WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Органи самоорганізації населення: досвід Білорусії, Росії та Польщі - Реферат

Органи самоорганізації населення: досвід Білорусії, Росії та Польщі - Реферат

самоврядування без узгодження з органами ТГС.
Значно ширшими правами користуються органи ТГС порівняно із органами СОН і в фінансово-економічній сфері. Так, вони додатково можуть мати у власності земельні ділянки, нерухомість, грошові кошти, акції, інші цінні папери та решту майна, необхідного для матеріального забезпечення своєї діяльності, вказаної в їх статуті. Вони можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише настільки, наскільки це служитиме досягненню їх статутних цілей.
Їх фінансові ресурси складаються із власних, позичкових коштів, а також коштів, переданих їм органами місцевого самоврядування. Власні фінансові ресурси утворюються за рахунок прибутку від підприємницької діяльності, цивільно-правових угод, добровільних внесків та пожертвувань фізичних та юридичних осіб, а також інших не заборонених законом надходжень.
Значна допомога органам ТГС з боку органів місцевого самоврядування надається у вигляді встановлення значних пільг у сплаті податків при здійсненні ними комерційної діяльності. Завдяки цьому такі формування можуть більш ефективно розпоряджатися власними ресурсами для виконання своїх статутних положень. Так, наприклад, Міське Зібрання Сочі надало на 1998 р. органам ТГС пільги по сплаті податку на прибуток, податку на майно, ліцензійних зборів за право торгівлі підакцизними товарами, податку на утримання житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери, податку на землю в частині, що поступає до бюджету міста. Крім того, передбачалась можливість за клопотанням органівТГС надавати такі пільги підприємствам та установам відповідно до законодавства за умови спрямування звільнених коштів на статутну діяльність та фінансове забезпечення соціально-економічного розвитку відповідної території [14].
Законодавство суб'єктів Російської Федерації, на відміну від українського, чітко встановило, що рішення, прийняті органами ТГС в межах власної компетенції, є обов'язковими до виконання всіма фізичними та юридичними особами на відповідній території. В той же час, органи ТГС несуть юридичну відповідальність за законність своїх рішень та діяльності.
Як бачимо, законодавство РФ надає значно більше можливостей органам ТГС для реалізації своїх повноважень порівняно із законодавством України. Але, не дивлячись на значні права та можливості, кількість органів ТГС в Росії за останні роки різко скоротилась. Так, станом на 1 червня 1997 р. в 13 383 муніципальних утвореннях нараховувалось лише 7 822 органи ТГС [15, с.386-388].
Законодавство Польщі дещо по-іншому підходить до визначення статусу та порядку діяльності тих формувань, які, згідно із законодавством нашої країни, називаються органами СОН. Польське законодавство називає їх "допоміжними органами", які створюються в "допоміжних одиницях".
Закон Польщі "Про гмінне самоврядування" у ст. 5 встановив, що самоврядна громада - гміна - "може утворити допоміжні одиниці: сільські округи, райони, селища тощо". На практиці гмінами також створювались такі допоміжні одиниці, як сільські староства на селі, дільниці й мікрорайони в містах [16, с.31]. Таке положення випливає із ч. 4 ст. 169 Конституції Республіки Польща, яка встановила, що "внутрішній устрій одиниць місцевого самоврядування визначають, в межах законів, їх розпорядчі органи" [17, с.67]. Слід відзначити, що на рівні Конституції Польщі правовий статус допоміжних органів не визначається.
Як вже зазначалось, допоміжна одиниця може бути утворена лише радою гміни завдяки прийняттю нею окремого рішення. Крім цього, рада ухвалює статут цієї одиниці, де визначаються питання організації та сфера діяльності відповідного допоміжного органу [18]. Що стосується порядку утворення, об'єднання, поділу, а також ліквідації допоміжних одиниць, то він визначається в статуті гміни.
Слід також відзначити, що обов'язковим елементом створення допоміжних одиниць є думка мешканців, які проживають на відповідній території. Така думка виявляється або у формі ініціативи самих мешканців шляхом подачі заяви до ради про утворення допоміжної одиниці, або у формі консультації - ознайомлення із ставленням мешканців до ініціативи, висунутою радою гміни. Так, наприклад, в м. Краків із 750 тис. населенням, за рішенням ради міста було створено 18 допоміжних дільниць [19].
Б. Майгер, даючи загальну характеристику допоміжних одиниць гмін у Польщі, робить спробу визначити їх загальні риси. До числа таких він відносить:
"1. факультативність (необов'язковість) їх утворення (тільки воля ради),
2. відсутність власних завдань і компетенції,
3. відсутність статусу юридичної особи,
4. брак власних джерел доходів і власного бюджету, але при можливості реалізації завдань в межах бюджету гміни (міста),
5. повна залежність від ради гміни,
6. брак самостійності стосовно створення власних органів,
7. можливість утворення (якщо ухвалений радою статут це передбачає) одиниці нижчого рангу в межах даної допоміжної одиниці,
8. законодавче окреслення форм і назв органів,
9. законодавчо окреслений порядок виборів виконавчого органу у випадку села і встановлений радою у випадку дільниці чи мікрорайону в місті" [20, с. 31-32].
Наведений перелік характеристик, а також розглянутий вище порядок створення допоміжних органів свідчить про те, що вони є начебто своєрідним продовженням ради гміни і повністю залежать від прийнятих нею рішень. Так, виключно радою гміни визначається сфера діяльності допоміжних органів, принципів передачі їм окремого майна у користування, а також принципів передачі бюджетних коштів для виконання завдань, покладених на ці одиниці.
Торкаючись питання організації виборів допоміжних органів, звертає на себе увагу те, що Закон Польщі "Про гмінне самоврядування" практично не регламентує його. Автори цього Закону обмежилися тільки тим, що встановили, що сільський староста, а також члени ради сільського старости обираються шляхом таємного прямого голосування з-поміж необмеженої кількості кандидатів постійними жителями сільського округу, які наділені правом голосу. Таким чином, стосовно виборів сільського старости та членів відповідної ради Закон обмежився тільки визначенням принципів, на яких відбуваються вибори. Щодо виборів у містах, то
Loading...

 
 

Цікаве