мисливського господарства.

Безпосередньо питань використання і відтворення тваринного світу стосується Закон України "Про тваринний світ" (1993)[11, с.44]. Він визначає тваринний світ як національне багатство України, природний ресурс загальнодержавного значення, що охороняється, відтворюється і використовується в інтересах всього народу. Об'єктами тваринного світу є хордові (в т.ч. хребетні) і безхребетні тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку. До об'єктів тваринного світу належать також частини диких тварин (роги, шкіра тощо), продукти їх життєдіяльності (мед, віск тощо), житла і споруди тварин, залишки викопних тварин. Охороні підлягають самі об'єкти тваринного світу і всі території, що є середовищем їх перебування.

Loading...

 
 

Цікаве