WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Соціальний бюджет як чинник економічного зростання України - Реферат

Соціальний бюджет як чинник економічного зростання України - Реферат

Реферат на тему:

Соціальний бюджет як чинник економічного зростання України

В умовах трансформації економіки України в ринкову систему господарювання відбувається інтенсивне зростання зобов'язань держави у сфері надання суспільних благ і послуг населенню. Як показують дослідження, в Україні спостерігається незбалансованість потреб суспільства з можливостями держави, що свідчить про наявність недоліків в організації бюджетної політики країни.

Ця проблематика набуває особливої актуальності у період розвитку ринкових відносин в Україні і досліджується відомими вітчизняними науковцями: О. Барановським, А. Даниленком, В. Литвицьким, В. Суторміною, В. Федосовим, І. Чугуновим та ін., однак формування ринкового середовища в нашій країні досить часто відбувається без реальної оцінки наслідків впровадження економічних перетворень та забезпечення ефективності надання суспільних благ у процесі виконання зобов'язань держави.

Вирішення проблеми фінансового забезпечення населення потребує нового підходу до формування і використання бюджетних коштів, а це стане можливим за наявності кількісного аналітичного інструменту, який давав би змогу планувати, організовувати та контролювати стратегії орієнтованої економіки. Таким інструментом для нашої країни має стати соціальний бюджет.

В Україні поки що не вдалося сформувати єдиний механізм фінансового забезпечення суспільних благ населення. І хоча середньомісячна номінальна заробітна плата в останні роки постійно зростає - з 786,92 грн. у 2005 р. до 1020,64 грн. у 2006 р. (а вже у січні-лютому 2007 р. цей показник становив 1126 грн.), потреба в суспільних благах залишається на рівні 50-60% ВВП, а відсоток їх виконання не перевищує 50%.

Згідно з ст. 89 Бюджетного кодексу України, фінансування соціальних видатків (освіта, охорона здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, духовний та фізичний розвиток та ін.) проводиться за рахунок коштів місцевих органів влади [1]. Та на жаль, сьогодні більшість місцевих бюджетів України функціонують тільки завдяки міжбюджетним трансфертам, так, у 2006 р. місцевим бюджетам перераховано 8 млрд. грн. субвенцій соціального спрямування, що на чверть більше ніж в 2005 р. [3]. Таке становище місцевих фінансів робить неможливим планування вказаних видатків на довгостроковий період. Проведемо більш детальний аналіз, в якому визначимо співвідношення у фінансуванні соціальних видатків між державним та місцевими бюджетами (табл. 1).

Таблиця 1

Співвідношення соціальних видатків за окремими їх видами між державним та місцевими бюджетами, %

Видатки

2003 р.

2004 р.

2005 р.

Державний бюджет

Місцеві бюджети

Державний бюджет

Місцеві бюджети

Державний бюджет

Місцеві бюджети

Усього видатків

58,6

41,4

63,2

37,8

63,3

36,7

Житлово-комунальне господарство

4,5

95,5

4,5

95,5

3,2

96,8

Охорона здоров'я

24,2

75,8

28,4

74,6

22,7

77,36

Духовний та фізичний розвиток

31,4

68,6

37,3

62,7

36,9

63,1

Освіта

38,3

61,7

39,3

60,7

37,1

62,9

Соціальний захист та соціальне забезпечення

52,6

47,4

63,2

36,8

79,1

20,9

З таблиці 1 видно, що з державного бюджету фінансується більше 50% соціальних благ, особливо це помітно на таких видах видатків як освіта і соціальний захист та соціальне забезпечення, проте житлово-комунальне господарство та охорона здоров'я майже повністю фінансуються з місцевих бюджетів, причому в останні роки такі видатки мають тенденцію до зростання (96,8% та відповідно 77,36% у 2005 р. проти 95,5% та 75,8% у 2003 р.).

Основною причиною, що обумовлює нездатність місцевих органів влади виконувати свої зобов'язання перед суспільством, є недостатність обсягів власних та закріплених за місцевими органами влади на стабільній основі дохідних джерел. В основі таких доходів - місцеві податки і збори, відрахування від загальнодержавних податків і доходів, що передаються в місцеві бюджети постійно у повному обсязі або у фіксованій частці. Розмежування функцій і завдань між центральними та місцевими органами влади потребує удосконалення стану нормативної бази бюджетного планування, створення нової методики формування показників бюджету.

На думку авторів, новим інструментом бюджетного планування має стати соціальний бюджет, побудований за програмно-цільовим методом. Особливістю програмно-цільового методу є формування бюджету за програмами, зосередження на результатах, стратегічний підхід у плануванні, посилення відповідальності при виконанні програм, обґрунтованість та аналіз прийнятих бюджетних рішень. Процес формування бюджету за програмно-цільовим методом починається з окреслення проблем, що підлягають розв'язанню: кількість дітей, яких слід охопити освітою, кількість пацієнтів, що потребують відповідних оздоровчих заходів, види транспорту, які треба забезпечити, тощо. Для розв'язання цих проблем створюються відповідні програми і бюджет формується лише на їх підставі [2, c.79].

На сьогодні в Україні затверджено велику кількість державних цільових програм майже в усіх галузях економіки та сферах суспільного життя, причому обсяг цих програм постійно зростає, що викликає значні труднощі з їх фінансуванням. Так, наприклад, на початку 2003 р. обрахована вартість прийнятих 182 програм становила 310 млрд. грн., що унеможливило їх фактичне фінансування через значний обсяг необхідних бюджетних коштів. Кількість затверджених на кінець 2005 р. програм перевищила 300, з них бюджетне фінансування передбачалося лише для 167. У 2006 р. було додатково затверджено більш, ніж 60 бюджетних програм переважно соціального спрямування, проте у першому півріччі 2006 р. кошти, передбачені на їх фінансування не витрачалися взагалі, і тільки у другому півріччі було розпочато фінансування 40 бюджетних програм вартість виконання яких становила 12 млн. грн.

Таким чином, проблема задоволення суспільних потреб вимагає негайного рішення і перший крок - це забезпечення фінансування соціальних програм реальними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів.

Другий крок - вдосконалення механізмів запровадження програмно-цільового методу формування бюджету. Для успішного запровадження програмно-цільового методу у бюджетний процес треба здійснити низку заходів, зокрема: прийняти законодавчий акт, який би регламентував і визначив, що програмно-цільовий метод є основним методом складання, виконання та оцінки бюджетів усіх рівнів, розробити перелік типових бюджетних програм фінансового забезпечення населення, розробити програмну класифікацію бюджетних видатків та ін., але, в першу чергу, треба зміцнити фінансову базу місцевого самоврядування, а саме, внести відповідні зміни до проекту Податкового кодексу, які б розширили повноваження місцевих органів влади щодо формування дохідних джерел і тільки після цих заходів, встановити нормативи субсидій та субвенцій в залежності від складності та тривалості соціальної програми.

Впровадження в бюджетну практику соціального бюджету дасть змогу впорядкувати планування і контроль над видатками соціальної сфери, гарантувати розподіл ресурсів на соціальний захист відповідно до визначених пріоритетів, а також розробити прогноз соціальних витрат на перспективу на базі макроекономічних і демографічних показників із урахуванням соціальних нормативів розвинутих країн.

Література:

  1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р., №2542-ІІІ зі змінами і доповненнями.

  2. Кульчицький М.І., Перун З.В. Формування та виконання бюджету за програмно-цільовим методом //Фінанси України. - 2005. - №2. - с.78-83.

  3. e-mail: www.minfin.gov.ua.

Loading...

 
 

Цікаве