WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Поняття «громадський контроль» та «управлінські послуги» в дослідженні «громадянського суспільства» - Реферат

Поняття «громадський контроль» та «управлінські послуги» в дослідженні «громадянського суспільства» - Реферат


Реферат на тему:
Поняття "громадський контроль" та "управлінські послуги" в дослідженні "громадянського суспільства"
За останнє десятиріччя в Україні відбувається кількісна та якісна зміна відносин між органами влади та населенням, причому ці зміни відбуваються як на структурно-функціональному, комунікативному, так, зокрема, і на рівні надання послуг.
Більше того, держава, нарешті, від командно-директивного стилю управління, так би мовити, з "господаря", перетворюється в надавача послуг - "слугу". Існує низка причин для такої трансформації, і в першу чергу, - це демократизація суспільства в цілому, розвиток місцевого самоврядування, курс на європейську інтеграцію, загальносвітова тенденція до глобалізації, становлення громадянського суспільства, зростання інформаційних потоків та, як насідок, підвищення рівня право- та самосвідомості громадян. Все це є результатом певного тиску на владні інституції, що примушує їх змінити своє функціонування, оскільки принципово змінилося середовище, в якому діє влада.
З часів Радянського Союзу змінився ступінь свободи громадян, і це вимагає іншого типу функціонування влади щодо своїх громадян. Але, водночас, на шляху до побудови нового типу відносин "громадянин-влада" виникає значне коло неврегульованих відносин, які потребують розробки механізмів їх реалізації та подальшого законодавчого закріплення.
Становлення інституту громадського контролю в цілому, та за якістю управлінських послуг, зокрема, відбувається за умови відсутності стандартів якості послуг та критеріїв їх оцінки, недостатнього розвитку громадянського суспільства та його окремих елементів в Україні, відсутності адаптації організаційно-структурної складової органів державної влади та місцевого самоврядування, відсутності норм етичної поведінки як споживачів, так і надавачів послуг, значних бюрократичних традицій в державі. Але головною перепоною на шляху здійснення відповідного контролю є саме недостатня наукова розробленість питання та, як наслідок, низька ефективність механізмів його реалізації.
Тема становлення інституту управлінських послуг, визначення категоріального апарату досліджувалася в роботах В.Авер'янова, В.Александрова, В. Долечека, В.Паращука, Ю. Куца, В. Мамонової, О. Соловйова, А. Чемериса, О.Чаплигіна та ін.
Тему контролю в державному управлінні розробляли Ю.Битяк, О. Сушинський, Н.Нижник, С. Мосов, О.Машков та ін.
Тему співвідношення держави і громадян та становлення громадянського суспільства розкрили Т.Бутирська, О.Берданова, Ю.Горбенко, В.Нікітін, П.Прошко, А. Стойко та ін.
Метою цієї статті є дослідження понятійного апарату в дослідженні контролю та управлінських послуг в Україні та визначення концептуальних підходів до формування механізмів реалізації здійснення відповідного контролю в подальшому.
Завданнями даної статті є:
- здійснити огляд понятійного апарату законодавчих та наукових ініціатив у сфері контролю та громадського контролю зокрема;
- здійснити огляд понятійного апарату законодавчих та наукових ініціатив у сфері управлінських послуг;
- дослідити основні етапи становлення громадянського суспільства.
Оцінити відповідність функцій управління завданням, що поставлені перед ними, можливо лише за умови наявності контролю та суб'єктно-об'єктних відносин між споживачем послуги та її надавачем. Адже, за відсутності такого контролю виникатимуть численні протиріччя, незадоволення рівнем та якістю послуг споживачем, що неминуче відобразиться і на надавачеві послуг. В цілому питання контролю є достатньо дослідженим вітчизняними науковцями, особливо це стосується такої форми контролю, як внутрішній контроль, можливо, це, в першу чергу, пов'язано саме з бюрократичними традиціями нашої держави. Дещо в гіршому становищі знаходиться форма зовнішнього контролю, а саме громадський контроль, що, на нашу думку, пов'язано, в першу чергу, зі станом громадянського суспільства в Україні.
Громадський контроль як такий неможливий без формування сприятливого середовища для його функціонування, тобто існування розвинутого громадянського суспільства.
Громадянське суспільство - суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв'язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права. Побудова громадянського суспільства є метою суспільного розвитку, засобом всебічного забезпечення інтересів, прав та свобод людини і громадянина. [15].
Історично ідея громадянського суспільства бере початок від античних Греції та Риму. Давньогрецький філософ Платон (427-347 до н. є.) першим обґрунтував відмінності між термінами "суспільний" і "приватний" [13].
Аристотель (384-322 до н. є.) вбачав коріння розумного суспільства в ідеї полісу, вважав, що поняття "суспільство" і "держава" є тотожними. Важливими рисами античного полісу, на його думку, були виборність і підзвітність магістратури, строки повноважень, свобода слова, невтручання влади у приватні справи, рівність усіх перед законом тощо. Ідеї Аристотеля та інших мислителів давнини щодо громадянського суспільства знайшли свій розвиток у Римі, де з'явилося поняття "асоціація рівноправних громадян, які проживають у місті" [4].
Цицерон (106-43 до н. є.), як і Аристотель, не бачив принципових відмінностей між поняттями "держава" і "суспільство" ("громадянська громада"). Виникнення суспільства він пов'язував з розвитком людини. На його думку, розум і дар мови, взаємне спілкування, обговорення і прийняття рішень об'єднують людей у "природне суспільство". [6].
Період Середньовіччя був менш плідним у розвитку концепції громадянського суспільства . Спроби узагальнити досвід спілкування і взаємодії індивідів поза формами, встановленими або контрольованими державою, мали здебільшого релігійний відтінок (Августин Блаженний, Тома Аквінський та ін.). Ґрунтовного розвитку вчення про громадянське суспільство набуває у період розкладу феодалізму та зародження капіталізму (17-18 ст.), саме в цей час з'являється поняття "громадянське суспільство". У працях західноєвропейських мислителів громадянського суспільства Г. Гроція, Б. Спінози, Т. Гоббса, Дж. Локка, а згодом - Ж. Ж. Руссо і Ш. Монтеск'є було розкрито сутність і значення цього поняття, його характерні ознаки. Проте, вони не вбачали принципової різниці між категоріями громадянського суспільства і держави, але намагалися "розвести" ці поняття. Т. Гоббс, зокрема, розглядав громадянське суспільство у руслі теорії договірного походження громадян, суспільства і теорії природного права. Перехід від "природного стану" до громадянського суспільства він вбачав у зосередженні влади в руках міфічної людини - Левіафана. Така верховна влада, на його думку, забезпечує функціонування громадянського суспільства, організованого і створеного, як держава. У громадянському суспільстві Т. Гоббс виділив політичні та приватні товариства (структури). Політичні створюються верховною владою держави і підвладні суверену; приватні товариства- самими підданими і не є повністю залежними від верховної влади. Отже, у Т. Гоббса простежується спроба певною мірою проголосити примат
Loading...

 
 

Цікаве