WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державний устрій Афінської рабовласницької республіки - Курсова робота

Державний устрій Афінської рабовласницької республіки - Курсова робота

взаємності. Проасанія здійснювалась між окремими особами чи категоріями громадян, а згодом, між цілими державами. Уряд доручав піклуватися про таких іноземців спеціальним уповноваженим - проксенам, або одні держави посилали своїх проксенів у інші, щоб ті були захисниками і посередниками для своїх громадян перед громадянами і властями інших держав. Через проксенію вели й дипломатичні переговори з іншою державою, спершу звертаючись до свого проксена, який там проживав. Але, поза цією системою "гостинності", іноземець не міг користуватися правами нарівні з місцевими громадянами, не мав жодних політичних прав, більшості цивільно-правових та ін. (не міг, наприклад, купувати нерухомості).
Потім виникає інститут "ісополітії" - коли дві чи більше держав бажають поєднатися узами дружби і взаємного сприяння. Ісополітія була двох видів: двостороння, тобто взаємна, або одностороння, тобто однобічна. Ісополітія була й персональна, коли її діставали приватні особи, політичні діячі.
В Афінах був досить розвинений інститут рабства. [11] 1) Раба можна було
купити, продати, віддати у найм. Вбивство раба заборонялось, але й не каралось. Разом з тим, раби виконували поліцейські функції під час роботи народних зборів. Афіняни вважали ганебним для себе служити у поліції. Ф. Енгельс вказував: "Афіняни утворили, таким чином, одночасно зі своєю державою також і поліцію, справжню жандармерію із піших і кінних лучників... Але ця жандармерія формувалась із рабів. Ця поліцейська служба представлялась вільному афінянину такою принизливою, що він краще дасть себе заарештувати озброєному рабу, тільки б самому не займатися такою ганебною справою". [5] 2)
Але маси вільних громадян створили в країні перший опір спробам родової знаті добитися їх закабалення. Це привело до ранньої ліквідації боргового рабства і створило відносну стійкість дрібного селянського господарства і незалежного промислового виробництва, що характерне для античного суспільства в найбільш цвітучу пору існування. Ці ж причини викликали стримління до максимального розширення рабства. У зв'язку з цим рабовласництво в античному суспільстві втратило риси патріархального рабства, які воно довго зберігало в країнах Стародавнього Сходу і, швидко розвиваючись стало основою системи, направленої на виготовлення товарів І виключення прибавленого продукту при нещадній експлуатації рабів. Але перетворення рабства в провідну систему виробництва потягло за собою гостра криза всієї системи, привело до розорення селян І промисловців, які не можуть витримати конкуренцію дешевої рабської праці і поставило перед провідними кругами суспільства проблему вільної бідноти, яка стікалася у великі міста. Але праця зробилася рабським діянням, безчестячим вільних людей, ухилявшихся від виробничої праці, в наслідок чого рабство ставало на заваді розвитку виробництва. Це нерозв'язане протиріччя привело античне суспільство до загибелі.
Держава в Стародавній Греції складається у формі держави-міста, як общини вільних і повноправних громадян. Загострення протиріч і необхідність давати відпір різним агресорам привели в Греції до формування більш чи менш великих союзів міст.
Політичний устрій Афін був самим передовим в країнах стародавнього світу. Властивостями її демогратії були: участь громадян в прийнятті законів, утворення правосуддя, виборність, зміна і підзвітність посадових осіб, відносна простота управління, колегіальність рішення питань, відсутність бюрократизма. Формула закона починалась словами: "Рада і народ вирішили".
Навряд чи випадково в цей період Афіни, по словам К. Маркса, переживали розквіт внутрішнього життя. Високій рівень культури і наукової думки мав всезагальне визнання. Але не треба допускати ідеалізацію інститутів афінської демократії. Вона трималась на рабстві, жорстокому гнобленні напів вільних громадян, іноземців, вільновітпущеників. Навіть в роки розквіту демократії в Афінах вільних було менше, ніж рабів.
Не мали політичних прав і вільні, але не афінськи громадяни (так звані метеки). Якщо особа незаконно присвоїла право афінського громадянина, його могли перетворити на раба. В народному зібранні більшість мали жителі столиці, так як селяни, будучи зайнятими в своїм господарстві, нерідко ухилялись від явки в місто. Жінки до участі в політичному житті не допускались. Фактично демократія існувала для закоренілих вільних афінських громадян.
Афінська держава по своїй класовій сутності була рабовласницькою, по формі правління - рабовласницькою демократичною республікою для вільних громадян.
?
ВИСНОВОК
Дослідження такої теми як державний устрій Афінської рабовласницької республіки є досить цікавим і, на мою думку, корисним явищем.
У своїй роботі я намагався як загальні закономірності так і специфічні особливості утворення Афінської держави, розвиток і функціонування, її сутність, окремі інститути державного ладу.
Як відомо, без пізнання минулого неможливо зрозуміти теперішнє, передбачити майбутнє. В кінцевому випадку ключ багатьох сучасних суспільних проблем лежить в минулому.
Україна зараз переживає процес державотворення. Хоча ми вже визначились щодо напрямку побудови держави, основ державного і суспільного ладу, які закріплені Конституцією України. Але слідзазначити, що окремі державні інститути перебувають на початковій стадії розвитку, потребують вдосконалення, є багато проблем, пов'язаних із соціально-економічним життям. Тому, я вважаю, що дослідження державного устрою окремих країн в конкретно-історичних умовах є актуальним.
Використовуючі набуті знання можемо визначити ті позитивні риси певної держави і застосувати, модернізувати їх в сучасних умовах з метою оптимальної побудови і утвердження окремих державних інститутів.
Крім того, слід зазначити, що державно-правовий досвід Афінської республіки широко використовувався багатьма державно-політичними системами.
Чимало державних інститутів, явищ, правових норм, понять часів Афінської держави діють і в наш час, включаючи Україну.
З огляду на все вищесказане я вважаю, що дослідження даної теми не втратило свого значення в наш час і є позитивним явищем, покликаним сприяти поглибленню державно-правових знань.
?
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. История государства и права зарубежных стран. /Под общей ред. проф. Галанзы П.Н. - М.: Госюриздат, 1963.
2. История государства й права зарубежних стран. /Под ред. О.А.Жидкова. -Мл.1988.
3. Лісовий І.А. Античний світ у термінах, іменах і назвах: довідник з історії та культури Стародавньої Греції і Риму. - Л.: Вища школа, 1983.
4. Тищик Б.Й. Історія держави і права зарубіжних країн.- Л. ЛДУ, 1996.
5. Федорів Г. К. Історія держави і права зарубіжних країн. - К.: Вища школа, 1994.
6. Фролов Э.Д. Рождение греческого полиса. - Л.: ЛГУ, 1988.
7. Хрестоматия по истории государства й права зарубежних стран. /Под ред. З.М. Черниловского. - М.: Юрид. лит., 1984.
8. Хрестоматія по історії держави і права зарубіжних країн. /Под ред. О.О.Шевченко.- К.: Вентурі, 1994.
9. Черниловский З.М. Всеобщая история государства й права. - М.: Юристъ, 1983.
10. Черниловский З.М. Всеобщая история государства й права. - М.: Юристъ, 1995.
11. Шевченко 0.0. Історія держави і права зарубіжних країн. - К.: Вентурі, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве