WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Організаційно-економічний механізм активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку - Дипломна робота

Організаційно-економічний механізм активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку - Дипломна робота

Відтак завданням на короткострокову перспективу має стати досягнення якісних змін в залученні ПІІ в Україну шляхом застосування наступних механізмів:

  • розробка та запровадження Кодексу Поведінки підприємств з іноземними інвестиціями, згідно з яким нерезидентам міг би надаватися статус добросовісного іноземного інвестора у разі їхньої відповідності чітким прозорим критеріям;

  • розробка комплексу стимулюючих заходів щодо добросовісних стратегічних інвесторів у ключових напрямках, які, зокрема, мають передбачати: запровадження на певний термін податкових інвестиційних знижок, в розмірі частки капіталовкладень на розширення виробництва та проведення НДКР;

запровадження засобів регулювання стандартів поведінки ТНК з іноземними інвестиціями, які займають вагоме становище в галузі промисловості України і можуть впливати на конкурентну ситуацію, з відповідним формуванням механізмів адміністративного контролю за їхнім виконанням, зокрема застосування санкцій за недотримання інвестиційних зобов'язань, недодержання вимог антимонопольного моніторингу тощо;

Успіх таких ініціатив залежить не лише від підтримки з боку українських чиновників та урядовців, але й від готовності великого українського капіталу підключитись до "просування" економічних вимог, висунутих іноземними стратегічними інвесторами.

3.3 Механізми активізації залучення інвестицій в економіку країни

Як відомо, капітал прямує туди, де його дохідність буде найвищою. Інакше кажучи, приплив капіталу визначається прибутковістю реальної економіки. Критерієм сприятливості умов для інвестування обов'язково має бути прибуток від капіталовкладення. Саме норма прибутку та вигідний і гарантований строк його отримання повинні визначати доцільність капіталовкладення у певну сферу господарської діяльності - це найважливіша умова ринкової економіки. В Україні ж рентабельність промисловості та сільського господарства низька і продовжує неухильно зменшуватися.

Така ситуація, об'єктивно обумовлюючи нагальну необхідність стимулювання як внутрішнього, так і зовнішнього інвестування, водночас не приваблює сумлінного інвестора, якому важко знайти вигідне застосування для свого капіталу в економіці із застарілими фондами та низькою рентабельністю. В інвестиційній діяльності утворилося своєрідне "замкнене коло": недоінвестування господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб'єктів господарювання та держави. Капітал спрямовується в окремі високоефективні галузі, наприклад, харчову промисловість, а також у комерційну сферу, яка до того ж приваблює значними "тіньовими" доходами. Ухил зарубіжного капіталу у невиробничу сферу підтверджується і його регіональним розподілом: близько 45% усіх іноземних інвестицій зареєстровано у м. Києві, зосереджуючись там у високорентабельних банківських, торговельних і посередницько-комерційних структурах. Між тим, ситуація, коли доходи від непродуктивної діяльності стають більшими, ніж від продуктивної, є однією із фундаментальних причин інфляції. Інфляція знецінює накопичення вже у процесі інвестування, що також є стримуючим фактором для іноземного інвестора.

Все це обумовлює необхідність розв'язання однієї із найскладніших проблем управління економікою - стимулювання інвестиційної активності шляхом реалізації комплексу взаємоузгоджених заходів у кредитно-фінансовій, банківській, приватизаційній, зовнішньоекономічній сферах, насамперед, з боку держави. Саме держава повинна зайняти відповідну роль у вказаних процесах та стати реальним гарантом їхнього успішного здійснення.

Щодо конкретних механізмів активізації іноземного інвестування, то в слід згадати такі елементи, як податкові пільги, зокрема прискорена амортизація, зниження ставок корпоративного податку тощо.

У країнах, що розвиваються, частіше застосовується практика зниження податкових ставок, повернення податків, надання податкових канікул. їх період може сягати 1-5, іноді 10-25 років. Ще одна форма стимулювання - знижені ставки мита, що надаються на період 5-10, а для деяких проектів - 15-23 роки.

Країни, що розвиваються, як і інші держави, дотримуються принципу національного режиму. Однак вони можуть особливо заохочувати іноземні інвестиції, які позитивно впливають на стан платіжного балансу: інвестиції в імпортозаміщуючі та експортноорієнтовані галузі, сферу туризму. У багатьох країнах третього світу застосовуються спеціальні чи додаткові пільги для інвестиційних проектів, особливо важливих для розвитку національної економіки: проекти з передовою технологією, відсутньої в країні, капіталомісткі проекти, проекти в менш розвинуті регіони країни та ін.

Отже, у практиці стимулювання іноземних інвестицій промислово розвинених країн переважають фінансові засоби, а в практиці держав, що розвиваються, і країн з перехідною економікою - фіскальні, чи податкові, засоби стимулювання. Частіше використовуються пільгове мито на імпортоване виробниче устаткування (що в промислово розвинених країнах є малоефективним заходом через невисокі ставки мита на більшість видів промислового устаткування - кілька відсотків), зменшення ставок корпоративного податку на прибуток, надання податкових канікул.

У країнах із перехідною економікою застосовуються такі методи стимулювання: зменшення стандартного рівня ставки податку на корпоративні доходи, надання податкових канікул, пільгові ставки мита на сировину чи устаткування. У деяких країнах використовується система так званої податкової стабілізації, яка гарантує постійність податкових ставок протягом установленого терміну.

У цілому пільги (головним чином податкові) мають індивідуальний характер, їхнє застосування залежить від характеру чи галузі експортної спеціалізації підприємства. У галузевому розрізі пріоритет надається найбільш наукомістким і техноємним галузям.

Секретаріат UNCTAD розробив класифікацію засобів стимулювання іноземних капіталовкладень, яка включає три групи стимулів:

  • фіскальні пільги;

  • фінансові пільги;

  • інші пільги.

Фіскальні стимули поділяються на такі види:

  • зниження ставки податку на прибуток корпорацій;

  • податкові канікули;

  • збільшення сум амортизаційних відрахувань;

  • дозвіл на подальший залік втрат, отриманих протягом першого періоду роботи, у рахунок майбутніх прибутків;

  • інвестиційні та реінвестиційні знижки;

  • скорочення внесків у соціальні фонди;

  • скорочення суми оподатковуваного прибутку залежно від кількості працюючих та інших витрат на робочу силу;

  • стимули, пов'язані зі зниженням ставки ПДВ, включаючи зменшення податку на прибуток корпорацій чи надання кредитів у зв'язку зі збільшенням частки місцевої сировини чи напівфабрикатів;

  • зниження експортного мита;

  • преференційне оподаткування доходів від експорту;

  • скорочення податкових ставок на спеціальні надходження іноземної валюти, у тому числі за експорт вироблених товарів;

  • податкові кредити на внутрішні продажі в обмін на експортні надходження;

  • податкові кредити у зв'язку з використанням місцевої сировини у виробництві товару, призначеного на експорт;

  • скорочення оподаткування експортно орієнтованого виробництва.

Група фінансових стимулів включає:

  • прямі субсидії на покриття частини капітальних витрат, виробничих чи маркетингових витрат конкретного інвестиційного проекту;

  • субсидовані позики;

  • гарантії на надані позики;

  • гарантовані експортні кредити;

  • участь державного капіталу в інвестиціях у проекти з високим комерційним ризиком;

  • урядове страхування пільгових кредитів, надане для деяких видів ризику.

Третя група засобів стимулювання - інші пільги - поділяється на:

  • субсидування витрат на створення чи реконструкцію інфраструктури інвестиційного проекту;

  • субсидування послуг, у т. ч. допомога в пошуках джерела фінансування, у розробці проектів, надання інформації про кон'юнктуру ринків, наявність сировини, допомога в підготовці кадрів, надання технічних можливостей для розвитку ноу-хау або поліпшення контролю за якістю;

  • укладання преференційних державних контрактів;

  • закриття ринку для приходу інших виробників або надання монопольних прав на виробництво тих чи інших товарів;

  • захист від імпортної конкуренції;

  • спеціальні програми з надання іноземної валюти (у т. ч. за спеціальними валютними курсами), гарантування ризику при одержанні іноземних позик, концесій по кредитах в іноземній валюті і спеціальні пільги по репатріації доходів і капіталу.

Loading...

 
 

Цікаве