WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Організаційно-економічний механізм активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку - Дипломна робота

Організаційно-економічний механізм активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку - Дипломна робота

Найефективнішим підходом до податкового стимулювання іноземних інвестицій в економіку України я вважаю альтернативу 3 – „прискорене списання інвестицій у формі: прискореної амортизації, зменшення оподатковуваного прибутку на певний процент інвестиційних витрат та податкового інвестиційного кредиту".

Ця альтернатива є найбільш прийнятною на сьогодні завдяки її чіткому спрямуванню на певний вид діяльності, а саме: нарощування виробничих потужностей. Крім того, відрахування стимулюють довгострокове інвестиційне планування. Не менш важливим є те, що інвестиційні відрахування коштують урядові менше, ніж податкові канікули чи загальне зменшення податкових ставок. Цільове застосування відрахувань зменшує відплив капіталу порівняно з податковими канікулами, а також заохочує нові інвестиції замість надання несподіваних прибутків власникам наявного капіталу, як це відбувається при зниженні ставок оподаткування.

Висновок до Розділу 3

В ході проведеного дослідження в третьому розділі було виявлено наступне.

В Україні існує нагальна потреба здійснення суттєвих зрушень у стосунках з потенційними та діючими іноземними інвесторами, які забезпечили б, нарешті, підпорядкування іноземних інвестицій потребам структурної перебудови економіки та прискореного економічного зростання.

Найбільш перспективним стратегічним шляхом розвитку економіки України вважається технологічна модель, реалізована шляхом підтримки і стимулювання інноваційних "точок росту". Проте сьогодні, на жаль, в Україні немає для цього фінансового, а тим більше соціального "запасу тривкості".

Пріоритетні завдання в галузі інвестиційної діяльності, які визначено урядом, не можна вважати дієвими та перспективними. Досить часто, в основному як це було до сих пір, дії уряду та парламенту мали негативні наслідки, які сприяли погіршенню інвестиційної привабливості України.

Для збільшення обсягу іноземних інвестицій необхідно провести наступні заходи: розробка чіткої, обґрунтованої державної стратегії залучення іноземних інвестицій; проведення структурної перебудови економіки; забезпечення стабільності законодавства у сфері інвестування та оподаткування; реформування податкової системи шляхом скорочення загальної кількості податків, зменшення ставок деяких з них та ліквідація економічно необґрунтованих пільг; забезпечення виваженої політики Уряду та НБУ у грошово-кредитній сфері; забезпечення гарантій збереження права власності на об'єкти інвестування; зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів підприємництва; створення простих і прозорих механізмів реєстрації підприємств та багатьох інших. На мою думку, існують три основні реальні альтернативи, котрі можуть дати ефект уже в найближчий час, а саме: податкові канікули; низькі податкові ставки, які застосовуються до широкої бази оподаткування; прискорена амортизація основних фондів, зменшення оподатковуваного прибутку на суму інвестицій чи використання податкового інвестиційного кредиту.

Особливий наголос слід зробити на можливостях спільного фінансування інвестиційних проектів вітчизняними та зарубіжними інвесторами, яке дозволяє поєднати зарубіжні фінансові ресурси з досвідом ведення бізнесу в українських умовах, а також, фактично, закладає основу для створення українських транснаціональних корпорацій.

Виходячи з результатів досліджень сформульовано низку рекомендацій щодо стратегії залучення ПІІ в Україну. Аби уникнути надто загальних рекомендацій, зупинимося на конкретних кроках, які може зробити Фонд державного майна України для збільшення припливу ПІІ.

Оскільки пошук ринків збуту є головним мотивом усіх іноземних інвесторів, що входять на український ринок, стратегія має передбачати передусім зниження бар'єрів для входження на ринок. За наявності прозорої та чіткої процедури приватизації, а також привабливих підприємств входження на ринок через придбання контрольного пакету акцій підприємства на приватизаційному тендері вимагатиме від інвестора менших зусиль порівняно із започаткуванням проекту "з нуля".

Прозорість процедури приватизації мусить також передбачати чіткішу визначеність прав власності. Завдяки запровадженню процедури продажу, що дозволила б уникнути ситуацій, за яких покупці перебувають у нерівних умовах (а в такому разі результати продажу можна оскаржити), інвестори мали б більшу впевненість у своїх правах власності.

  1. Дослідження також дає підстави стверджувати, що ТНК, які мають чималий капітал і опанували кращий світовий досвід провадження бізнесу, стануть для України найбажанішим інвестором, оскільки українські підприємства потребують великих інвестицій та витрат на проведення реструктуризації, а український уряд - надходжень до бюджету. Скромніші, порівняно з інвесторами-підприємцями та портфельними інвесторами, вимоги ТНК до прибутковості інвестицій потенційно сприяють їхній зацікавленості в ширшому колі підприємств і проектів для інвестування.

Звичайно, іноземні інвестори оцінюватимуть власні інвестиційні можливості щодо України в ширшому контексті, а не тільки з огляду на переваги і недоліки політики приватизації. На сьогодні в Україні не приватизовано ще багато привабливих підприємств. Тому приватизація спроможна залучити великі потоки ПІІ, де серед інвесторів переважатимуть фірми з найкращим світовим досвідом провадження бізнесу.

Висновки

Багаті природні ресурси, людський потенціал, розвинена інфраструктура, потенційно місткий внутрішній ринок та вигідне геостратегічне положення України надають широкий простір для інвестиційної діяльності. Проте низькі реальні обсяги як вітчизняних, так і іноземних інвестицій свідчать про недостатнє використання інвестиційного потенціалу України.

Водночас у світі із середини 80-х рр. спостерігається безпрецедентне зростання обсягів іноземних інвестицій, збільшення частки експорту й імпорту у світовому промисловому виробництві, що ілюструє тенденцію до глобалізації світової економіки.

Істотне значення має розробка і прийняття загального пакета багатосторонніх правил, які регулюють інвестиційні потоки. Правила повинні мати уніфікований характер, бути транспарентними і пов'язувати держави узгодженими правами й зобов'язаннями. Перша багатостороння спроба розробки подібного роду правил була розпочата в середині 40-х рр. у зв'язку зі створенням Міжнародної торгової організації (МТО) для регулювання не тільки торгівлі товарами, а й руху капіталів. Однак замість МТО була підписана Генеральна угода з торгівлі і тарифів (ГАТТ), головною метою якої стали проблеми регулювання торгівлі товарами, а ніяк не капіталовкладень.

У 90-х рр. розпочато нову спробу укладання Багатосторонньої угоди з інвестицій (МАІ). Перші переговори проводилися з 1995 р. у рамках ОЕСР. Проте у 1999 р. вони були перервані й передані у ВТО.

Нині іноземні інвестиції регулюються:

  • національною інвестиційною політикою;

  • двосторонніми інвестиційними угодами;

  • регіональними інвестиційними угодами, які діють самостійно чи включені в регіональні інтеграційні угоди (ЄС, НАФТА, Меркосур, АТЕС);

• багатосторонніми інструментами: у рамках ОЕСР (Кодекс про рух капіталів, Декларація з інвестицій і багатонаціональних корпорацій, що мають єднальний характер), Інвестиційні принципи АТЕС, які не поєднують країни - учасниці зобов'язаннями; регулювання капіталопотоків у межах міжнародних економічних організацій - МВФ, група Всесвітнього банку, ВТО.

За розрахунками експертів, щорічна потреба економіки України в інвестиціях становить 20 млрд. доларів.

За період з 1992 по 2007 рр. в Україну надійшло лише 21,1 млрд. доларів іноземних інвестицій. У вартісному вимірі цих надходжень недостатньо для здійснення відчутного впливу на перебіг макроекономічних процесів в Україні. Збільшується частка іноземних інвестицій у валових капіталовкладеннях на тлі скорочення валового обсягу інвестицій у доларовому обчисленні.

При цьому:

  • переважає активність малих за міжнародними мірками іноземних фірм, які не здатні у своїй більшості суттєво вплинути на структуру, технологічний та інноваційний рівень національної економіки;

  • близько 25 % кількісного складу спільних підприємств та від 30 до 55 % сукупних іноземних інвестицій сформувалися, за оцінками експертів, на основі легалізованого вітчизняного капіталу;

  • понад 60 % іноземних інвестицій зосереджено у п'яти галузях - харчовій промисловості, внутрішній торгівлі, машинобудуванні, фінансах та паливній промисловості;

  • майже 80% усіх ПІІ в Україну було вкладено у вісім областей України, протягом січня-вересня 2005 року 32,1 % всіх іноземних інвестицій було вкладено в Києві.

Loading...

 
 

Цікаве