WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Моніторинг розвиненості громадянського суспільства як технологія соціального прогнозування - Реферат

Моніторинг розвиненості громадянського суспільства як технологія соціального прогнозування - Реферат

бути виділена як окремий елемент.
Соціальній діагностиці як універсальній соціальній технології притаманні всі визначальні вимоги процесу технологізації, оскільки у ній чітко виділяються такі процедури: попереднє знайомство з досліджуваним об'єктом, постановказавдання, визначення стану діагностованих ситуацій та їхніх параметрів, добір показників, методик; вимірювання та аналіз показників; формулювання висновків, підготовка остаточного заключення-діагнозу [9, с. 441].
Соціологічна діагностика, синонімічна соціальній діагностиці, є специфічною діяльністю соціолога, основна мета якої полягає не лише в аналізі стану соціальних об'єктів та процесів, а й у виявленні проблем їх функціонування й розвитку. Саме тому соціологічна діагностика, передбачаючи колективне обслідування вивчення стану справ у організації з метою визначення "больових точок" і виявлення проблем [9, с. 106], широко застосовується у практиці соціально-інженерної діяльності та у сфері управлінського консультування.
Цікавими, на думку автора, є виділені вченими не лише спільні характеристики соціологічної діагностики та дослідної діяльності (зорієнтованість на отримування інформації; використання наукових знань; вивчення та аналіз стану досліджуваного об'єкта), а й їх відмінні риси [9, с. 107]. Автор вважає за доцільне подати їх у вигляді таблиці.
Таблиця 1.
Відмінності між дослідницькою діяльністю та соціологічною діагностикою
Дослідна діяльність Соціологічна діагностика
Мета - отримання нових знань про об'єкт Мета - "фотографування" реального стану об'єкта відповідно до заданих параметрів, його оцінка порівняно з нормальним чи еталонним станом, прогнозування подальшого функціонування (поведінки) об'єкта
Спрямування - пояснення, розуміння, інтерпретація отриманої інформації Спрямування - виявлення проблем у реальному стані об'єкта
Отримання достовірної інформації про об'єкт - мета Отримання достовірної інформації про об'єкт - засіб для прийняття рішення про необхідність впливу на нього і про визначення спрямованості цього впливу
Соціальне прогнозування. Воно розуміється науковцями як дослідження перспектив соціальних процесів та явищ з метою підвищення рівня наукового обґрунтування й ефективності соціального планування та управління [9, с. 462]. У своєму дослідженні автор розуміє соціальне прогнозування, по-перше, як прогнози, пов'язані зі структурними, ціннісними, організаційно-управлінськими, часовими й просторовими змінами досліджуваного об'єкта; по-друге, як зміни у структурі соціальних потреб громадянського суспільства та його соціальної організації й управління ним; по-третє, як зміни в життєвому середовищі громадянського суспільства [9, с. 462].
Автор вважає, що для моніторингу розвиненості громадянського суспільства необхідно застосовувати такі науково виділені взаємопов'язані способи соціального прогнозування, що являють собою органічну єдність [9, с. 462]:
екстраполяція в майбутнє сучасних тенденцій та закономірностей розвитку громадянського суспільства, передбачаючи, що ці тенденції збережуться на певну перспективу;
експертна оцінка можливого чи бажаного стану того чи іншого явища;
моделювання прогнозованих явищ на основі низки показників, сценаріїв можливого чи бажаного розвитку подій.
Соціальне прогнозування включає практично всі технології соціальних досліджень: вивчення документальних джерел та спеціальної літератури, проведення спостережень, опитування громадян та експертів, експеримент постановки та постфактум, схематичне й математичне моделювання.
Крім цього, загальноприйнятою є класифікація технологій за показником рівня їх формалізації:
інтуїтивні (експертні), що поділяються на групи індивідуальних (технології інтерв'ю, аналітичні записки, написання сценарію тощо) та колективних (технології анкетування, обговорення комісією, колективне генерування ідей тощо) експертних оцінок;
формалізовані (фактографічні), що поділяються на групи екстраполяційних (технології найменших квадратів, можливого моделювання і адаптивного згладжування), системно-структурних (технології ієрархічного функціонального моделювання, морфологічного аналізу, матричного моделювання, структурної аналогії), асоціативних (технології імітаційного моделювання та історико-логічного аналізу) технологій та технологій випереджальної інформації (технології аналізу потоків публікацій, оцінок значущих нововведень, аналізу патентної чи аналогічної інформації) [9, с. 463-464].
Необхідно зазначити, що використання однієї чи кількох технологій створюють основу для передпрогнозної орієнтації (розробка програми дослідження, побудова стартової (базової) моделі, моделі прогнозного фонду, пошукових та нормативних прогнозних моделей, їх верифікації (перевірка на достовірність); підготовки рекомендацій з метою підвищення ефективності управління соціальними процесами на основі зіставлення даних прогнозного пошуку та нормативів [9, с. 464].
Соціальне проектування. Виходячи із словникової дефініції, ним позначається один з видів діяльності, спрямованої на формування об'ємно-інформаційного проекту створюваного об'єкта. Іншими словами, соціальний проект є описом найсуттєвіших властивостей об'єкта крізь призму чітко визначеного завдання з використанням нормативно-організаційної документації та стандартів діяльності, що регламентують функціонування досліджуваного об'єкта [9, с. 464].
Соціальне проектування виконує певні специфічні функції, що сприяють розвитку соціального об'єкта: формування цілей та вирішуваних об'єктом завдань; моделювання та прогноз побудови, функціонування і розвитку об'єкта; проведення соціально-пошукових робіт, прив'язку об'єкта до конкретної території; реалізація проекту, його супровід та контроль розробників за його виконанням. Необхідно зазначити, що проектування такого типу вимагає обов'язкового виконання соціальних завдань і включає міри не лише соціально-діагностичного, а й організаційно-управлінського (технологічного) забезпечення.
Автор погоджується з науковцями, які вважають, що останніми роками технологізації соціальних рішень приділяється недостатня увага. Основними причинами такого плачевного стану є, по-перше, некомпетентність суб'єктів управління, їх неготовність забезпечувати всі проходження прийнятих соціальних рішень на всіх етапах циклу; по-друге, існуючий стереотип мислення, що виявляється в недовірі до організаційних сторін управління, які в умовах командно-бюрократичної системи часто зводилися до жорстких, некомпетентних, рутинних технологій, що неминуче призводило до інертності суспільної свідомості, маніпулювання громадською думкою та інших негативних наслідків управління [9, с. 465-466].
Loading...

 
 

Цікаве