WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Організаційно-економічний механізм активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку - Дипломна робота

Організаційно-економічний механізм активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку - Дипломна робота

Рис. 2.10 Регіональний розподіл прямих іноземних інвестицій в Україну

(станом на 1 січня 2006 року)

Підсумовуючи, слід зазначити, що якісно новими тенденціями у здійсненні ПІІ в Україну у 2005 році стали знакові придбання активів українських підприємств ВАТ "Криворіжсталь" та АППБ "Аваль", що, по суті, є приходом на внутрішній ринок України нових потужних транснаціональних "гравців", які суттєво впливатимуть на відповідний сегмент національного ринку. Дана тенденція мала продовження і у 2006 році, оскільки ми були свідками лавиноподібної хвилі входження міжнародних банківських інституції на ринок. Досвід минулого року засвідчив, що прихід на національний ринок великих транснаціональних корпорацій обумовлений насамперед не умовами інвестиційного клімату України, а міркуваннями оптимізації управління капіталом самих ТНК.

Суттєвим є те, що такі компанії не схильні спиратися на усталені галузеві та міжгалузеві зв'язки (які часто пов'язані з переплетінням внутрішніх політико-економічних інтересів) і, скоріше за все, діятимуть згідно жорстких ринкових правил, керуючись міркуваннями економічної доцільності, кон'юнктури світового ринку, завданнями утвердження на регіональному ринку та підтримання конкурентоспроможності інших дочірніх (материнських) компаній за межами України. Відтак це зумовлює середньострокові зміни у конкурентній ситуації на внутрішньому ринку та загострить питання виходу з ринку неконкурентоспроможних національних суб'єктів.

Зміни в тенденціях надходження ПІІ в Україну виводять на порядок денний низку вагомих стратегічних проблем, а саме:

  • відсутність дієвих, інституційно визначених механізмів регулювання діяльності ТНК в Україні, які регламентують дії потужних іноземних інвесторів, запобігають вчиненню ними недобросовісних акцій та заохочують інвестування стратегічних для України напрямків економічної діяльності;

  • незв'язаність залучення ПІІ в Україну з потребами модернізації економіки, імпортозаміщення, розвитку експорту наукоємної продукції з високим вмістом доданої вартості тощо;

  • несформованість транснаціонального капіталу українського походження, подальший розвиток якого стримуватиметься внаслідок неконкурентоспроможності відносно нових потужних учасників українського ринку;

  • відсутність механізмів запобігання виведенню з під оподаткування грошових потоків з боку потужних іноземних компаній через використання можливостей трансфертного ціноутворення в рамках ТНК;

  • ймовірність використання ПІІ нерезидентами як механізму подолання українських імпортних бар'єрів та завоювання внутрішнього ринку України з подальшим економічним витісненням реальних або потенційних конкурентів.

Враховуючи суттєву потребу національної економіки в ПІІ, але зважаючи при цьому на реальні та потенційні загрози забезпеченню національної конкурентоспроможності, ключовим завданням є необхідність ревізії існуючої практики залучення ПІІ в Україну.

Водночас різке нарощування присутності іноземного капіталу в економіці України, яке мало місце протягом 2005 р., актуалізувало проблеми впливу підприємств з іноземним капіталом на якість зовнішньоторговельного обороту України та реалізацію її позитивного потенціалу в міжнародному співробітництві. Перед державою стоїть завдання спрямування припливу іноземних інвестицій на розвиток зовнішньоторговельного потенціалу та включення вітчизняного виробничого та науково-технічного комплексів у міжнародні коопераційні ланцюги, яке б дозволило максимально ефективно використати наявні та перспективні конкурентні переваги.

Врахування та попередження таких викликів посилює вимоги до державної політики щодо залучення та регулювання діяльності іноземного капіталу в Україні.

Аналіз тенденцій розвитку підприємств з прямими іноземними інвестиціями (ПІІ) в Україні у середньостроковій ретроспективі дозволив визначити низку наступних особливостей:

  1. Посилення впливу підприємств з іноземним капіталом на зовнішньоторговельну динаміку. За останні п'ять років підприємства з ПІІ майже в 2,4 разу збільшили свій внесок у формування загальних обсягів зовнішньої торгівлі товарами та послугами;

  2. Зростання присутності іноземного капіталу у базових експортоорієнтованих галузях.;

  3. Зберігається можливість прояву монопольної поведінки підприємств з іноземним капіталом на окремих сегментах ринку, пов'язаних з експортно-імпортними потоками;

  4. Домінуючий вплив на характер та обсяги зовнішньої торгівлі підприємств з іноземним капіталом особливо виявляється у торгівлі з європейськими країнами;

  5. Зростає роль підприємств з ПІІ у формуванні позитивного сальдо зовнішньої товарної торгівлі;

  6. Зниження ваги давальницьких схем у формуванні товарного експорту та імпорту України;

  7. Питома вага імпорту давальницької сировини у загальному обсязі товарного імпорту значно скоротилась.

Зберігається низька активність підприємств з іноземним капіталом у формуванні експорту з високою часткою доданої вартості України. Слабкою є активність іноземного інвестування у машинобудування (обсяги ПІІ в машинобудування в 2,8 разу менші, ніж у оптову торгівлю, в 1,5 разу менші ніж у фінансову діяльність, в 1,3 разу – ніж в операції з нерухомістю), що може розглядатися як один із чинників зменшення частки продукції машинобудування у структурі експорту до країн, торгівля з якими найбільшою мірою забезпечується підприємствами з іноземним капіталом.

Аналіз зазначених тенденцій та умов функціонування підприємств з іноземним капіталом в Україні дозволяють констатувати нереалізованість значного потенціалу міжнародної кооперації вітчизняної економіки у виробничій сфері, що гальмує темпи якісної інтеграції вітчизняних виробників у міжнародний поділ праці та зміцнення їхньої присутності на товарних ринках країн - торговельних партнерів.

Нарощування товарного імпорту та експорту підприємствами з іноземним капіталом забезпечується здебільшого через використання вітчизняної сировини, кадрів та виробничих потужностей для обслуговування проміжних ланцюгів виробництва високотехнологічної продукції. Цьому сприяють відсутність реальних кроків щодо розробки сучасних технологічних циклів виробництва готової продукції, повільність структурних змін в економіці, низькі внутрішнє інвестування та капіталізація підприємств промисловості.

Важливим чинником, що пояснює тенденції неадекватного нарощування зовнішньоторговельних потоків країни через підприємства з ПІІ є збереження низького рівня національної науково-інноваційної бази, що знижуватиме якість науково-виробничої кооперації, віддалюючи Україну від опанування ключових позицій в регіональних промислово-технологічних ланцюгах. При цьому формується стійка залежність від імпорту виробничих потужностей, необхідних (критичних) напівфабрикатів, можливостей комерціалізації наукових розробок, що обмежуватиме потенціал нарощування експорту конкурентоспроможного несировинного товарного та високотехнологічних послуг.

Активно експлуатуються й сформовані з участю іноземного капіталу мережі оптового та роздрібного збуту, високий рівень прибутковості яких стимулює нарощування імпорту готової продукції.

В той же час підприємства з іноземним капіталом, нарощуючи експорті потоки, виступали дієвими гравцями, через які Україна виходила на зовнішні ринки. У найближчі роки ця тенденція збережеться, а такі підприємства формуватимуть позитивне сальдо своєї зовнішньої торгівлі.

Загалом, тенденції глобального та внутрішнього економічного розвитку обумовлюватимуть у середньостроковій перспективі зростання у формуванні зовнішньої торгівлі України ролі підприємств з ПІІ, на які вже у найближчі роки припадатиме близько 40-45 % експорту з України та близько 35-40 % її імпорту.

Зростання рівня відкритості та інтегрованості економіки України у світову господарську систему невпинно підвищуватиме як переваги, так і ризики, пов'язані з конкурентними діями підприємств з ПІІ. Відтак стратегія України по відношенню до залучення в країну ПІІ має будуватися на сприянні поширенню позитивного впливу підприємств з ПІІ на якість зовнішньої торгівлі та нівелюванні наявних та ймовірних негативних ефектів.

Україна стратегічно зацікавлена в приході ефективних та добросовісних іноземних інвестицій, які мають відвернути загрозу консервації низького технологічного рівня промисловості України, пов'язаного з її сучасною спеціалізації у міжнародному поділі праці. Зважаючи на це, необхідно досягти якісних змін в оздоровленні інвестиційного клімату, а також терміново розпочати формування національного правового середовища з внесенням відповідних уточнень до нормативних актів, які регулюватимуть поведінку ТНК на національному ринку.

2.3 Оцінка бар'єрів активізації залучення прямих іноземних інвестицій в Україну

Досвід залучення іноземних інвестицій у країни Центральної та Східної Європи та Україну дозволяє виявити низку системних вад економіко-правового середовища, які заважають їхньому припливові.

Loading...

 
 

Цікаве