WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне регулювання ведення мисливського господарства (магістерська робота) - Курсова робота

Державне регулювання ведення мисливського господарства (магістерська робота) - Курсова робота

А шостий та сьомий абзаци необхідно виключити, тому що вишки та пахучі неотруйні приманки не відносяться до засобів, які безпосередньо використовуються для добування мисливських тварин, так як ні вишками ні приманками не відносяться до способів полювання.

Частину третю статті 15 викласти в такій редакції:„Полювання може здійснюватися з мисливською вогнепальною зброєю, що належить іншій фізичній особі або користувачу мисливських угідь лише в присутності власника цієї зброї чи уповноваженого працівника і за наявності у мисливця та власника зброї відповідних дозволів, виданих органом внутрішніх справ України, або уповноваженим органом іншої держави."

На даний час існуюча редакція статті 15 не дозволяє використовувати мисливську зброю користувача мисливських угідь, а лише дозволяє користуватись вогнепальною зброєю іншої фізичної особи. Також немає норми, коли мисливець мав би право використовувати невласну мисливську собаку. Дана поправка до закону дала б можливість заробляти кошти користувачам мисливських угідь на оренді вогнепальної мисливської зброї та аренді мисливських собак, що набагато полегшало б проведення іноземного мисливського полювання, так як перевезення через кордон вогнепальної зброї та мисливських собак повязано з великими труднощами.

В частині першій статті 16 слова „місцевими" замінити словами „територіальними". Дана заміна буде відповідати структурі влади.

Стаття 19 регламентує строки полювання.

Користувачі мисливських угідь розводять тварини у неволі , або напіввільних умовах тобто вольєрах. Пропоную додати, що „На мисливських тварин, придбаних користувачем мисливських угідь, або вирощених ним у неволі чи напіввільних умовах згідно з діючим законодавством, полювання може здійснюватись протягом усього року в усі дні тижня на окремих ділянках угідь, виділених користувачем для цієї мети за узгодженням із територіальним органом спеціально уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади в галузі мисливського господарства.

В нормативно-правовому акті, який встановлює строки полювання вказується відповідні дні тижня. Часто Кабінет Міністрів України переносить вихідні дні, тому пропоную доповнити статтю 19 абзацом, що „у випадку перенесення вихідних днів Кабінетом міністрів України, відповідно переносяться й дні полювання".

Частину першу у статті 17 викласти в такій редакції:

„Добування мисливських тварин здійснюється за одним з таких документів:

1) ліцензіями;

2) відстрільними картками;

3) дозволами (зокрема, на селекційний та вибірковий відстріл чи вилов хижих та шкідливих тварин, для наукових цілей, або інші дозволи на відстріл, що передбачені законодавством)".

Діюча норма додає плутаними до питання, які ж документи дають право на полювання. Тому необхідно визначити ліцензії, відстрільні картки і дозволи, як окремі документи на право добування мисливських тварин, чим запобігти різноманітним зловживанням, що мають місце при видачі таких дозволів.

Статтю 17 доповнити новою восьмою частиною такого змісту:

„Дозволи на селекційний та вибірковий відстріл чи вилов хижих та шкідливих тварин для наукових цілей або інші дозволи на відстріл видаються в порядку, передбаченому статтями 32, 33 цього Закону."

Визначення, що дозволи на селекційний та вибірковий відстріл чи вилов тварин та для ветеринарно-санітарної експертизи видаються на підставі статей 32 і 33 цього Закону тільки працівникам користувача угідь, уповноваженим здійснювати охорону мисливських угідь, виключить корупційні схеми отримання дозволів іншим стороннім особам на полювання незалежно від строків мисливського сезону. Даний погляд підтверджує досвід, коли Депутат Верховної Ради України загинув в Харківській області при полюванні на вовка як про що було повідомлено в засобах масової інформації.

Пункт 5, статті 20 викласти у редакції: „транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування та щорічній контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання;"

Додана повна назва відповідної контрольної картки, яку необхідно заповнити. Також пропоную додати, що „виявлені при перевірці тварин (або їх частин) та знаряддя їх добування, законність набуття яких у власність не підтверджена відповідними документами, вважаються незаконно добутими та застосованими і не можуть розглядатися як приватна власніть порушника (громадянина).

Пункт 8, статті 20 викласти у редакції: „ полювання на заборонених для добування тварин у тому числі: качок - гоголя, черні білоокої, савки, огара, галагаза, пухівки (гаги звичайної), лутка, крехів; куликів - кулика-сороки, кулика-довгоніга (ходуличника), чоботаря (шило клювки), кульонів (кроншнепів), чайки, лежня, дерихвостів, коловодника ставкового (пору чайника), крем'яшника, коловодника лісового (чорниша), набережника (перевізника), коловодника болотяного (фіфі), пісочників морського, малого, товстодзьобого (зуйків морського, малого, великодзьобого), пісочника великого (галстучника); голубів – голуба-синяка;"

Практично ці пернаті, на яких заборонено полювання, вилучені зі статті 19, яка визначає строки полювання, і внесені до статті 20, яка регламентує заборони щодо здійснення полювання і конкретно вказує на певні види пернатої дичини. Також перечислені назви тварин відповідають назвам сучасної класифікації та правил української мови.

В статті 21 передбачено, що відносини між власниками, або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами. В користувачів мисливських угідь існує проблема їх використання, коли власник земельної ділянки, або користувач не хоче заключати відповідного договору і чинить перепони в користуванні мисливськими угіддями. Пропоную встановити, що при недосягненні відповідного договору користувач мисливських угідь оплачує власнику або користувачу земельної ділянки 50% від доходів по ведення мисливського господарства на даній території.

Також пропоную уточнити, що умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальним органом, а не просто органом. Дане уточнення вказує фактично на обласне управління лісового господарства.

У частині третій статті 21 слово „місцевими" замінити на слово „територіальними".

Статтю 22 доповнити новою частиною у такій редакції: „Мисливські угіддя надаються у користування з метою ведення мисливського господарства в межах відповідно визначених територій, що можуть об'єднувати землі та водні простори різних користувачів та власників".

Дану частину необхідно додати для роз'яснення, що мисливське господарство утворюється на землях різних користувачів та власників і не тільки землях, а і водних просторах. Бо ми маємо сьогодні вже орендаторів ставків, озер тощо, з якими треба узгоджувати ці питання. Статтею 21 цього закону передбачено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Статтю 22 доповнити новою частиною у такій редакції: „При наданні у користування мисливських угідь також передається у користування фактична кількість мисливських тварин, а також тварин, які мешкають на цих територіях та потребують охорони і захисту".

Частина необхідна для розуміння, що головне при наданні у користування мисливськими угіддями – це передача фактичної кількості мисливських тварин, як ресурсу загальнодержавного значення – об'єкта права власності українського народу (ст. 2, 3 цього Закону), і не тільки мисливських, а і таких, що потребують охорони та захисту (ст. 26 „Закону України про тваринний світ"[11, с.44).

Пропозиції щодо лібералізації надання мисливських угідь:

Мисливські угіддя надаються в користування відповідно до статті 22 Закону України про мисливське господарство та полювання [11, с.75].

Так мисливські угіддя надаються в користуванням відповідним рішенням обласної ради за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства і полювання, погодженого з місцевим органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками, або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються в користування не менш як на 15 років, а площа мисливських угідь, що надаються повинна становити не менш як 3 тисячі гектарів. Також статтею 10 цього Закону передбачені повноваження сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання. Відповідно до цих повноважень сільські, селищні і міські ради вирішують питання, що стосуються надання у користування мисливських угідь. Статтею 24 визначено, що користування мисливськими угіддями є платне, а розмір та порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначається у договорі між користувачем мисливських угідь та власником , або користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться угіддя.

Loading...

 
 

Цікаве