WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Транзиція професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування - Реферат

Транзиція професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування - Реферат

- в основному виконують функції методичного, прогнозного й аналітичного характеру, а їх рішення носять рекомендаційний характер. У той же час ніде в світі не існує повністю горизонтального управління. І навіть в максимально наближених до такої схеми територіального устрою Сполучених Штатах Америки є деяке державне регулювання діяльності органів влади штатів, графств та міст з боку міністерств і відомств, яке здійснюється непрямим чином: шляхом фінансування або співфінансування різних національних програм.
Прикладом вертикального управління є так звана інтегрована радянська система місцевого самоврядування, за якою найважливіші політичні рішення приймалися на верхньому "поверсі" влади, а потім передавалися за "одноканальною схемою" по всій вертикалі територіального управління. Проте, ще у 40-х рр. ХХ століття Карл Поппер відзначав, що "марксисти не змогли усвідомити принципу, згідно з яким будь-яка широкомасштабна політика повинна бути інституційною, а не особовою" і "будь-яка демократична довгострокова політика повинна розроблятися в рамках безособових інститутів" [13, с. 21; 25]. Отже, відштовхуючись від реального стану речей, нам, і особливо політичним керівникам сьогоднішнього дня, необхідно погодитися з зауваженням Карла Поппера, у якому є щось більше, ніж просто раціональне зерно.
Матрична схема управління припускає взаємодію влади як за вертикаллю, так і за горизонталлю, даючи ланкам управління можливість "багатоканальної взаємодії". При цьому великого значення набуває горизонтальна взаємодія: між підрозділами всередині однієї структури управління, між різними автономними рівнями управління (міжмуніципальна кооперація). Через це виділяють чотири системи місцевого управління [3; 4; 7]:
англосакська модель припускає наявність у органів місцевого самоврядування і посадовців певної свободи дій, за якою на місцях відсутні спеціально уповноважені державні особи, що здійснюють керівництво виконавчими структурами влади, а управління будується з переважанням ознак горизонтального управління. Цей тип управління поширений в англомовних країнах: Великобританії, Сполучених Штатах Америки, Канаді, Австралії і т.д.;
французька (наполеонівська) модель припускає наявність на місцях державного посадовця, що здійснює координацію діяльності державних служб. Часто такі державні урядовці мають право контролювати діяльність органів місцевого самоврядування. За цією схемою управління одночасно діє вертикаль державного управління, а також система горизонтального децентралізованого управління, що займається рішенням питань життєзабезпечення території. Елементи французької моделі застосовуються у Франції, в скандинавських країнах, країнах Латинської Америки і т.д.;
німецька (змішана) модель сполучає риси обох вищеназваних моделей. Так, в Німеччині і Австрії одночасно існує територіальне управління у формі муніципалітетів, а також урядові округи, що не мають виборних органів влади. Паралельно з цим, в Німеччині законодавчо забезпечено право громад вступати у взаємодію по горизонталі, утворюючи різні муніципальні міжгромадівські союзи для здійснення сумісного управління. Для керівництва такою агломерацією громад допускається запрошувати одного керівника, що значно економить кошти на утримання апарату управління;
радянська інтегрована модель - це система територіального управління, заснована переважно на вертикальному управлінні.
Слід відзначити, що три перші моделі у тому або іншому ступені сполучають в собі елементи матричної, вертикальної та горизонтальної моделі управління.
В плані різноманітності форм здійснення місцевого самоврядування в світі використовується інша класифікація:
децентралізована модель в країнах з федеральним державним устроєм припускає свободу муніципалітетів самим визначати форму устрою своїх органів і схему управління. В країнах з такою моделлю на міському рівні існує декілька різних схем управління: "сильний мер - слабка рада", "слабкий мер - сильна рада", "рада - керівник", "комісія", "комісія - керівник", які будуються на базі трьох традиційних елементів - представницький орган, місцева адміністрація, вищий посадовець місцевого самоврядування (мер). У всіх моделях повноваження, що делегуються населенням, реалізуються в різних пропорціях представницьким органом і виборним вищим посадовцем (контрольні повноваження населення залишає за собою). Застосування варіанту того або іншого делегованого повноваження залежить від чисельності населення, від розмірів його території, від обсягу і складності вирішуваних питань. Характеристика і структура моделей така:
"слабий мер - рада". В цій моделі мер обирається з числа депутатів. Слабкість мера полягає в тому, що він знаходиться у повній підзвітності і підконтрольності ради. Мер не має права вето, формування адміністрації. Призначення/звільнення з посади співробітників адміністрації проводиться мером тільки з відома ради. Дострокове припинення діяльності мера здійснюється радою за власною ініціативою або за ініціативою населення;
"рада - керівник". Посада мера взагалі не передбачається. Діяльність ради здійснюється обраним з числа депутатів головою, який не має повноважень щодо керівництва місцевою адміністрацією. Усі адміністративні функції зосереджені у найманого на контрактній основі керуючого, який одноосібно формує адміністрацію, керує її діяльністю, призначає/звільняє посадовців. Відносини керівника з радою визначаються умовами контракту;
"сильний мер - рада". Мер і рада обираються усім населенням. Мер володіє правом вето стосовно рішення ради. Мер сам формує адміністрацію, сам керує її діяльністю, організовує роботу ради, підписує акти, що приймаються радою, сам головує. Для дотримання балансу рада наділяється правом подолання вето кваліфікованою більшістю депутатів. Дострокове звільнення повноважень мера відбувається тільки за рішенням місцевого референдуму;
"міська комісія". Заснована на виборності ряду посадовців. Здійснює представницькі і виконавчі функції. Обирають не депутати, а керівники структурних підрозділів адміністрації, керівники виконавчих органів, які, у свою чергу, складають виконавчий орган;
"мер - збір". Характерно для дуже маленьких територіальних утворень. У цьому випадку староста виконує роль виконавчого органу, а все населення - це представницький орган. Староста немає права ухвалювати рішення без згоди представників;
децентралізована модель в країнах з унітарним державним устроєм припускає уніфіковану по всій країні форму місцевого самоврядування, встановлювану республіканським законодавством.
Перераховані нами інституції місцевого самоврядування та пов'язані з ними проблеми з різним ступенем деталізації на даний час обговорюються і вченими, і практиками місцевого самоврядування. Але у чому погоджуються усі фахівці, і ми також підтримуємо цю думку, що будь-яка обрана система не буде ефективною, якщо не отримає технологічного рішення, що спирається на об'єктивні інструменти сучасної теорії управління процесом реформування. До таких інструментів ми відносимо службу в органах місцевого самоврядування, сутність якої зводиться, як нам вважається за результатами аналізу, не лише до професійної діяльності на постійній основі в органах місцевого самоврядування по виконанню їх повноважень. Цей вид служби є складним соціально-правовим інститутом, що уявляє собою систему правових норм, які регламентують права і обов'язки, обмеження, заборони, стимулювання, відповідальність службовців, порядок виникнення і припинення службових відносин. Тому до основних знак служби в органах місцевого самоврядування слід відносити, по-перше, роботу виключно в установах, що володіють статусом органу
Loading...

 
 

Цікаве