WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Транзиція професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування - Реферат

Транзиція професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування - Реферат

місцевого самоврядування; по-друге, наявність відповідної, наперед встановленої, кваліфікації; по-третє, діяльність на постійній основі, що передбачає наявність довготривалих стійких зв'язків і взаємостосунків службовців з органами місцевого самоврядування; і, нарешті, останнє - взаємозв'язок з встановленими повноваженнями органів місцевого самоврядування і певними статутами територіальної громади. Крім того, за своїм змістом служба в органах місцевого самоврядування є і управлінською діяльністю від імені представницького органу. Ці обставини зумовлюють використання в рамках законодавства методів адміністративного менеджменту (планування, прогнозування, управління, організація і контроль).
Отже, можна стверджувати, що в процесі професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування посилюється управлінський характер змісту праці службовців. Відтак, свій вклад до теоретичних засад професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, на нашу думку, вносять теорії менеджменту як науки управління. Зокрема, в контексті сучасного менеджменту процес професіоналізації веде до необхідності збагачення професійних знань кадрів, встановлення відповідної винагороди і привілеїв, особливо за умов збільшення претензії на більш високий професійний статус.
Звідси, підвищенню рівня освоєння професійних знань, придбанню досвіду, розвитку управлінських вмінь і навичок, формуванню професійної майстерності службовців має сприяти сукупність чинників, до найважливіших з них слід віднести: 1) знання механізмів і технології управлінських відносин, які дозволили б підтримувати систему професійної діяльності працівників, мобільність, раціональність, здатність адаптуватися до змінних умов; 2) вирощування власних кадрів - службовців місцевого самоврядування, що потребує національної системі різного розвитку адміністраторів і їх професійної підготовки, яка б включала підтримку, витрати і організацію у ВУЗах спеціальності з підготовки муніципальних службовців; 3) формування в системі місцевого самоврядування умов для постійного і активного розвитку особово-професійних якостей, майстерності, придбання нових професійних знань, оскільки за умов соціальної трансформації запас професійних знань в процесі управління швидко застаріває. Проте, було б невірним думати, що ідеологія місцевого самоврядування залишає за службовцями тільки роль "механічних виконавців". Як відзначав М. Дебюре у своїй книзі "На службі нації", все більшу популярність у середовищі посадовців одержує не "теорія пасивного підкорення", що припускає виконання будь-якого законного наказу без коливань і незадоволеності, а "теорія розумного управління", що визнає за службовцем право на надання начальнику своїх зауважень до виконання наказу, і у разі, його згоди останнього - певний маневр в його виконанні. Таким чином субординація повинна поєднуватися з автономією урядовця. При цьому субординація переважає у відносинах усередині адміністративного корпусу, а автономія - в зовнішніх відносинах з іншими гілками влади і клієнтами [8].
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Визначити теоретичні засади професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування непросто. Для нас очевидно, що служба в органах місцевого самоврядування є складнішим і ризикованішим заняттям, ніж будь-яке інше. За державною службою, наприклад, стоять багатовікові, ретельно розроблені формалізації і процедури. За нею - сила форми і машини, закону і інструкцій, легітимного насильства. Нічого цього немає щодо служби в органах місцевого самоврядування, окрім права територіальної громади на самоуправління, яке включає право наймати працівників, формувати свою службу. Тобто можна говорити про самостійність у кадрових питаннях, що на практиці має велике значення, так як самоврядні територіальні громади не обмежені штатом працівників, яких надасть їм держава, а відтак свій персонал вони у більшому ступені можуть підбирати самі.
Природа професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування в значній мірі визначається не тільки ступенем автономії, наданої місцевому самоврядуванню державою, але і його інституційними особливостями. Наприклад, британська і французька моделі, при їх досить серйозних відмінностях в інших областях, передбачають включення органів місцевого самоврядування до системи органів державної влади (у першому випадку - до системи представницької демократії, у другому - до бюрократичної схеми), у зв'язку з чим служба в органах місцевого самоврядування з погляду її проходження в значній мірі несе риси державної служби. Навпаки відбувається ситуація в американській моделі, що передбачає досить сильну автономію органів місцевого самоврядування, яка, у свою чергу, обумовлює серйозні відмінності в самому змісті служби в органах місцевого самоврядування відносно державної служби і пошук механізмів сполучення цих двох систем проходження служби.
Є резон в черговий раз придивитися до муніципальної служби інших країн зовсім не з метою обов'язкової подальшої ломки концептуального підходу, що складається на сьогодні відносно вітчизняної служби в органах місцевого самоврядування. Зміст періоду, який ми зараз переживаємо на шляху реформування місцевого самоврядування, підказує необхідність ухвалення зважених рішень еволюційного характеру, синтезуючи вітчизняний і зарубіжний досвід. Ефективність використовування міжнародного досвіду залежить від того, наскільки цей досвід вдасться правильно зрозуміти. При інтерпретації зарубіжних підходів до служби місцевого самоврядування важливо уникнути звичних стереотипів.
Література:
1. Артеменко Л.В. Особливостіпроходження служби в органах місцевого самоврядування // Вісник Дніпропетров. нац.ун-ту. -2004 - Вип.. 2. - С. 55-57.
2. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади. - :Право, 2005. - 303 с.
3. Гнейст Р. Представительная система в Англии / Р. Гнейст. - [Б.м., б.и., б.г.]. - 729 с.
4. Зарубежный опыт территориальной организации местного самоуправления. - http://www.ime.kolyma.ru/Dime/d32.htm IME дайджест (27.04.2007 р.)
5. Козюра І.В. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): Навч. посіб. - Ужгород: Патент, 2003. - 222 с.
6. Куйбіда В.С. Організаційно-функціональні принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування. - К.:МАУП, 2003. - 571 с.
7. Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування: Навч. посіб. - Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. - 164 с.
8. Лобанов В. Административные реформы: вызов и решения // Проблемы теории и практики управления. - 1998. - №1. - С.
9. Оболенський О.Ю. Державна служба: Підручник. - К.КНЕУ, 2006. - 472 с.
10. Олуйко В. М. Кадри в регіоні України: становлення та розвиток: Монографія. - 2001.
11. Пашко Л.А. Людські ресурси у сфері державного управління: теоретико-методологічні засади оцінювання: Монографія. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - 235 с.
12. Политико-административные отношения: кто стоит у власти?: Пер.с англ. / Под ред. Т. Верхейна; NISPAсее. - М.: Права человека, 2001. - 510 с.
13. Поппер К Открытое общество и его враги. - М., 1992. - 345 с.
14. Сушинський О.І. Місцеве самоврядування в Україні: концептуальні засади статусу та діяльності виконавчих органів: Монографія. - Львів: Афіша, 2003. - 167 с.
15. Токвиль А. Демократия в Америке: Пер. с фр./ А. Токвиль. - М.: Прогресс, 1992. - 559 с.
16. Турчинов А.И. Профессионализация и кадровая политика: проблемы развития теории и практики. - М.: Московський психолого-социальный институт, Флинта, 1998. - 271 с.
17. Фадеев В. А. Муниципальное право России. - М., 1994. -297 с.
Loading...

 
 

Цікаве