WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Суб’єкти управління сільськими територіями як політичні інститути - Реферат

Суб’єкти управління сільськими територіями як політичні інститути - Реферат

за рахунок видання розпоряджень голів місцевих адміністрацій, прийнятих у межах їхньої компетенції, які згідно із Законом України "Про місцеві державні адміністрації", є обов'язковими для виконання всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами [3, с.5]. Чинне законодавство покладає на місцеві державні адміністрації функції предметної галузевої компетенції. Отже, можна стверджувати про наявність усіх умов для здійснення державної політики щодо управління сільськими територіями на регіональному рівні. Про номінальний характер владних повноважень обласних рад свідчить факт дублювання в Законі України "Про місцеві державні адміністрації" делегованих повноважень районних й обласних рад відповідними місцевими адміністраціями, визначеними Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" [3, с. 8-9; 5, с.85].
Єдність здійснення державного управління сільськими територіями забезпечується на їх загальнодержавному рівні. Це реалізується через функції вищих органів державної влади. Так, відповідні концепції, програми, інші важливі рішення затверджуються указами Президента України. Кабінет Міністрів України здійснює управління персоналом, призначає та звільняє керівників центральних органів виконавчої влади, що забезпечують виконання державних рішень, видає нормативно-правові акти у вигляді відповідних постанов. Головні питання, які постають у процесі функціонування сільських територіальних утворень, реалізація певних стратегій, програм їх розвитку, а також безпосередньо в процесі управлінської діяльності, регулюються законами, які затверджує Верховна Рада України як вищий законодавчий орган держави. Перелік повноважень зазначених суб'єктів управління на загальнодержавному рівні свідчить, що суб'єктна сфера державного управління не обмежується, як це вказано в Концепції адміністративної реформи в Україні, діяльністю органів виконавчої влади [5, с. 11-27].
Іншим чинником системної характеристики державного управління сільськими територіями виступає типова структура місцевих державних адміністрацій, яка затверджується постановою Кабінету Міністрів України. З цього приводу постає питання про доцільність перегляду механізму розподілу владних функцій між центральними органами виконавчої влади і територіальними органами державної влади. Практика територіальної організації влади одних країн не передбачає єдиної "виконавчої вертикалі": на місцях діють самоврядні інституції та периферійні органи центральних відомств (Великобританія). В інших країнах на рівні адміністративно-територіальних одиниць функціонує представник центрального уряду, який забезпечує координацію діяльності периферійних органів центральних відомств та здійснює адміністративну опіку виконавчих структур місцевого самоврядування (Франція, Італія, Польща) [8, с. 65]. Наприклад, у Франції управлінський персонал територіальних підрозділів центрального органу влади, що відповідає за розвиток аграрних територій, зарахований до його штату. Така ж практика існує і в США.
Підсумовуючи можна стверджувати, що для України найбільш придатною є саме остання модель управління сільськими територіями. Вона повинна базуватися не на галузевому, а на територіальному принципі. На загальнодержавному рівні доцільно утворити центральний орган з управління сільськими територіями. На регіональному та районному рівнях управлінські функції мають здійснювати спеціалісти, безпосередньо підпорядковані центральному органу. Регіональні органи виконавчої влади здійснюють контроль за місцевими представництвами зазначеного органу виконавчої влади лише в частині дотримання ними законодавства України на відповідній території. Органи сільських територіальних громад, які представляють їх спільні інтереси, утворюються лише на районному рівні. Районні органи виконавчої влади в цьому напрямі управлінської діяльності не потребують суттєвих змін.
Подальше удосконалення функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесових структур, громадських організацій, на нашу думку, необхідно спрямувати у напрямках:
- підсилення у суспільно-політичному житті села ролі територіальних громад, що одночасно сприятиме підвищенню самоврядних засад на районному та регіональному рівнях управління сільськими територіями;
- покращення економічно-фінансової бази місцевого самоврядування передусім за рахунок активізації приватного сектора економіки;
- розроблення концептуальних основ місцевої політики;
- удосконалення законодавства шляхом більш чіткого розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
- створення умов для наповнення місцевих бюджетів як важливого чинника соціальної та політичної структуризації сільського соціуму, політичної активності органів самоорганізації населення.
Література:
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Просвіта, 1996. - 80с.
2. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. // Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої владита органів місцевого самоврядування / За заг. ред. А. П. Зайця. - К.: ВД "Ін Юре", 2002. - С. 57-107.
3. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року// Офіційний вісник України. - 1999. -№18. - С. 3-22.
4. Закон України "Про органи самоорганізації населення" від 11 липня 2001 року// Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування/За заг. ред. А. П. Зайця. - К.: ВД "Ін Юре", 2002. - С. 107-118.
5. Концепція Адміністративної реформи в Україні. Затверджено Указом Президента України від 22 липня 1998 року - К.: Без видання, 1998. - 61с.
6. Воловодова Е., Касперович А. О социокультурной специфике субъектности территориальной общины: организационный аспект// Социология: теория, методы, маркетинг. - 2004. - №1. - С. 103-119.
7. Государственное управление: основы теории и организации. Ученик / Под ред. В.А. Козбаненко. - М.: "Статут", 2000. - 912с.
8. Державне управління в Україні: організаційно - правові засади: Навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін.; За заг. ред. проф. Н. Р. Нижник . - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 164с.
9. Орлатий М. К., Калаянов М. М. Статут сільської територіальної громади як основа самоврядування // Економіка АПК. - 2001. - №7. - С.109-113.
10. Павлов О. Державна стратегія розвитку сільських територій // Ефективність державного управління. Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України/ За заг. ред. А. О. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 8. - С. 287-293.
11. Павлов О. Оптимізація системи управління сільськими територіями на місцевому рівні// Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук пр. //Редкол.: С. М. Серьогін ( голов. ред.) та ін. - Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 4(22). - С. 261-270.
12. Павлов О. Управління сільськими територіями на регіональному рівні // Юридический вестник. - 2005. - №3. - С. 81-86.
13. Про затвердження "Методичних рекомендацій щодо формування регіональних стратегій розвитку". Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 29 липня 2002року. - К.: Без видання, 2002. - 19с.
14. Цвєткова Г. А. Местное самоуправление и проблемы местных сообществ // Социс. - 2002. - №2. - С. 39-41.
15. Ярош Н. П. Повноваження органів державного управління та органів місцевого самоврядування у запроваджені державних соціальних нормативів з охорони здоров'я // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. - Х.: ХарРІ НАДУ "Магістр" 2004. - №2 (20) : У 2-х ч. - Ч. 1 - С. 93-98.
Loading...

 
 

Цікаве